Справа № 753/14377/25 Суддя (судді) першої інстанції: Коренюк А.М.
24 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Кузьменка В.В.,
Штульман І.В.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5050719, винесену 23 червня 2025 року поліцейським 1-го взводу 4-ї роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гурницькою Іриною Василівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що прилад ТruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарного вмонтованим, що відповідає приписам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст.122 КУпАП, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у інспектора достатніх підстав для винесення постанови та накладення на позивача адміністративного стягнення.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 23 червня 2025 року, - залишено без задоволення, а рішення суб'єкта владних повноважень - без змін.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з огляду на утримання пристрою TruCam в руках під час вимірювання швидкості автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , цей пристрій міг дати похибку не + 2 км./год., а + 3 км/год.
На думку апелянта, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з урахуванням доказу - відеозаписом з приладу TruCam TC 008446, який не досліджувався в судовому засіданні та у зв'язку з чим позивач був позбавлений права та можливості надати з цього приводу свої пояснення, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови серії ЕНА №5050719 у справі про адміністративне правопорушення від 23.06.2025 року о 13 год. 41 хв. 21 сек. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , у населеному пункці на вул. Київська, 90 в селищі Стрижавка Вінницької обл., позначеному дорожнім знаком 5.49 АД 21 297 км, рухався зі швидкістю 73 км/год., чим перевищив встановлені обмеження швидкості на 23 км/год.
Швидкість вимірювалась приладом ТruСам ТС008466, відеофіксація велась на портативний відео-реєстратор 468808, 470765, згідно яких було встановлено порушення позивачем вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України, відтак останнього притягнено до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про винесення постанови відносно позивача є правомірним, оскільки судом достовірно встановлений факт наявності в діях позивача порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У силу вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше.
Вказане узгоджується з пунктом 2.3 Правил дорожнього руху України згідно з підпунктом «б» якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною першою статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказані норми свідчать про те, що Національна поліція України уповноважена через посадових осіб притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, у разі перевищення у населених пунктах встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
При цьому, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).
Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 23.06.2025 року о 13 год. 41 хв. 21 сек. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , у населеному пункці на вул. Київська, 90 в селищі Стрижавка Вінницької обл., позначеному дорожнім знаком 5.49 АД 21 297 км, перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год, а саме рухався зі швидкістю 73 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
При цьому, фіксація швидкості руху вказаного транспортного засобу здійснювалась за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam ТС008446.
Згідно висновку експерта від 15.12.2023 № 04/05/02-1778-801 (3562), Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки «TruCAM LTI 20/20» виробництва Laser Technology Inc №22-01/3311 від 20.03.2025 року чинного до 20.03.2026 року, прилад ТruСam II (сервісний номер ТС008446) відповідає вимогам технічної документації на вимірювач та має допустиму похибку при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах + - 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год та + - 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Лазерний вимірювач швидкості «TruCam 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, отже фіксує правопорушення в автоматичному режимі й у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.
Фіксації швидкості приладом TruCam з руки є належними, з огляду на те, що лазерний вимірювач швидкості «TruCam 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Отже, даний прилад фіксує правопорушення в автоматичному режимі, навіть у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.
Також Мінеконономрозвідку ДП «Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП Урметртестстандарт») надано листи роз'яснення від 01.10.2019 № 22-38/49 та від 03.09.2021 року № 22-38/49, що опломбування лазерних випромінювачів швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20, не передбачене експлуатаційними документами, методикою повірки або іншими нормативними документами.
У вищезазначеному листі проінформовано також, що прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи, прилад також може бути встановлено на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.
Також згідно листа-роз'яснення від 01.07.2025 № 22-39130 зазначається щодо правомірності застосування приладу TruCam у ручному режимі.
До того ж, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 № 833 «Про функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі», визначено, що технічні засоби (прилади контролю) - це пристрої, що дають змогу в автоматичному режимі здійснювати виявлення та фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та інформація в яких захищена згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.
Такі технічні засоби входять до системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - система), визначення терміну якої встановлює, що це - взаємопов'язана сукупність технічних засобів (приладів контролю), програмних і апаратних засобів обробки отриманих за допомогою технічних засобів (приладів контролю) інформаційних файлів та метаданих, обміну з використанням телекомунікаційних мереж інформацією, необхідною для реалізації організаційних і процесуальних заходів під час здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, що функціонує в єдиній інформаційній системі МВС.
У даному випадку, лазерний вимірювач швидкості TruCam є засобом саме вимірювальної техніки, а не засобом фото-відеофіксації і відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», відповідно до статті 1 якого засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про те, що засіб вимірюваної техніки TruCam LTI 20/20 ТС008446, є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів.
Позицію апелянта про неможливість використання засобу вимірюваної техніки TruCam у ручному режимі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки можливість застосування приладу в ручному режимі описана в його методичних рекомендаціях щодо використання та інструкції з використання. Так, з відстані у близько 150-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При цьому, достовірність інформації про порушення Правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
У свою чергу, на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП відповідачем надано відеозаписи з портативного відео-реєстратора 468808, 470765 та відеозапис з приладу TruCam TC 008446.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що спірна постанова не містить посилання на технічні засоби, якими здійснювалась дана відеофіксація вчинення позивачем відповідного правопорушення, що свідчить про недотримання вимог статті 283 КУпАП.
У графі додатків (пункт 7) постанови не вказано про долучення таких відеозаписів, що свідчить про недотримання відповідачем норм чинного законодавства.
Так, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У даному випадку, на обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наданий відповідачем відеозапис з TruCam LTI 20/20 ТС008446 не може бути прийнятий до уваги, так як з останнього не вдається за можливе встановити державний номерний засіб транспортного засобу позивача, швидкість якого була виміряна поліцейськими за допомогою засобу TruCam.
З огляду на вказане, колегія суддів констатує про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною першою статті 122 КУпАП, оскільки відеозаписи, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем п. 12.4 Правил дорожнього руху, не можуть вважатися належними доказами у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено дану відеофіксацію.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 337/346/17 та від 19 лютого 2020 року у справі № 524/1284/17.
При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Таким чином, висновок суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є таким, що не відповідає обставинам справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
У відповідності до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першою та третьої ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 276, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову серії ЕНА №5050719, винесену 23 червня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.В. Кузьменко
І.В. Штульман