Справа № 240/19906/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
25 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Олексієнко О.В.,
представника позивача: Ковальчук Н. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васіної Світлани Вікторівни від 22.07.2025 ВП №76097587 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/26683/23, виданого 13.08.2024 Житомирським окружним адміністративним судом про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 23.08.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, що викладені у мотивувальній частині рішення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №240/26683/23 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 , позивача у даній справі, від серпня 2023 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Постановою від 20 вересня 2024 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №76097587 з виконання виконавчого листа №240/26683/23, виданого 13 серпня 2024 року. Постановою від 17 жовтня 2024 року накладено на Військову частину НОМЕР_1 штраф за невиконання рішення суду у розмірі 5 100,00 грн., а 21 листопада 2024 року винесено постанову про накладення штрафу на Військову частину НОМЕР_1 за невиконання рішення суду у розмірі 10 200,00 грн.
27 листопада 2024 року Відповідач надіслав на адресу Військової частини НОМЕР_1 вимогу про надсилання доказів, що підтверджують виконання рішення суду щодо розгляду рапорта ОСОБА_1 від серпня 2023 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Листом №812/20225 від 08 листопада 2024 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила про виконання рішення суду, про що також повідомлено Житомирський окружний адміністративний суд листом за вих.№812/15258 від 02 вересня 2024 року. Про результати розгляду рапорту ОСОБА_1 . Військова частина НОМЕР_1 повідомила Відповідача листом, який надійшов 02 грудня 2024 року.
11 грудня 2024 року державний виконавець, керуючись вимогами пункту 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №76097587, оскільки встановлено фактичне повне виконання рішення.
Судом першої інстанції також встановлено, що правомірність вказаного рішення відповідача було предметом судового розгляду і рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 (справа №240/5548/25) така постанова відповідача була скасована і 29.05.2025 виконавче провадження було відновлено.
22.07.2025 постановою старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васіної Світлани Вікторівни ВП №76097587 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/26683/23, виданого 13.08.2024 Житомирським окружним адміністративним судом про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 23.08.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Не погоджуючись із такою постановою позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена у повній відповідності до вимог Закону №1404-VIII та із дотриманням алгоритму дій, передбаченого частиною 3 статті 63 цього ж Закону №1404-VIII.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129.1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України №1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII.
Вказаною статтею встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії. Так, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.
Згідно матеріалів справи, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження №76097587 від 22.07.2025 прийнята державним виконавцем на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 та статті 40 Закону №1404-VIII.
Підставою для прийняття цієї постанови є невиконання Військовою частиною НОМЕР_1 без поважних причин рішення суду про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 23.08.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». В постанові зазначається, що державним виконавцем 17.10.2024 накладено на боржника штраф розмірі 5 100,00 грн. та направлено вимогу про виконання рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. 21.11.2024 зв'язку з повторним невиконанням рішення суду боржником без поважних причин державним виконавцем накладено штраф у подвійному розмірі - 10 200,00 грн.
В оскаржуваній постанові зазначається, що відповідно до вимог ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Колегія суддів звертає увагу на те, що алгоритм дій щодо порядку виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульовано приписами статті 63 Закону №1404-VIII.
Так, відповідно до вимог частини 2 статті 63 цього ж Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Як зазначено, в частині 3 статті 63 цього ж Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Долучені до матеріалів справи докази підтверджують, що відповідачем при виконанні рішення суду про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 23.08.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» дотримано весь алгоритм дій, передбачений приписами статті 63 Закону №1404-VIII.
Так, державним виконавцем 17.10.2024 накладено на боржника штраф розмірі 5 100,00 грн. та направлено вимогу про виконання рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. 21.11.2024 зв'язку з повторним невиконанням рішення суду боржником без поважних причин державним виконавцем накладено штраф у подвійному розмірі - 10 200,00 грн. та надіслав до органу досудового розслідування повідомлення №91163 від 07.07.2025 про вчинення боржником кримінального правопорушення.
22.07.2025 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за п.11 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Отже державним виконавцем вчинено всі передбачені Законом №1404-VIII дії для повного та належного виконання судового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги позивачем вказано про те, що зазначення Командуванням Військової частини НОМЕР_1 про розгляд рапорта ОСОБА_1 з урахуванням набрання чинності Законом України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким внесено зміни до Закону №2232-ХІІ, та змінено підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, що прямо суперечить вищеозначеному судовому рішенню прийнятому у справі № 240/26683/24 та не відповідає вимогам статті 58 Конституції України щодо незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, а тому вказана норма не правомірно взята відповідачем до уваги.
Проте суд враховує, що 23.07.2025 державним виконавцем подана скарга на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо зобов'язати орган досудового розслідування внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за моїм повідомленням про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 386 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 25.07.2025 зобов'язано посадових осіб Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про повідомлення Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №91163 від 07.07.2025 про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Таким чином, відповідачем при виконанні рішення суду дотримано весь алгоритм дій, передбачений приписами статті 63 Закону №1404-VIII.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена у повній відповідності до вимог Закону №1404-VII, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.