Справа № 320/36676/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
24 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К.,-
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
09 червня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28 квітня 2023 року №104450009333 (51251\01- 16) про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області згідно поданої заяви про призначення пенсії від 21 квітня 2023 року з урахуванням архівних довідок №19 та №20 від 31 січня 2023 року, виданих Комунальною установою «Городківський трудовий архів» Тульчинського району Вінницької області, зарахувавши до трудового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи травень, липень, серпень 1980 року і з червня 1983 року по листопад 1987 року включно у колгоспі ім. Жданова с.Вербка Крижопільського району Вінницької області (СТОВ «Вербка) та службу в армії відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , виданого 17 травня 1981 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28 квітня 2023 року №104450009333 (51251\01- 16) про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача - 1 є немотивованим та протиправним, прийнятим без перевірки поданих ОСОБА_1 документів, які додані до заяви для призначення пенсії за віком.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (надалі - апелянт) звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з огляду на її необґрунтованість.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року в оскаржуваній частині, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача - 1 не підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , з метою призначення пенсії за віком, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 28 квітня 2023 року №104450009333 відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки його страховий стаж складає лише 26 років 7 місяців 15 днів.
Не погодившись з вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №104450009333, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що саме він регулює відносини між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфіковано обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV, у 2023 році право на призначення пенсії мають особи після досягнення віку 60 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років, а у 2026 - не менше 23 роки.
Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Отже, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж від 30 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що позивачу ОСОБА_1 в колгоспі була видана трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 .
Відповідно до пункту 5 "Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників", затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 "Про трудові книжки колгоспників", у трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема, відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження і заохочення. При цьому, відповідно до пункту 13 "Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників" відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову правління колгоспу, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа, за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області не зарахувало у страховий стаж позивача ОСОБА_1 періоди його роботи травень, липень, серпень 1980 року і з червня 1983 року по листопад 1987 року включно у колгоспі ім. Жданова села Вербка Крижопільського району Вінницької області (СТОВ «Вербка) та службу в армії з 17 травня 1981 року по 20 травня 1983 року.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що згідно записів копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 позивач у спірний період - травень, липень, серпень 1980 року і з червня 1983 року по листопад 1987 року включно працював у колгоспі ім. Жданова села Вербка Крижопільського району Вінницької області (СТОВ «Вербка).
Дані обставини підтверджуються архівними довідками Комунальної установи «Городківський трудовий архів» Тульчинського району Вінницької області від 31 січня 2023 року №19 та №20 та довідкою «Крижопільського трудового архіву» від 31 січня 2023 року №52/01-15 (а.с.15-17).
Відповідно до пункту 5 "Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників", затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 "Про трудові книжки колгоспників", у трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема, відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження і заохочення.
Згідно пункту 13 "Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників", відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову правління колгоспу, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
З аналізу трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 та архівних довідок, які видані ОСОБА_1 , судом першої інстанції правильно встановлено, що дані документи в своїй сукупності підтверджують період роботи позивача - травень, липень, серпень 1980 року і з червня 1983 року по листопад 1987 року включно у колгоспі ім. Жданова села Вербка Крижопільського району Вінницької області (СТОВ «Вербка).
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідачем-1 не надано, а тому колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно не врахувало період роботи позивача в травні, липні, серпні 1980 року і з червня 1983 року по листопад 1987 року включно у колгоспі ім. Жданова села Вербка Крижопільського району Вінницької області (СТОВ «Вербка).
Щодо не зарахування відповідачем період служби в армії відповідно до військового квитка НОМЕР_1 виданого 17 травня 1981 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається із рішення відповідача-1, до страхового стажу позивача ОСОБА_1 не зараховано військову службу (є виправлення у військовому квитку).
З військового квитка НОМЕР_1 , виданого 17 травня 1981 року, вбачається, що ОСОБА_1 у період з 17 травня 1981 року по 20 травня 1983 року проходив службу в армії.
Вказане також підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 жовтня 2023 року №2/2430 в якому зазначено, що позивач 17 травня 1981 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військовій частині НОМЕР_3 до 20 травня 1983 року (а.с.51).
Отже, період служби в армії з 17 травня 1981 року по 20 травня 1983 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо посилання відповідача - 1 на втручання судом першої інстанції в діяльність територіального управління Пенсійного фонду України, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що в даному випадку судом першої інстанції правомірно захищено порушені права позивача ОСОБА_1 та з метою уникнення в подальшому протиправних дій, зобов'язано відповідачів вчинити дії щодо зарахування спірного стажу ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 прийнято у відповідності до вимог законодавства, а доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №320/36676/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак