вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа № 370/2141/25
Провадження № 2/370/718/25
Макарівський районний суд Київської області у складі
головуючої судді Сініциної О.С.,
із секретарем судового засідання Коростильовою Н.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду в селищі Макарові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
До Макарівського районного суду Київської області 21 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 271 375 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 грудня 2024 року між позивачем та відповідачем укладений договір позики, на підтвердження якого відповідач власноручно склала розписку про отримання у борг коштів у розмірі 6 500 доларів США, що перерахунку за офіційним курсом Національного Банку України станом на момент подання позову, а саме 21 липня 2025 року складає 271 375 грн і зобов'язувалась повернути їх до 15 червня 2025 року.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням якнайшвидше повернути борг. У листі-вимозі відповідачу було надано строк на повернення боргу до 20 липня 2025 року. Однак, у зазначений строк, відповідач борг не повернула, а тому позивач змушений був звернутися до суду.
Суд ухвалою від 11 серпня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Визначив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 24 вересня 2025 року.
За клопотанням представника відповідача, ОСОБА_3 про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, розгляд справи перенесений на 04 листопада 2025 року.
Позивач 04 листопад 2025 року через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Від представника відповідача, ОСОБА_3 03 листопада 2025 року до суду надійшла заява, про розгляд прави без участі відповідача та її представника за наявними в матеріалах справи доказами.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.
Як вбачається зі змісту розписки від 15 грудня 2024 року, ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 6 500 доларів США та зобов'язувалась їх повернути у повному обсязі до 15 червня 2025 року.
Позивач 01 липня 2025 року звернувся до ОСОБА_2 із письмовою вимогою, у строк до 20 липня 2025 року повернути йому борг у розмірі 6 500 доларів США або суму у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день закінчення договору, що підтверджується описом вкладенням до рекомендованого листа направленого на ім'я ОСОБА_2 за адресою її реєстрації.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками статті 1046 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15).
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Статтею 545 Цивільного кодексу України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Зокрема, у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17, від 20 березня 2019 року у справі № 640/219/14-ц, від 08 жовтня 2020 року у справі
№ 194/1126/18 Верховний Суд виснував, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з огляду на те, що боргова розписка від 15 грудня 2024 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак й отримання коштів ОСОБА_2 та виникнення у неї обов'язку їх повернення, невиконання своїх зобов'язань, оскільки оригінал боргової розписки знаходиться у позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 271 375 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 Цивільного процесуального кодексу України), а тому з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 2 700 грн витрати зі сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 79-81, 83, 89, 178, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) борг за договором позики у розмірі 271 375 (двісті сімдесят одну тисячу триста сімдесят п'ять) гривень та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 11 листопада 2025 року.
Інформація сторін:
- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О.С. Сініцина