Єдиний унікальний номер 719/827/25
Номер провадження 2-о/719/27/25
25 листопада 2025 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді Вербіцької М. В.,
з участю секретарки судового засідання Чорної В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Батраков М. Ю., заінтересована особа 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, заінтересована особа 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
15.09.2025 заявниця ОСОБА_1 звернулася до Новодністровського міського суду Чернівецької області із заявою про встановлення факту встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Свою заяву про встановлення юридичного факту мотивувала тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 241670073702 від 14.08.2025 їй було відмовлено у призначенні пенсії, у т. ч. з тієї підстави, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.03.1979, оскільки на першій сторінці трудової книжки зазначено по батькові « ОСОБА_2 » (російською мовою), що не відповідає по батькові « ОСОБА_3 » (російською мовою) згідно з паспортними даними. На її думку, такі розбіжності у прізвищах сталися при помилковому записі її по батькові російською мовою під час видачі їй паспорта громадянина України, адже у всіх інших документах, належних заявниці, її по батькові російською мовою записано « ОСОБА_2 ». Зазначені розбіжності унеможливлюють оформлення заявницею її законного права на пенсію, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалою судді Новодністровського міського суду Чернівецької області від 17.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
29.09.2025 та 14.10.2025 від заінтересованої до суду надійшли заяви про розгляд справи без участі останнього, у яких він також повідомив, що залишає на розсуд суду встановлення фактів, зазначених у заяві ОСОБА_1 .
Представник заявниці адвокат Батраков М. Ю. 21.10.2025 подав до суду клопотання про розгляд справи без участі заявниці та її представника, у ньому повністю підтримав заявлені вимоги, просив заяву про встановлення факту, який має юридичне значення, задовольнити у повному обсязі.
21.10.2025 суд, з'ясувавши, що рішення про відмову у призначенні пенсії № 241670073702 від 14.08.2025, на яке покликається ОСОБА_1 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, залучив указану юридичну особу до участі у справі як заінтересовану особу 2.
12.11.2025 до суду надійшов відзив на заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа від заінтересованої особи 2 - Головного управління ПФУ у Тернопільській області, у якому останнє зазначило, що із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту необхідне для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, встановлення такого факту пов'язане з вирішенням спору про право, а саме - права на пенсію. Тому клопотало залишити без розгляду зазначену заяву.
У судове засідання заявниця, її представник та заінтересовані особи не з'явилися.
Отже, на підставі ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та постановити заочне рішення у справі.
У зв'язку з неявкою сторін згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Проаналізувавши заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, позиції заінтересованих осіб, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини:
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області № 241670073702 від 14.08.2025, яким заявниці відмовлено у призначенні пенсії, зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.03.1979, оскільки на першій сторінці трудової книжки зазначено по батькові « ОСОБА_2 » (російською мовою), що не відповідає по батькові « ОСОБА_3 » (російською мовою) згідно з паспортними даними.
У паспорті серії НОМЕР_2 , виданому ОСОБА_1 . Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 05.11.1998, по батькові заявниці вказано « ОСОБА_4 » (російською - « ОСОБА_3 »), аналогічно й у довідці про присвоєння ідентифікаційного номера.
Так само й у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 , виданому 20.07.1960, свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданому 05.09.1982, атестаті про середню освіту серії НОМЕР_5 , виданому 25.06.1977, по батькові вказано « ОСОБА_4 ».
Тобто у наведених документах, які складалися українською мовою, по батькові заявниці вказувалося правильно - « ОСОБА_4 », переклад на російську мову- « ОСОБА_3 ».
В атестаті про професійно-технічну освіту № 7598, виданому 02.03.1979, у комсомольському квитку № НОМЕР_6 , виданому 29.12.1982, та профспілковому квитку № НОМЕР_7 , виданому 29.11.1983, українською мовою по батькові зазначене « ОСОБА_4 », однак російською - « ОСОБА_2 ».
На першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.03.1979, яка заповнена російською мовою, по батькові заявниці написано як « ОСОБА_2 ». Аналогічно й.
Тобто у документах, які складалися лише ворожою (російською) мовою, або і українською, і російською неодноразово допускався неправильний переклад по батькові заявниці - « ОСОБА_2 ».
Однак суд не ставить під сумнів, що усі вказані документи належать саме заявниці.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належність правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.
Згідно з приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 вказаної постанови суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції, яка діяла до редакції відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Згідно із п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Виходячи із наведених приписів, норм та рекомендацій суд критично оцінює обґрунтування Головного управління ПФУ у Тернопільській області щодо наявності в аналізованих правовідносинах спору про право та не вбачає підстав для залишення заяви про встановлення факту належності ОСОБА_1 трудової книжки без розгляду.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 348/576/18 відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.993 № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.26 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, в судовому порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Така розбіжність в документах щодо написання по батькові не є спором про право та усувається при розгляді справи в порядку окремого, а не позовного провадження, а тому суд відхиляє заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з цього приводу.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 у заяві просить встановити саме факт належності їй трудової книжки без установлення чи спростування відображеної у ній інформації, що також свідчить про відсутність спору про право.
Водночас, іншої можливості встановити факт належності заявнику архівних довідок нема.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 підтвердив правильність висновку суду першої інстанції щодо того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У будь-якому випадку, розглядаючи цивільну справу, суд, насамперед, має керуватися засадами верховенства права, у тому числі суб'єктивного права заявника, яке має бути захищене та відновлене, якщо перешкодою для цього є формальні неточності в офіційних документах.
За результатами розгляду справи судом встановлено та не викликає сумніву факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) правовстановлюючого документу, зокрема: трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 20.03.1979, яка оформлена на ім'я ОСОБА_1 російською мовою. При цьому необхідність його встановлення зумовлена реалізацією заявницею права на оформлення передбаченого законом державного пенсійного забезпечення.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що факт належності правовстановлюючого документу знайшов своє підтвердження у ході розгляду цивільної справи судом, окрім цього, встановлення факту є реалізацією гарантованого ст. 46 Конституції України права заявниці на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, перешкодою чому є розбіжності у написанні по батькові заявниці у правовстановлюючому документі, а тому суд уважає, що цей факт підлягає встановленню.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 259, 265, 268, 272, 273, 293, 294, 315-319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Батраков М. Ю., заінтересована особа 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, заінтересована особа 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 20.03.1979.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області в Чернівецькій області, ЄДРПОУ 40329345, юридична адреса: площа Центральна 3, вул. Кобилянської Ольги, буд. 1, м. Чернівці, Чернівецька обл., 58002.
Повне рішення складено 25.11.2025.
Головуюча суддя: Мар'яна ВЕРБІЦЬКА