Справа № 320/25699/23 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
18 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.
за участю секретаря: Волошка О. Л.
позивача ОСОБА_1 , представника позивача Лізогуб В .Г., представника відповідача Смага Ю. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 17 вересня 2025 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження позивачу з 01.12.2019 пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 01.12.2019 перерахунок та виплату його пенсії без обмеження її максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.
ід ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій заявник просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №320/25699/23, а у разі не надання до Київського окружного адміністративного суду належного звіту про виконання у повному обсязі рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 320/25699/23 накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві штраф у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вказану заяву обґрунтовує тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконує рішення Київського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, зокрема досі не здійснив перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 без обмеження її максимальним розміром, що є порушенням приписів законодавства та прав позивача.
Зазначив, що 08.02.2024 рішення суду у справі № 320/25699/23 набрало законної сили, вказане рішення відповідачем не оскаржувалося.
Вказує також, що 05.03.2024 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі виконавчого листа №320/25699/23, виданого судом 13.02.2024, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, якою боржнику було запропоновано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Також зазначив, що 08.05.2024 звернувся до відповідача із заявою, про надання відповіді щодо вжитих заходів на виконання рішення суду.
Листом від 08.05.2024 відповідачем повідомлено позивачу, що рішення суду не виконано, оскільки пенсійному органу не є зрозумілим, чи має він право перераховувати пенсію позивачу без обмеження її максимальним розміром у зв'язку із подальшим проведенням індексації в пенсії та змінами в законодавстві.
Ухвалою від 26.04.2024 вказана заява Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про роз'яснення судового рішення була залишена Київським окружним адміністративним судом без задоволення, з огляду на чіткість та зрозумілість судового рішення.
Відтак, позивач, вказує, що на день подання заяви рішення суду, що набрало законної сили, досі не виконано, а тому задля контролю такого виконання, просить зобов'язати відповідача подати звіт щодо його виконання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 320/25699/23 задоволено, встановлено судовий контроль, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року в адміністративній справі № 320/25699/23.
На виконання вимог ухвали суду від 06.02.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» 11.04.2025 від представника відповідача надійшов звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.07.2025 №2600-0804-8/121169 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №320/25699/23.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідачем фактично рішення суду так і не виконано, оскільки не зважаючи на визнання рішенням суду протиправності дій відповідача одо застосування до пенсії позивача обмежень, з 01.01.2025 відповідач продовжує проводити всі розрахунки пенсії, виходячи з розмірі 25380,58 грн, а з 01.03.2025 у розмірі 25980,58 обмеживши розмір пенсії позивача відповідно до постанови КМУ №1 від 03.01.2025 та застосовуючи до пенсії понижуючі коефіцієнти.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представником апелянта вимоги та доводи апеляційної скарги підтримано. Представником відповідача щодо задоволення вимог апелянта заперечено.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Процедура судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульована статтями 382, 383 КАС України.
Зокрема, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Відтак, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюється законність дій суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний виконати рішення суду, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку такого суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов'язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов'язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 10 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
Відповідно до частини другої статті 10 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом), за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах, при цьому визначається шляхом розподілу видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) за бюджетними програмами у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) і може бути уточнена під час виконання державного бюджету (місцевого бюджету) при внесенні змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та у разі застосування положень частини шостої статті 23 та частини другої статті 24 цього Кодексу.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, після встановлення нового строку для подання звіту, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019, після чого пенсія виплачувалася без обмеження максимальним розміром, що підтверджується наявними у справі розрахунками пенсії станом на 01.12.2019, 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.03.2022, 01.07.2022, 01.12.2022, 01.03.2023, 01.03.2024. З наданого відповідачем розрахунку на доплату пенсії від 01.07.2025 вбачається, що загальна сума донарахованої пенсії позивача складає 187214,67 грн.
Вказані обставини апелянтом не заперечується, при цьому зазначається, що з 01.01.2025 відповідач продовжує проводити всі розрахунки пенсії, виходячи з розмірі 25380,58 грн, а з 01.03.2025 у розмірі 25980,58 обмеживши розмір пенсії позивача відповідно до постанови КМУ №1 від 03.01.2025 та застосовуючи до пенсії понижуючі коефіцієнти.
Поряд із цим, як цілком вірно зауважено судом першої інстанції, рішенням суду у даній справі на відповідача відповідач був покладений обов'язок нараховувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром до моменту настання таких випадків:
1 - зміна правого статусу позивача;
2 - зміна законодавства.
У даному випадку має місце настання такого випадку, як «зміна законодавства», яке регулює питання «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат.
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Відтак, з з січня 2025 року розмір пенсії позивача обмежено відповідно до нового нормативно-правового акта, якого не існувало на час вирішення спірних правовідносин, що були предметом розгляду у цій справі.
Вказаний нормативний акт не аналізувався судом на предмет можливості його застосування, відтак такий аналіз не може бути здійснений під час розгляду заяви в порядку статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказане свідчить про наявність нового індивідуально-правового спору, який може бути вирішено лише у порядку судового оскарження, а не під час вирішення питання про зобов'язання подати звіт про виконання.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що судове рішення виконано до прийняття змін у законодавстві, а тому відсутні підстави для неприйняття звіту на подання повторного звіту про виконання рішення у справі.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, право позивача на отримання пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів чи інших перерахунків, проведених після 01.01.2025 підлягає захисту у межах окремого судового провадження та не було предметом спору у даній справі, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права позивача, а не ті, які були порушені у майбутньому у зв'язку зі зміною нормативно-правового регулювання у тій чи іншій сферах.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відмови у прийнятті поданого відповідачем звіту.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 236, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 24.11.2025)