Справа № 120/1055/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
25 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 22.12.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за сімейними обставинами), з урахуванням висновків суду у справі.
В задоволенні решти вимог позову судом першої інстанції відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору та ухвалення незаконного рішення.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скариг, колегія суддів встановила наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , 25.02.2022 року призваний на військову службу під час загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 25.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію».
З 15.09.2022 року позивач зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини № 245 від 15.09.2022. З 27.09.2022 по даний час обіймає посаду водія взводу охорони, у військовому званні солдат.
22.12.2024 позивач звернувся до відповідача з рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я», у зв'язку з тим, що його матір ОСОБА_2 , являється інвалідом ІІ групи загального захворювання згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 568305 від 13.09.2016 року.
До рапорту позивачем долучені копії наступних документів:
- паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , яким засвідчено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
- витяг з реєстру територіальної громади, з якого вбачається, що ОСОБА_1 у період з 05.12.2012 по даний час зареєстрований у АДРЕСА_1 ;
- паспорт та РНОКПП на ім'я ОСОБА_2 , яка у період з 10.06.1988 зареєстрована у АДРЕСА_2 ;
- витяг з реєстру територіальної громади, з якого вбачається що ОСОБА_2 у період з 29.10.2024 року по даний час зареєстрована у АДРЕСА_1 (за місцем проживання позивача);
- довідка про склад сім'ї № 554 від 04.03.2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 єдина, хто зареєстрована та проживає у домоволодінні у АДРЕСА_2 ;
- довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №568305, дата огляду 13.09.2016 року, з якої вбачається що ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності загального захворювання з ураженням органів рухового апарату, інвалідність встановлена безтермінова;
- пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 , дата видачі 04.05.2017 року, термін дії довічно, вид пенсії по інвалідності 2 група загальне захворювання;
- медична довідка огляд терапевта (вторинний) сімейного лікаря ОСОБА_4 від 21.10.2024 року, із зазначенням діагнозів та зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду;
- висновок № 59 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, форма первинної облікової документації №080-4/о затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року №407, дата видачі 21.10.2024 року, висновок дійсний до 21.10.2025 року, з якого вбачається, що комісією ЛКК в складі трьох лікарів рекомендовано ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи;
- рішення № 77 від 21.10.2024 лікарсько-консультативної комісії, з якого вбачається, що ОСОБА_2 інвалід другої групи, не працює, встановлений діагноз, потребує постійного стороннього догляду, містяться підписи та відтиски печаток трьох лікарів, печатка ЛКК та кутовий штамп з назвою ЛКК та датою реєстрації документу 21.10.2024 року;
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 26009 КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім.. М.І. Пирогова ВОР», зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 у період з 22.10.2024 по 28.10.2024 перебувала на стаціонарному лікуванні, проведене лікування операція 23.10.2024 року - тотальне цементне ендопротезування правого колінного суглоба. Повний діагноз «двобічний гонартроз III-IV ст. з вираженим больовим синдромом з права. ІХС. Гіпертонічна хвороба II ст II ст СНІ ФВ 54»;
- свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 віці 75 років помер;
- заява за підписом ОСОБА_2 , мати позивача, нотаріально засвідчена державним нотаріусом 03.12.2024 року, зі змісту якої засвідчено, що до власного волевиявлення ОСОБА_2 , виявляє свою волю, згоду та бажання щоб догляд здійснював її син ОСОБА_1 , він єдиний, хто зможе піклуватися та надавати повне матеріальне утримання та забезпечення. Інших осіб, які б надавали чи надають належне утримання та матеріальну допомогу немає;
- акт обстеження сімейного стану (призовника) військовослужбовця від 18.12.2024, №3204 ІНФОРМАЦІЯ_4 за підписом ТВО начальника даного ІНФОРМАЦІЯ_4 , погодженого з тво помічника начальника з правової роботи даного ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі змісту якого вбачається, що комісія у складі чотирьох осіб даного ІНФОРМАЦІЯ_4 провели перевірку сімейного стану солдата ОСОБА_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який має на утриманні сім'ю, яка складається з матері ОСОБА_2 , 1957 року народження, за місцем проживання АДРЕСА_2 , яка є інвалідом другої групи, пенсіонерка.
Листом від 26.12.2024 року № 1533/118/5268 відповідач відмовив у задоволенні вказаного рапорту, повідомивши, що до рапорту має бути долучено документ (МСЕК), який підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача. В той же час, до рапорту долучено тільки Висновок ЛКК № 59 про наявність порушення функцій організму за формою № 080-4/о, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Таким чином, потреба матері позивача у постійному сторонньому догляді не підтверджується доданими до рапорту документами. Крім того, до рапорту не додані документи, що підтверджують відсутність у матері інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або, якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, відповідні документи на підтвердження таких обставин. Таким чином, долучені до рапорту документи належним чином не підтверджують всіх обставин, що можуть бути підставою для звільнення з військової служби на підставі положень підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо протиправними, звернувся до суду за захистом порушеного права.
За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону N 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону N 2232-XII (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) і залежать від виду військової служби.
Так, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, передбачені частиною 5 цієї статті.
Зокрема, у пункті 3 частини 5 статті 26 Закону N 2232-XII вказано, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається) за наявності таких підстав:
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Частиною 12 статті 26 Закону N 2232-XII визначено перелік таких сімейних обставин, до яких відноситься в тому числі: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону N 2232-XII).
Тобто, відповідно до підпункту “г» пункту третього частини п'ятої, пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону N 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, законодавцем встановлено ряд умов для звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення догляду.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (зі змінами) (далі - Положення № 1153).
Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 12 Положення №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із оскарженням позивачем рішення відповідача про відмову у звільненні згідно поданого рапорту з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII у зв'язку необхідністю здійснення постійного догляду за його матір'ю - інвалідом ІІ групи ОСОБА_2 .
Зокрема, із оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у звільненні слугувала саме недоведеність ним факту необхідності у здійсненні постійного догляду за його матір'ю, оскільки наданий висновок ЛКК не є належним документом на підтвердження необхідність здійснення постійного догляду, оскільки як вважає відповідач, в даному випадку належним доказом є саме висновок МСЕК для осіб віком понад 18 років.
Так, в ході розгляду цієї справи сторонами спору не заперечується та обставина, що позивач є сином ОСОБА_2 , яка відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 568305, від 13.09.2016. є інвалідом ІІ групи безтерміново.
Як встановлено судом першої інстанції, відмова у задоволенні рапорту позивача, в тому числі, обумовлена поданням висновку ЛКК, а не висновку МСЕК.
Надаючи оцінку допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за своєю матір'ю в цілях можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о “Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Також, повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 №667 “Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.02.2024 року у справі №120/1909/23, від 11.04.2024 року у справі № 420/16689/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
Поряд з цим, судова колегія звертає також увагу на більш актуальні правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23, в якій сформовано позицію щодо поширення чи непоширення норм постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» на відносини зі звільнення з військової служби за підпунктом “г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII.
Так, Верховним Судом в пунктах 77-88 цієї постанови визначено:
“Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 12.06.2013 № 413 (далі - Постанова №413), якою - на виконання положень статті 26 Закону № 2232-ХІІ, статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618 - затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік № 413).
Згідно з указаним Переліком військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Таким чином, щодо підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), то постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 визначено, в яких випадках такі обставини підтверджуються висновком медико-соціальної експертної комісії (щодо осіб віком понад 18 років), а в яких висновком лікарсько-консультативної комісії (щодо осіб до 18 років).
Судова колегія вважає доречним вказати на те, що на момент прийняття Постанови № 413, стаття 26 Закону №2232-ХІІ не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ(у редакції від 09.06.2013, чинної на час прийняття Постанови № 413): “6. Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких (150-94-п, 413-2013-п) встановлено Кабінетом Міністрів України».
Водночас, станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232-ХІІ уже містять виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби.
Так, під час дії воєнного стану пункт 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII доповнений підпунктом “г» згідно із Законом України від 01.04.2022 №2169-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», згідно з яким військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи
Підпункт “г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою, або висновок медико-соціальної експертної комісії, або ЛКК закладу охорони здоров'я. Повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок, вже не розмежовано.
Пунктом 2 розділу II “Прикінцеві положення» Закону України від 01.04.2022 №2169-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» було зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом: узгодити свої нормативно-правові акти з положеннями Закону та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів відповідно до цього Закону.
Однак, станом на час виникнення спірних відносин, Кабінет Міністрів України не виконав обов'язку щодо узгодження положень Постанови №413 з новою редакцією Закону № 2232-ХІІ.
Судова колегія зауважує, що норми Закону №2232-XII мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови № 413. Отже, до спірних правовідносин положення Постанови № 413 не застосовуються. Це підтверджується і тим, що у подальшому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 № 582, якою військовослужбовців виключено з Постанови № 413.
За наведених обставин, судова колегія доходить до переконання, що необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю як особою з інвалідністю ІІ групи може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.
Отже, оцінюючи доводи сторін у цій справі та перелік документів, які були подані позивачем разом із рапортом на звільнення, а також з огляду на сформовану Верховним Судом правову позицію у спорах за подібних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення ЛКК № № 77 від 21.10.2024 є належним документом, який посвідчує необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю позивача - ОСОБА_2 .
За таких обставин відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби з тих підстав, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір'ю має бути підтверджена лише медичним висновком МСЕК є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.
Що ж до покликання відповідача на те, що у матері позивача наявні рідні сестри, тобто інших членів сім'ї другого ступеня споріднення, судова колегія зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Проте, такі положення застосовуються для цілей розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Податкового кодексу України (застосовується до доходів, отриманих починаючи з 1 січня 2017 року платником податків у вигляді спадщини/дарунка).
Щодо членів сім'ї, то законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї, а лише визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є: спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Аналогічний Правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 у справі № 205/4245/17, від 23 квітня 2020 у справі № 686/8440/16-ц.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Статтею 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Згідно зі ст. 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Сімейним кодексом України також встановлено: обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (ст. 266); обов'язок по утриманню братів та сестер (ст. 267).
Поняття "обов'язку утримання" та "обов'язку здійснення догляду" не є тотожними.
Так, утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Поряд із цим, як достеменно встановлено судом першої інстанції, сестра ( ОСОБА_5 ) матері позивача перебуває за кордоном. Дані обставини підтверджуються наданими представником позивача фотокопіями закордонного паспорту ОСОБА_5 із відмітками про перетин державного кордону та відомостями наданими Державною прикордонною службою України.
Інша сестра ( ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) є особою з інвалідністю другої групи з 22.03.2011 року безстроково та досягнула пенсійного віку.
Втім, відповідні обставини, на переконання суду першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, не можуть позбавляти мати позивача права на постійний сторонній догляд, якого вона потребує згідно із заключенням ЛКК № 59 від 21.12024 та № 77 від 21.10.2024.
При цьому, слід врахувати, що підставою для відмови у звільненні позивача з військової служби у листі відповідача від 26.12.2024 № 1533/118/5268 є саме ненадання позивачем висновку МСЕК, а висновок ЛКК, на думку відповідача, не підтверджує необхідність здійснення постійного стороннього догляду за матір'ю позивача. Інших підстав у відмові не вказано.
Водночас, як було зазначено судом вище, висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись та потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 21.10.2024, виданий за формою № 080-4/о, є належним документом, який підтверджує наявність сімейних обставин, які дають право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
А тому, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку, що відповідач протиправно відмовив у звільненні позивача з військової служби з підстав, визначених п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В розрізі встановлених обставин справи, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.