Справа № 120/2007/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
25 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРЕУС ТРЕЙДІНГ» до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРЕУС ТРЕЙДІНГ» (далі ТОВ «АУРЕУС ТРЕЙДІНГ», позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Вінницької митниці (далі митниця, відповідач), в якій просило суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA401000/2024/000289/2 від 20.09.2024.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначило, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000289/2 від 20.09.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРЕУС ТРЕЙДІНГ» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУРЕУС ТРЕЙДІНГ» в особі директора - Чехівського Ю.І., що діє на підставі Статуту (Покупець, Позивач) та компанією «UNICOIN RUBBER (QINGDAO) CO.,LTD.», в особі генерального менеджера пана Li Wang, діючого на підставі Статуту (Продавець) був укладений Договір закупівлі імпортного товару AUREUS-UNICOIN01. За таким Договором Продавець відвантажує товар - вантажні шини і легкові шини торгової марки «BONTYRE» та «UNICOIN» в асортименті зазначеному в Комерційному Інвойсі, виробництва компанії «UNICOIN RUBBER (QINGDAO) CO.,LTD.»…, а Покупець отримує Товар відповідно до Комерційного Інвойсу, який є невід'ємною частиною Договору.
Положеннями Договору передбачено, що вантажні шини і легкові шини кількість товару вказується в Комерційному Інвойсі, який є невід'ємною частиною договору, який створюється і додається до кожної поставки товару. Загальна сума визначається Комерційним Інвойсом що додається до кожної конкретної поставки товару.
Згідно з п.п. 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору зазначають наступні умови поставки: товар відвантажується в один або кілька морських контейнерів. Розмір тип і кількість контейнерів вказується в доданому до Контракту Комерційному Інвойсі. Валютою платежу є долари США. Загальна вартість Товару вказана у Комерційному Інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки товару. Ціна товару визначається згідно з тим, на яких умовах «Інкотермс 2000» вона була виставлена Продавцем. Базисними умовами поставки за Договором є умови зазначені в Комерційному Інвойсі. Умови поставки повинні відповідати правилам «Інкотермс 2000». Термін доставки товару зі складу Продавця в порт відвантаження Циндао обмежується 20 календарними днями з моменту виконання пункту 5.1. договору. Термін поставки товару на територію України не повинен перевищувати 180 календарних днів з дати попередньої оплати кожного інвойсу.
Відповідно до Інвойсу №24ATUN006 від 13.07.2024 року Продавцем та Покупцем була погоджена загальна ціна товару, детальний перелік всіх товарів, що постачаються, їх конкретні характеристики, кількість, розміри вага і т.д.. Загальна сума поставки складає 37 024, 00 доларів США. Загальна кількість товару - 240 шт.
Умови поставки - CIF Гданськ, Польща. Порт прибуття Гданськ, Польща.
20.02.2023 року було укладено Договір перевезення та транспортного експедирування, за яким Виконавець бере на себе зобов'язання організувати перевезення автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж з пункту завантаження до пункту призначення, що вказані у Заявці Замовника і видати вантаж, уповноваженій особі Замовника на його одержання, а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти надані послуги з перевезення та експедирування вантажу та сплатити за них плату, визначену в Заявці та погоджену Сторонами в Актах приймання-передачі виконаних робіт.
16.09.2024 року ТОВ «СТОУНГРЕЙТ» видано Довідку про транспортні витрати №33, яким повідомлено, що транспортнi витрати по доставцi вантажу за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Краківець (Україна) автомобілем DAF XF 460 FT, номер : НОМЕР_1 / НОМЕР_2 складають - 20 000 грн. м. Гданськ (Польща) - м/п Краківець (Україна) транспортнi послуги на суму 20 000 грн.
Між ТОВ «АУРЕУС ТРЕЙДІНГ» (Клієнт) та ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ (Експедитор) 14.01.2022 року було укладено Договір транспортного експедирування №100/01-22, за змістом якого Клієнт доручає Експедитору, а Експедитор за дорученням від імені Клієнта (та/або від свого імені) та за рахунок Клієнта забезпечує надання (в інтересах останнього) послуг транспортно- експедиторського обслуговування (ТЕО) його вантажів, що перевозяться зокрема комбінованим способом, включаючи морський, авіа- , залізничний і автомобільний транспорт на будь-якій території, організацію виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов'язаних з пред'явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших предметів Клієнта та документів на них, а також надання інших послуг Клієнту за погодженням Сторін. 13.09.2024 року ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ» видало ТОВ «АУРЕУС ТРЕЙДІНГ» рахунок на оплату №641 від 13.09.2024 року, за надані послуги, товари: відшкодування витрат ТЕО за межами території України у розмірі 54 069 грн 33 коп.
16.09.2024 року ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ» видано Довідку про транспортні витрати №168-2712, яка підтверджує витрати на відшкодування витрат ТЕО за межами території України у розмірі 54 069 грн 33 коп.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була надана митна декларація №24UA401020047116U1 від 18.09.2024 року. Митна вартість товару була визначена за ціною виставленого інвойса, що підтверджує загальну вартість купленого товару та закріплює умови конкретно цієї поставки товарів, згідно до умов загальноекономічного Контракту №2 від 01.02.2023 року, а саме п.2.1., 2.2.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу наступні документи: - МД №24UA401020047116U1 від 18.09.2024 року; - пакувальний лист б/н від 13.07.2024 року; - пакувальний лист б/н від 13.07.2024 року; - рахунок-фактура (iнвойс) №24ATUN006 від 13.07.2024 року; - рахунок-фактура (iнвойс) №24ATUN006 від 13.07.2024 року; - коносамент №241640755 від 27.07.2024 року; - автотранспортна накладна №9082024 від 13.09.2024 року; - сертифiкат про походження товару №5592047 від 30.08.2024 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару №111 від 24.06.2024 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару №112 від 08.07.2024 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару №113 від 09.07.2024 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару №119 від 09.09.2024 року; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №120 від 16.09.2024 року; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №641 від 13.09.2024 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №168-2712 від 16.09.2024 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №33 від 16.09.2024 року; - страховий поліс №11153003902617952982 від 08.08.2024 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104),подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №AUREUS-UNICOIN01 від 22.11.2022 року; - договір про надання послуг митного брокера №935-1 від 09.05.2023 року; - договір (контракт) про перевезення №100/01-22 від 14.01.2022 року; - договір (контракт) про перевезення б/н від 20.02.2023 року; - лист пояснення б/н від 17.09.2024 року; - копія митної декларації країни відправлення №A027 16708b> набрало законної сили.
Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) декларація митної вартості , що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За результатом опрацювання запиту митниці позивач листом №190924/1 від 19.09.2024 відмовився від надання додаткових документів, а також Відповідача листом було повідомлено, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
Однак, 20.09.2024 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA401000/2024/000289/2 від 20.09.2024 року, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/001185 від , яким було скориговано митну вартість товарів на підставі МД №UA209170/2024/069003 від 22.08.2024 року.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.
Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу.
Однією з підстав для винесення оскаржуваного рішення Відповідач визначив, що «Згідно наданого зовнішньоекономічного договору від 22.11.2022 № AUREUS- UNICOIN01 предметом контракту є вантажні та легкові шини торгової марки «BONTYRE» і «UNICOIN» виробництва компанії UNICOIN RUBBER (QINGDAO) CO.LTD, проте до митного оформлення заявлено товар «Шини пневматичні гумові для автобусів та вантажних автомобілів, нові, торговельної марки DOUBLECOIN, виробництва HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED».
Колегія суддів не погоджується зі вказаною позицією митного органу, оскільки за цим видом товару має значення не назва, а форма та технічні характеристики продукції, які визначені у гармонізованій системі HS Code. Торгова марка є лише способом захисту прав виробника, однак не має відношення до визначення ціни товару другорядним методом та слугувати підставою для цього.
Доводи відповідача про різницю відомостей про виробника товару, суд не бере до уваги, так як позивачем здійснювалася закупівля товару безпосередньо в постачальника, що підтверджено матеріалами справи.
Крім того, відповідачем не обґрунтовано яким чином на визначення митної вартості товарів впливає той факт, що відправник товару може не бути його власником, враховуючи те, що жодних посередників під час постачання товару за контрактом, вартість послуг яких мала б бути додана до митної вартості, ні позивачем, ні постачальником залучено не було, а доказів зворотного Відповідачем не надано.
Таким чином, вказані доводи митного органу не впливають на митну вартість товару.
Вказаний зареєстрований бренд не має відношення до визначення ціни у інший спосіб ніж визначено у товаросупровідних документах. В даному випадку має значення не назва, а форма та технічні характеристики продукції, які визначені у гармонізованій системі HS Code. Торгова марка є лише способом захисту прав виробника, однак не має відношення до визначення ціни товару.
Декларант надав до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тобто декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.
Відповідач у рішенні про коригування митної вартості не зазначив, яким чином вказана обставина зумовила неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість відповідно до наданих документів.
В той же час, позивач надав відомості щодо виробника товару шляхом заповнення митної декларації, та сертифiкат про походження товару №5592047 від 30.08.2024 року підтверджує дані про виробника поданого товару до розмитнення.
Наступною підставою для винесення оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товару, що поданий до розмитнення відповідач зазначає «Згідно положень договору умови оплати/передоплати мають вказуватись в інвойсі, проте такі умови в інвойсі № 24ATUN006 від 13.07.2024 та інвойсі № 24ATUN006. від 13.07.2024 відсутні».
Відповідно до такої підстави для коригування митної вартості товару, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Митний орган не звернув уваги на те, що саме Договором встановлено порядок здійснення розрахунків між Продавцем та Покупцем на умовах передплати.
Так, пунктом 5.1-5.2 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах часткової передоплати від загальної вартості рахунку-проформи банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця. Обсяг передоплати для кожної конкретної поставки визначається шляхом переговорів по електронній пошті представниками Сторін. Протягом 20 календарних днів з моменту зарахування передоплати на розрахунковий рахунок Продавця, Продавець готує товар до відвантаження.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 08.07.2022 у справі № 815/1718/16, касаційне провадження № К/9901/64047/18, зазначено, що спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
У пункті 1.3 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятого до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 визначено, що «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта».
Виходячи з наведеного випливає висновок, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості та електронному повідомленні не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності достатні документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.
Окрім вказаного, в рішенні про коригування митної вартості №UA401000/2024/000289/2 від 20.09.2024 року представником Вінницької митниці зазначено, що базисними умовами поставки за договором є умови зазначені в інвойсі Delivery terms: CIF Gdansk, Poland, проте в інвойсі ціна одиниці товару (шини) зазначена на умовах FOB QD (QINGDAO). Згідно п. 4.2 договору відвантаження товару має відбуватись з порту Циндао (QINGDAO), проте згідно наданого коносаменту від 27.07.2024 № 241640755 портом завантаження був LAEM CHABANG THAILAND».
Щодо такої підстави для коригування митної вартості, суд звертає увагу, що зазначена Відповідачем інформація не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Так, аналізуючи зміст рахунка-фактури (комерційного iнвойсу) №24ATUN006 від 13.07.2024 року; пакувального листа б/н від 13.07.2024 року, підтверджується, що в графі умови поставки міститься (Delivery terms): CIF Gdansk, Poland. Порт прибуття Гданськ, Польща.
Однак, незрозуміло який саме документ мав на увазі митний орган, який містить умови поставки FOB QD (QINGDAO), оскільки Позивач та Відвантажувач товару обрали умови поставки CIF Gdansk, Poland, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, відомостями з митної декларації поданої до розмитнення, а також положеннями зовнішньоекономічного договору №AUREUS-UNICOIN01 від 22.11.2022 року.
З приводу зазначеної Вінницькою митницею інформації про те, що згідно п. 4.2 договору відвантаження товару має відбуватись з порту Циндао (QINGDAO), проте згідно наданого коносаменту від 27.07.2024 № 241640755 портом завантаження був LAEM CHABANG THAILAND, суд зазначає наступне.
Наданий до митного контролю рахунок щодо вартості послуг з перевезення товару є належним доказом, що підтверджує вартість транспортних послуг. Приписи статей 53-55 Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності та саме ж по собі твердження про можливі додаткові витрати, пов'язані з переміщенням товару та/або із додатковими витратами що несе покупець, наприклад навантажувально-розвантажувальні роботи та інші витрати, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Відповідно до ст.53 МК України, морський коносамент не є документом, що підтверджує митну вартість товару. Положення МК України не визначають вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем до митного органу документи, які підтверджують понесення транспортних витрат, є допустимим доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів у розумінні ст.72 КАС України.
З викладеного вбачається, що у транспортних (перевізних) документах вказані всі необхідні відомості щодо ототожнення цих документів та наданих послуг, а також підтверджують вартість транспортних витрат, які було включено до числових значень складових митної вартості товарів.
Коносамент не входить до обов'язкового переліку документів, які підтверджують митну вартість товару у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України.
Колегія суддів не погоджується з позицію відповідача, що в порушення вимог пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, у призначенні платежу поданих до митного оформлення платіжних інструкцій в іноземній валюті від 24.06.2024 № 111, від 08.07.2024 № 112, від 09.07.2024 № 113, від 09.09.2024 № 119 зазначено посилання виключно на зовнішньоекономічний договір від 22.11.2022 № AUREUS-UNICOIN01, відповідно неможливо однозначно ідентифікувати дані платіжні інструкції як такі, що стосуються даної партії товару».
Як слідує з матеріалів справи, позивачем до митного оформлення на підтвердження митної вартості було надано зовнішньоекономічний контракт, інвойси, платіжне доручення про проведення часткової передплати, коносамент та інші транспортні (перевізні) документи, розрахунок вартості перевезення імпортованого товару до митного кордону України, які в своїй сукупності надають можливість встановити складові митної вартості товару та ідентифікувати саме цю партію товарів.
Митницею не надано жодних доказів на підтвердження того, що документи містять підроблення, а тому такі доводи суд вважає припущеннями.
Окрім того, у вказаних платіжних документах вказано про передоплату за контрактом №AUREUS-UNICOIN01 від 22.11.2022 року, відтак деталізація платежу чи її відсутність не впливає на числові значення складових митної вартості товарів і не може позбавляти декларанта на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
В даному випадку, відповідач також не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.
За приписами п. 54 ч. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції;
Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
Згідно з частиною 2 статті 47 Закону встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.
За приписами ч. 1.ст. 48 Закону, надавачі платіжних послуг зобов'язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.
Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).
Згідно з пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020.
Враховуючи викладене вище, оцінивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В наданих позивачем платіжних інструкціях є посилання на зовнішньоекономічний контракт, а тому усі документи щодо оплати, надані позивачем відповідачу, стосуються товару, наданого до митного оформлення.
У Постанові Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначена така правова позиція: «платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару».
Верховний Суд неодноразово вказував, що сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №1.380.2019.006980 (провадження № К/9901/32581/20).
Щодо посилань відповідача на те, що згідно міжнародної практики сума страхової виплати/відшкодування має бути більше ніж вартість застрахованого товару, суд зазначає наступне.
Згідно з Правилами використання внутрішніх та міжнародних торговельних термінів Інкотермс-2010 CIF (англ. Cost, Insurance and Freight)- означає, що продавець виконав обумовлену поставку в тому випадку, коли товар вже фактично поміщений на борт судна (перейшов через поручні) в порту відвантаження в узгоджені сторонами терміни.
За умовами поставки CIF продавець повинен сплатити витрати з доставки товару в зазначений порт призначення. Продавець також повинен застрахувати товар (сплативши передбачені страхові внески) від можливих ризиків його повної втрати або часткового пошкодження під час перевезення. Коносамент (товарну квитанцію) і страховий поліс продавець передає покупцеві.
В зобов'язання продавця входить страхування вантажу тільки з мінімальним страховим покриттям і не більше того. Тому, якщо покупець дорожить вантажем і планує застрахувати його з більшою сумою покриття, він повинен додатково домовиться про це з продавцем або самостійно за рахунок власних коштів провести додаткове страхування.
Аналіз наведених положень Правил Інкотермс- 2010 дає підстави для висновку, що за умовами поставки CIP на Продавця покладається обов'язок щодо страхування товару до моменту, коли він буде поставлений Покупцю у визначене місце.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF («фрахт/перевезення та страхування оплачено до (назва місця призначення)» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Отже, поставка товару на умовах CIF зобов'язує продавця оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, забезпечити страхування на користь покупця та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
З урахуванням вказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.
Відповідно до умов поставки за зовнішньоекономічним договором №AUREUS-UNICOIN01 від 22.11.2022 року та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.
Таким чином, доводи наведені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.
Відповідач не надав доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, декларантом виконані вимоги діючого митного законодавства (ч. 2 ст.53 Митного кодексу України) щодо надання усіх наявних у нього банківських платіжних документів, у разі здійснення оплати коштів за товар, які повною мірою ідентифікуються зі Специфікаціями, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та у сукупності з іншими наданими митниці документами первинного бухгалтерського обліку підтверджують заявлену позивачем вартість товару за Контрактом.
Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.
Обираючи резервний метод для визначення митної вартості представниками відповідача, в оскаржуваному рішенні було зазначено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення.
Колегія суддів наголошує, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Більше того, наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17.
Слід також зазначити, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість.
Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17.
Колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно митний орган повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригуванні митної вартості При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Отже, митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Зазначені обставини митним органом, на наш погляд, не було доведено. Надані ж декларантом документи у своїй сукупності надавали митниці змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.
Відповідачем не було доведено які саме дані щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті відсутні або містять розбіжності.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів або неможливості надати затребувані митним органом додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митний орган випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Статтею 64 МК України, якою регламентовані умови використання резервного методу, застосованого відповідачем при прийнятті спірного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Визначення митної вартості за резервним методом здебільшого здійснюється спеціально створеною комісією, яка надає експертну оцінку об'єкту, що перетинає кордон. При використанні даного методу припускається більша порівняно з іншими методами гнучкість, тобто використання цінових довідників, що містять повний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін; використання статистичних даних про звичайні рівні комісійних, знижок, прибутку, тарифів на транспорт тощо.
Разом з тим ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Однак, митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим оскаржене Рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000289/2 від 20.09.2024 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.