01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Епель О.В.
24 листопада 2025 року Справа № 320/36204/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
за участі секретаря Бродацької І.А.,
представника Позивачки ОСОБА_1 ,
представника Відповідача Янкового Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління ДПС України у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Історія справи.
ОСОБА_2 ( далі - Позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Київській області (далі - Відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:
1) від 17.04.2023 №0408325-2412-1015,
2) від 17.04.2023 №0408334- 2412-1015,
3) від 17.04.2023 №0408333-2412-1015,
4) від 17.04.2023 №0408332-2412-1015,
5) від 17.04.2023 №0408331-2412-1015,
6) від 17.04.2023 №0408330-2412-1015,
7) від 17.04.2023 №0408329-2412-1015,
8) від 17.04.2023 №0408328-2412-1015,
9) від 17.04.2023 №0408327-2412-1015,
10) від 17.04.2023 №0408326-2412-1015 про визначення зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на загальну суму 540 598, 18 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що вона є членом (засновником) Фермерського господарства «Припіяло А.В.», займається фермерською діяльністю по вирощуванню сільськогосподарської продукції, тобто є сільськогосподарським товаровиробником.
При цьому, об?єкти нерухомості, які належить Позивачці на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом були нараховані податкові зобов?язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
З огляду на вищезазначене Позивачка наполягала на тому, що має право застосування податкової пільги, встановленої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт створення Позивачкою юридичної особи, яка використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Разом із тим, суд акцентував увагу на тому, що Позивачка, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надала жодних достеменних доказів, які б підтверджували, факт безпосереднього використання ним вищезазначених об'єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.
Окрім того, Позивачкою як членом (засновником) фермерського господарства, не надано доказів передачі таких об'єктів до складу майна ФГ «Припіяло А.В».
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивачка подала апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_2 зазначає, що належні їй на праві власності нежитлові будівлі вона використовує за їх призначенням для сільськогосподарської діяльності Фермерського господарства «Припіяло А.В.», членом якого є Апелянтка.
При цьому, Апелянтка зазначає, що нею дотримано вимоги застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а саме: вона є власником об?єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною або фізичною особою), а об?єкти нерухомості (будівля, споруда) віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Разом з тим, ОСОБА_2 відзначає, що Відповідач, на якого покладено обов'язок доказування, не довів, що будівлі не мають сільськогосподарського призначення та (або) не використовуються Апелянткою у господарській діяльності.
Також Апелянтка посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 24.07.2024 у справі № 400/2283/20.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідачем подано додаткові пояснення у справі у яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи, що нежитлові будівлі були зареєстровані на фізичну особу-громадянина, а не на юридичну особу ФГ «Припіяло А.В.», а відтак останні не звільняються від оподаткування.
Окрім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що Позивачка у розумінні законодавства є сільськогосподарським товаровиробником та використовує спірні будівлі виключно для сільськогосподарських потреб.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025, занесеною до протоколу судового засідання, у Позивачки було витребувано докази використання її власного майна у діяльності фермерського господарства, а також додаткові пояснення.
На виконання зазначеної ухвали суду Позивачкою надано до суду клопотання про приєднання доказів у справі до якого додано договори, укладені з ФГ "Припіяло Андрій Васильович" в період 2022 - 2023 роки під час здійснення господарської діяльності.
Від ГУ ДПС у Київській області надійшли письмові пояснення у яких контролюючий орган відзначає, що Апелянтка не надала жодних доказів, що дійсно такі будівлі та приміщення, які за своїм прямим призначенням призначені для використання в сільськогосподарській діяльності, брали участь (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції.
Крім того, Платником до ГУ ДПС у Київській області не надавалися експертні висновки Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві, які б підтверджували приналежність об'єктів до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000.
Також Відповідач покликається на нерелевантність до цієї справи правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові у справі № 400/2283/20, на які посилається Апелянтка.
У судовому засіданні представник Апелянтки підтримав апеляційну скаргу в межах доводів та вимог, викладених у ній. Додатково акцентував увагу на договорах, які підтверджують, що господарська діяльність ФГ «Припіяло А.В.» здійснюється саме за адресою місцезнаходження приміщень, що належать ОСОБА_2 . Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов - задовольнити.
У судовому засіданні представник Відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Також зазначав, що надані ОСОБА_2 документи не підтверджують обставини, на які вона посилається. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивачка є членом ФГ «Припіяло А.В.». Основними видами діяльності ФГ «Припіяло А.В.» є зокрема: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; код КВЕД 01.46 Розведення свиней; код КВЕД 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 01.63 Післяурожайна діяльність; код КВЕД 46.21 Оброблення насіння для відтворення; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Впродовж 2022 року у власності Позивачки обліковувалися такі об'єкти нежитлової нерухомості:
нежитлова будівля загальною площею 2434,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
нежитлова будівля загальною площею 1114,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
нежитлова будівля загальною площею 83,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
нежитлова будівля загальною площею 1808,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
нежитлова будівля загальною площею 160,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
нежитлова будівля 3/5 спільної частки загальною площею 978 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;
нежитлова будівля загальною площею 15,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
нежитлова будівля 17/20 спільної частки загальною площею 852,7 кв.м. за адресою; АДРЕСА_2 .
нежитлова будівля загальною площею 1131,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
нежитлова будівля загальною площею 256,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачем було сформовано та надіслано податкові повідомлення-рішення, щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022 рік:
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408325-2412-1015 на суму 158 229,50 гривень;
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408334-2412-1015 на суму 1 027,00 гривень;
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408333-2412-1015 на суму 38 142,00 гривень;
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408332-2412-1015 на суму 16 653,00 гривень;
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408331-2412-1015 на суму 73 560,50 гривень;
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408330-2412-1015 на суму 10 458,50 гривень;
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408329-2412-1015 на суму 47 111,68 гривень;
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408328-2412-1015 на суму 117 559,00 гривень;
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408327-2412-1015 на суму 5 414,50 гривень;
податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408326-2412-1015 на суму 72 442,50 гривень.
Не погоджуючись з такими рішеннями Відповідача, Позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати, що застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі № 400/1245/23.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянтки, колегія суддів відзначає, що сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та Апелянткою не оспорюється, у 2022 році ОСОБА_2 не мала статусу фізичної особи-підприємця, однак була співзасновником фермерського господарства «Припіяло А.В.».
Водночас, сам факт створення Позивачем юридичної особи, яка використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 380/18104/21.
Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Разом з тим, Позивачкою не надано суду жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України доказів, які дозволили б колегії суддів прийти до висновку, що об'єкти нерухомості, які належать ОСОБА_2 на праві приватної власності, використовувалися нею або фермерським господарством під час виготовлення сільськогосподарської продукції.
Так, апеляційний суд з власної ініціативи витребовував у Позивачки докази використання її власного майна у діяльності фермерського господарства. На виконання ухвали суду, нею було надано ряд договорів та специфікацій, укладених між ФГ «Припіяло А.В.» та його контрагентами. Втім, такі договори лише підтверджують, що фермерське господарство здійснювало господарську діяльність, однак не доводять, що виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється фермерським господарством саме за адресою місцезнаходження приміщень, що належать Позивачці. Більш того, колегія суддів зазначає, що договори поставки № KAU-05-82, №22/03/2023-01 укладені у 2023 році, тоді як зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нараховано Позивачці за 2022 рік.
Окрім того, апеляційний суд також відзначає, що й установчі документи ФГ «Припіяло А.В.» - статут, також не містять відомостей щодо передання членами фермерського господарства до його складеного капіталу нерухомого майна в якості виробничих потужностей.
При цьому, колегія суддів відзначає, що обов'язок доказування, покладений на суб'єкта владних повноважень згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, не є абсолютним. Так, у відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона, зокрема й позивача, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що в межах цієї справи Позивачем, на відміну від Відповідача, не зроблено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення про визначення зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на загальну суму 540 598,18 грн, прийняті на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Посилання Апелянтки на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22, від 24 липня 2024 року справа № 400/2283/20 апеляційний суд вважає помилковим, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи з огляду на відмінні обставини справи, встановлені судоми.
Зокрема, у справі № 380/10802/22 позивач під час судового розгляду довів, що всі будівлі використовуються в сільському господарстві; позивач, як засновник ФГ «Промінь - М», 15 травня 2013 року прийняв рішення №1/2013 про використання комплексу будівель в діяльності ФГ «Промінь - М» на праві господарського відання відповідно до статті 136 Господарського кодексу України, а також до матеріалів справи був долучений акт приймання передачі майна від 15 травня 2013 року, згідно з яким позивач передав в господарське відання (без права відчуження) ФГ «Промінь-М» для використання у господарській діяльності об'єкти нерухомого майна. Натомість у справі № 320/36204/23 таких обставин судом не встановлено.
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 24 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев