Справа № 640/19786/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
18 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №178 від 26.09.2019 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів"
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 апеляційну скаргу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року скасовано. Позов КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" задоволено.
Постановою Верховного Суду від 08.06.2022 касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби у м.Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 по справі №640/19786/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що планові заходи контролю були проведені відповідачем у відповідності до положень законодавства, а в результаті встановлених порушень на позивача правомірно накладено стягнення спірним рішенням.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідачем було перевищено обмеження щодо проведення планових заходів державного нагляду, при цьому жодних доказів допущення позивачем порушень вимог законодавства про захист прав споживачів відповідач до суду не надав, в той час як такі порушення були відсутні.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи,
Відповідно до Статуту позивача, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 №10,КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку (п. 2.1 Статуту).
Положеннями Статуту позивача передбачено, що предметом діяльності підприємства є, зокрема, утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку; надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку; надання послуг з аварійного обслуговування внутрішньобудинкових та зовнішніх інженерних мереж, обслуговуванню ліфтового господарства та систем диспетчеризації, обслуговування димовентиляційних каналів, у встановленому порядку; надання послуг із ремонту житлового та нежитлового фонду, інженерного й ліфтового обладнання в установленому порядку; складання кошторисів витрат на утримання, ремонт та обслуговування житлового та нежитлового фонду; здійснення діяльності щодо розрахунку тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкової території в установленому порядку (а.с.23-28 т.1).
06.11.2018 наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік. Пунктом 19063 до цього плану включено позивача, предмет здійснення заходу державного нагляду (контролю) - додержання законодавства про захист прав споживачів.
22.05.2019 позивачем отримано повідомлення ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 15.05.2019 № 219 про проведення планової перевірки в період з 24.06.2019 по 08.07.2019 (а.с.46 т.1).
За результатами розгляду зазначеного повідомлення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" направлено відповідачу письмове звернення від 24.05.2019 № 2487/3 про наявність законодавчо встановлених підстав для недопущення проведення на підприємстві планової перевірки у зв'язку з перевищенням максимально допустимої тривалості планових заходів на підприємстві (а.с.47 т.1).
У подальшому, відповідачем виданий наказ від 18.06.2019 № 2890 про проведення планового заходу (перевірки), предмет заходу: дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації).
На підставі наказу від 18.06.2019 № 2890 оформлено направлення на проведення заходу від 19.06.2019 № 2340, підписане т.в.о. заступника начальника Карауловим В.Д. та засвідчене печаткою ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві (а.с.45 т.1).
Перед початком здійснення заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача внесений запис до журналу реєстрації перевірок щодо проведення планової перевірки в період з 24.06.2019 по 08.07.2019 на підставі направлення від 19.06.2019 № 2340 (а.с.51-52 т.1).
За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання позивачем вимог законодавства у сфері захисту прав позивачів складено акт від 08.07.2019 № 2890-1, в якому зафіксовано порушення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" п.12 ч. 1 ст. 15 Закону № 1023-XII, оскільки в ході контрольно-вибіркового інспектування будинків, які обслуговує підприємство в частині надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій встановлено, що на будинках у доступному для мешканців місці відсутня інформація про власника житлового будинку-виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, виконавця послуг з теплопостачання, виконавця послуг з водопостачання та водовідведення, виконавця послуг з газопостачання, виконавця послуг з електропостачання, державної пожежної охорони, відділу поліції, швидкої медичної допомоги, аварійних служб житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках (а.с.54-60 т.1).
Крім того, 08.07.2019 складено припис №634 про усунення порушень вимог законодавства, яким зобов'язано позивача усунути виявлені порушення, надавши споживачам необхідну, доступну та достовірну інформацію (а.с.61-62 т.1).
26.09.2019 тимчасово виконуючий обов'язки заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі акту перевірки від 08.07.2019 № 2890-1 прийняв постанову № 178 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону № 1023-XII (далі - Постанова № 178), якою за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію до позивача застосовано штраф у розмірі 5067742,50 грн (а.с.71 т.1).
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що доказів порушення позивачем вимог Закону №1023-XII відповідачем не надано, в той час, як позивач надав відповідні фотоматеріали на підтвердження відсутності з його боку порушень вимог законодавства, крім того, при здійсненні перевірки не було дотримано законодавчо встановлених обмежень.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) та Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII), який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Пунктами 1, 13 ч. 1 ст. 26 Закону № 1023-XII передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ч.1 ст. 2 Закону № 877-V встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
В силу ч.1, 2 ст.4 вказаного Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
У разі якщо суб'єкт господарювання на відповідний плановий період включений до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) одночасно кількох органів державного нагляду (контролю), відповідні планові заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю) комплексно - одночасно всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб'єкта господарювання.
Частинами 1, 5 ст. 5 Закону № 877-V встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.
Внесення одного й того самого суб'єкта господарювання до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) є підставою для проведення щодо такого суб'єкта господарювання комплексного планового заходу державного нагляду (контролю).
Суб'єкт господарювання має право відмовитися від проведення комплексного планового заходу державного нагляду (контролю) шляхом письмового звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. У такому разі перевірка такого суб'єкта господарювання проводиться згідно з річними планами органів державного нагляду (контролю).
Органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб'єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб'єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб'єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю).
Проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) формується інтегрованою автоматизованою системою державного нагляду (контролю).
Річні плани здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період з урахуванням узгоджених дат початку та строків здійснення визначених у плані здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) затверджують органи державного нагляду (контролю), оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах та вносять відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому.
Строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'яти робочих днів.
Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.
Сумарна тривалість усіх планових заходів, що здійснюються органами державного нагляду (контролю) протягом календарного року щодо суб'єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати тридцяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'ятнадцяти робочих днів.
З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ ДФС у м. Києві від 15.02.2019 №2063 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" з 25.03.2019 тривалістю 20 робочих днів, а наказом ГУ ДФС у м. Києві від 16.04.2019 № 4636 продовжено строк проведення такої з 22.04.2019 по дату завершення перевірки тривалістю 10 робочих днів (а.с.48-49 т.1).
Обставини щодо проведення вказаної перевірки зафіксовані в журналі реєстрації перевірок (а.с.51-52 т.1).
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 08.07.2019 № 2890-1, проведена без дотримання встановлених ч.5 ст. 5 Закону № 877-V обмежень щодо сумарної тривалості усіх планових заходів.
Станом на момент проведення перевірки позивача, редакція ч.2 ст.2 Закону № 877-V передбачала, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.
При цьому, ч.4 наведеної статті вказувала, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
В той же час, лише після набрання 13.02.2020 чинності Законом України від 14.01.2020 №440-IX, положення ч.2 ст.2 Закону № 877-V були викладені в наступній редакції, відповідно до якої дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
Отже, до 13.02.2020 норми законодавства визначали поширення обмежень, встановлених ч.5 ст.5 Закону № 877-V на планові перевірки як територіальних органів Держпродспоживслужби, так і органів ДФС України.
Таким чином, не заслуговують на увагу посилання апелянта на положення ч. 2 ст. 2 Закону № 877-V, в редакції Закону України від 14.01.2020 №440-IX, з огляду на конституційний принцип неможливості зворотної дії норми в часі.
Про перевищення законодавчо встановлених термінів сукупності планових заходів органів контролю щодо Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відповідач був попереджений листом від 24.05.2019 №2487/3, до якого були додані відповідні документи на підтвердження зазначених обставин, однак ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві все одно здійснив планову перевірку позивача.
Отже, планова перевірка позивача, за наслідками якої було складено акт від 08.07.2019 № 2890-1, була проведена відповідачем з порушенням положень законодавства, що було чинне на момент її проведення, що має наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки, а саме - компетенції у відповідвача на прийняття акту індивідуальної дії (спірної постанови).
Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону і не має юридичної значимості, а тому прийнята на його підставі постанова про застосування штрафних санкцій не може бути визнана правомірною.
Схожі висновки відображені в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №821/371/17, від 27 лютого 2020 року у справі №П/811/3206/15, від 26 березня 2020 року у справі №813/823/16 та від 09 червня 2021 року у справі №823/1608/17.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177 затверджено Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, який визначає процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі Порядок № 1177).
В силу п.2-4 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, який визначає процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177 (далі - Порядок №1177) на суб'єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до ст. 23 Закону № 1023-XII.
Накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Порядку, мають право Голова Держпродспоживслужби, його заступники, начальники територіальних органів Держпродспоживслужби та їх заступники у межах їх компетенції. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з п.7 ч.1 ст.23 Закону України №1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 Закону №1023-ХІІ продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб, а продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Частиною 1 ст.15 вказаного Закону передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування (ч.2 ст.15 Закону №1023-ХІІ).
Суд звертає увагу, що позивач створений з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплене підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку, що відображено в Статуті (а.с.23-28 т.1).
Між позивачем (за договором - замовник) і ТОВ Будівельна компанія "Фасад Констракшн" (за договором - виконавець) укладено договір про надання послуг з утримання будинків, споруд, об'єктів благоустрою і прибудинкових територій у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону "Центральна" Шевченківського району м. Києва від 20.12.2018 № 914 (а.с.70 т.1).
При виконанні умов вказаного Договору сторони зобов'язуються керуватись, зокрема, наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" (пункт 1.5 Договору).
У пункті 3.4.5 цих Правил зазначено, що на жилому будинку у доступному для мешканців місці повинен вивішуватися список таких організацій з зазначенням їхніх назв, адрес і номерів телефонів: - власника житлового будинку; виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; виконавця послуг з теплопостачання; виконавця послуг з водопостачання та водовідведення; виконавця послуг з газопостачання; виконавця послуг з електропостачання; державної пожежної охорони; відділу міліції; швидкої медичної допомоги; санітарно-епідеміологічної станції; аварійних служб житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках.
Саме нерозміщення позивачем такої інформації і стало підставою для накладення відповідного стягнення.
Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1.1 розділу 1 Правил №76 передбачено, що ці Правила визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій: забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.
Контроль за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів здійснюється відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про захист прав споживачів" та інших нормативно-правових актів.
В той же час, Правилами №76 хоча і врегульований порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, але в питаннях функціонування жилих будівель та прибудинкових територій і єдиної технічної політики в житловій сфері, а не у сфері захисту прав споживачів.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність на житлових будинках, які обслуговує КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", інформації, передбаченої пп. 3.4.5 п. 3.4 Правил № 76 не може вважатись порушенням вимог Закону № 1023-XII.
Крім того, з поданих позивачем доказів вбачається, що відповідна інформація наявна в житлових будинках у доступному для мешканців місці, що підтверджується поданими до матеріалів справи фотоматеріалами (а.с.67, 73-76 т.4).
Натомість, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, жодних доказів на підтвердження факту допущення позивачем порушень вимог п.12 ч. 1 ст. 15 Закону № 1023-XII відповідачем до суду надано не було.
За таких обставин, з врахуванням положень законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності постанови відповідача №178 від 26.09.2019 та наявності підстав для її скасування.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 24 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма