Справа № 560/4112/25
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
10 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-2), в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 30.01.2025р. №220650006216 року щодо відмови у переведені ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 15.04.1985 року по 01.02.2021р., з 10.08.2022 по 31.12.2024р. до стажу державної служби або прирівняної до неї; перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком призначеної згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV на пенсію державного службовця за нормами Закону України «Про державну службу», здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 28.01.2025 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати зазначені у довідках від 23.01.2025р. № 39 та №40.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №22065000216 від 30.01.2025 щодо ОСОБА_1 , а також відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформлену листом №2200-0306-8/16694 від 28.02.2025;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на державній службі періоди роботи з 15.04.1985 по 01.02.2021, з 10.08.2022 по 31.12.2024, призначити з 28.01.2025 пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 23.01.2025 №30 та №40, виданих Смотрицькою селищною радою.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, скаржник посилаються на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 04.04.2024 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
28.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення/перерахунок пенсії за формою, затвердженою додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 №22-1 (зі змінами). У заяві позивачка просила Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести її на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу".
До заяви долучено довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №39 від 23.01.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №40 від 23.01.2025, видані Смотрицькою селищною радою, де вона працює з 10.08.2022 по теперішній час.
Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд відповідача-1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №220650006216 від 30.01.2025 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". У рішенні зазначається, що проводити перерахунок або перехід з виду на вид пенсії з використанням вказаних довідок немає підстав, оскільки вони повинні бути видані за останньою займаною посадою державної служби.
Листом №2200-0306-8/16694 від 28.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило, що періоди роботи позивачки у органах місцевого самоврядування не зараховуються до періоду роботи на посадах державної служби.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
За статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії встановлено: Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Згідно положень ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
П. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу", чинного до 01.06.2016 (далі Закон №3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року- страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.
Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Так, із записів трудової книжки ОСОБА_1 від 03.10.1983 серії НОМЕР_1 вбачається, що останні містять наступні записи про її роботу: 15.04.1985-прийнята на посаду економіста в Дунаєвецьку районну відомчо-інформаційну державну статистику; 01.10.1987- зарахована на посаду економіста; 03.02.1992-переведена економістом 2 категорії; 26.02.1993- переведена економістом 1 категорії; 10.04.1994-присяга державного службовця; 01.02.1996 - звільнена з посади у зв'язку з переводом; 01.02.1996 - прийнята на посаду економіста управління економіки райдержадміністрації; 05.05.1996 - переведена на посаду старшого економіста; 01.02.1998 - присвоєно 13 ранг державної служби; 10.09.1998 - призначена на посаду заступника начальника управління економіки по переводу; 01.01.1999 - переведена на посаду заступника начальника управління з питань економіки та власності; 01.01.2001- присвоєно 12 ранг державної служби; 31.10.2005 - звільнена з посади у зв'язку з переходом на іншу роботу; 01.11.2005 - призначена на посаду начальнику відділу розвитку інфраструктури Дунаєвецької районної державної адміністрації; 01.11.2007 - присвоєно 11 ранг державної служби; 29.07.2010 - звільнена з посади в порядку переведення; 30.07.2010 - призначена на посаду начальника управління економіки; 28.01.2013 - звільнена з посади по переводу; 29.01.2013 - призначена на посаду начальника економічного розвитку, торгівлі та інфраструктури райдержадміністрації; 01.05.2016 - присвоєно 5 ранг державного службовця, присвоєно 4 ранг державного службовця; 30.01.2020 - звільнена з посади; 31.01.2020 - призначена на посаду начальника відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури та захисту довкілля; 18.02.2021 - звільнена з посади; 10.08.2022 - призначена на посаду головного спеціаліста фінансового відділу Смотрицької селищної ради.
Отже, у спірний період позивач працювала в органах місцевого самоврядування.
Абзацом 13 пункту 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 4 Порядку №283 обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Крім того, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII встановлено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено категорії посад в органах місцевого самоврядування, відповідно до яких: сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що спірний період роботи необхідно зарахувати до стажу державної служби.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №735/939/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 348/2370/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №348/2369/16-а, від 22 травня 2020 року у справі №263/9612/16-а, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для призначення їй пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Стосовно довідок про заробітну плату, то останні відповідають вимогам Порядку №622, тому мають бути враховані при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідачами не надано доказів на підтвердження невідповідності вказаних довідок вимогам закону та підзаконних актів.
В той же час, щодо обраного судом належного підрозділу Пенсійного фонду, якому належить зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача та призначити пенсії, то аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, який визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість, на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засоби програмного забезпечення, покладається обов'язок лише здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, замість відповідача-1, помилково зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу спірні періоди роботи до стажу державної служби та призначити пенсію за нормами Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно змінити рішення суду першої інстанції в резолютивній частині, з мотивів зазначених у цій постанові.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року змінити шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на державній службі періоди роботи з 15.04.1985 по 01.02.2021, з 10.08.2022 по 31.12.2024 та призначити з 28.01.2025 пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 23.01.2025 №30 та №40, виданих Смотрицькою селищною радою".
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.