Справа № 373/1913/25
Номер провадження 2/373/1082/25
25 листопада 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого - судді Керекези Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 373/1913/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся з позовом до суду і просить стягнути з відповідача на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора ТОВ «МАНІФА», заборгованість за Договором позики № 7350411 від 03 травня 2024 року в розмірі 40500 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн 00 коп., заборгованість за процентами за користування позикою - 18000 грн 00 коп., заборгованість за процентами на прострочену позику - 7500 грн 00 коп. Також просить стягнути судові витрати по справі.
Посилається на те, що 03 травня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 7350411. Договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. ТОВ «МАНІФА» виконало свої зобов'язання за договором позики, надавши відповідачу кошти у позику в розмірі 15000 грн 00 коп. Відповідачем умови договору позики належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість у вищезазначеному розмірі. На підставі укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року, Додаткової угоди № 10 від 11 грудня 2024 року до нього право вимоги за вищезазначеним договором позики перейшло до позивача.
09 липня 2025 року було відкрито провадження по даній справі і справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.50).
Ухвалою від 17 вересня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.55).
В ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином в силу п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України повідомлений про розгляд справи, не надано відзиву на позов, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Судом встановлено наступне.
03 травня 2024 року між ТОВ «МАНІФА» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 7350411 (а.с.7-12) .
Договір укладений в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (t33147).
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу були надані в позику кошти в розмірі 15000 грн 00 коп. на строк 80 днів, зі сплатою акційної процентної ставки - 1,12500 % за день (застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості(), базової - 1,50000 % на день (застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п.3.1.2 Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди). Строк позики - до 22 липня 2024 року.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 представником позивача подано копію листа ТОВ «Універсальні платіжні доручення» № 2782_241213100828 від 13 грудня 2024 року (а.с.22) з якого вбачається, що товариство надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. 03 травня 2024 року о 15:54:23 на карту НОМЕР_1 були зараховані кошти в розмірі 15000 грн 00 коп., номер транзакції в системі iPay.ua - 386720036. Призначення платежу: зарахування 15000 грн на карту НОМЕР_1 .
Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 27 серпня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» були надані лист № 20.2.0.0.0/7-250924/49813-БТ від 17 вересня 2025 року та виписку про рух коштів на рахунку, що належить ОСОБА_1 , за період із 03 травня 2024 року по 10 травня 2024 року.
Із листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.2.0.0.0/7-250924/49813-БТ від 17 вересня 2025 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовану карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Фінансовим номером телефону за платіжною картою № НОМЕР_2 за період із 03 травня 2024 року по 10 травня 2024 року був +38(068)667-02-67
Із виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період із 03 травня 2024 року по 10 травня 2024 року вбачається, що 03 травня 2024 року були зараховані кошти в розмірі 15000 грн 00 коп.
01 червня 2024 року між ТОВ «МАНІФА» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода № 1 до Договору позики № 7350411 від 03 травня 2024 року (а.с.15). Додаткова угода була підписана відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора - g14378.
Даною угодою було продовжено строк користування позикою до 20 серпня 2024 року. Денна процентна ставка за Додатковою угодою складає 0,65625 %. Проценти за користування позикою нараховуються згідно з розрахунком, що є його невід'ємною частиною.
ТОВ «МАНІФА» складено розрахунок заборгованості (а.с.23), відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики № 7350411 від 03 травня 2024 року станом на 20 серпня 2024 року складає 40500 грн 00 коп.:
- заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн 00 коп.;
- заборгованість за процентами за користування позикою - 18000 грн 00 коп.;
- заборгованість за процентами на прострочену позику - 7500 грн 00 коп.
На підтвердження переходу права вимоги за Договором позики № 7350411 від 03 травня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» представником позивача подано копію Договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року (а.с.24-27); копію Додаткової угоди № 10 від 11 грудня 2024 року до Договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року (а.с.28); копію Акту прийому-передачі Реєстру боржників № 9 від 11 грудня 2024 року (а.с.29); витяг з Реєстру боржників № 9 від 11 грудня 2024 року (а.с.30); копію платіжної інструкції № 569 від 11 грудня 2024 року (а.с.31).
Також до позову представником позивача додано копії установчих та дозвільних на здійснення фінансової діяльності документів; докази на підтвердження повноважень представника.
Суд приймає до уваги подані представником позивача докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Згідно вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших, електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.
За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до законну має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК).
До нового кредитора переходять передбачені цим законом зобов'язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (ч. 3 ст. 18 Закону).
Наведені вище положення цивільного законодавства у своєму взаємозв'язку дають підстави для висновку, що істотними (необхідними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів, порядку їх сплати становлять основне грошове зобов'язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Кредитний договір може містити й інші умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема: умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг, припинення кредитування, розірвання договору тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона несе ризик, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт укладення 03 травня 2024 року між ТОВ «МАНІФА» та ОСОБА_1 . Договору позики № 7350411 та перерахування на карту, зазначену відповідачем, грошових коштів за даним договором в розмірі 15000 грн 00 коп., що підтверджено належними, допустимим та достатніми доказами.
Із поданих доказів вбачається, що позика надавалася відповідачу на строк до 20 серпня 2024 року ( з врахуванням умов Додаткової угоди № 1 від 01 червня 2024 року). Розмір процентної ставки був погоджений сторонами у Договорі Відповідач, підписавши договір за допомогою одноразового ідентифікатора, засвідчив свою обізнаність з його умовами.
Враховуючи вищевикладене, суд приймає розмір нарахованих процентів за користування позикою за період із 03 травня 2024 року по 20 серпня 2024 року - 18000 грн 00 коп.
Разом з тим, крім процентів за користування позикою, представник позивача просить стягнути із відповідача заборгованість за процентами на прострочену позику в розмірі 7500 грн 00 коп. На думку суду, даний вид процентів є штрафними санкціями, нарахування яких обмежується за певних умов.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наступними указами Президента України воєнний стан на території України неодноразово продовжувався.
З врахуванням того, що на території України в період із 03 травня 2024 року по 20 серпня 2024 року діяв воєнний стан, суд вважає неправомірним нарахування ТОВ «МАНІФОЮ» штрафних санкцій за Договором позики № 7350411 від 03 травня 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за Договором позики № 7350411 від 03 травня 2024 року в розмірі 33000 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн 00 коп., заборгованість за процентами - 18000 грн 00 коп.
В силу ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2467 грн 21 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (3028 грн 00 коп.: 100 % х 81,48 %).
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики № 7350411 від 03 травня 2024 року в розмірі 33000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за процентами за користування позикою - 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2467 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) гривень 21 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30; код ЄДРПОУ 35625014;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Я. І. Керекеза