Справа № 727/7726/25
Провадження № 2/727/2033/25
24 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючої судді Чебан В.М.
при секретарі Бружа-Гуцалюк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», в інтересах яких діє адвокат - Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС», в інтересах яких діє адвокат - Тараненко А.І., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 29.10.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір №728939047, відповідно до змісту якого відповідачка отримала кредит у розмірі 14750,00 грн.
Вказує, що вищезазначений Договір був підписаний відповідачкою її одноразовим ідентифікатором «MNV373RT».
Стверджує, що первісний кредитор - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свої зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором, зокрема шляхом перерахування 29.10.2021 року на вказану у Договорі банківську картку відповідачки кредитних коштів у розмірі 14750,00 грн.
Зазначає, що всупереч вищезазначеному відповідачка належним чином свої зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим в неї виникла заборгованість за вказаним Кредитним договором №728939047 від 29.10.2021 року в розмірі 29338,44 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13648,23 грн., а також із заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 15690,21 грн.
Вказує, що права вимоги за вищевказаним Договором неодноразово відступалися за договорами факторингу, зокрема: від первісного кредитора - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», після чого від останніх - до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а 20.10.2023 року - до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».
На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС», в інтересах яких діє адвокат - Тараненко А.І., просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Договором №728939047 від 29.10.2021 року у розмірі 29338,44 грн., а також стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 липня 2025 року було відкрито спрощене провадження у справі №727/7726/25 (провадження №2/727/2033/25) за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС», в інтересах яких діє адвокат - Тараненко А.І., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; призначено судове засідання на 25 липня 2025 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2025 року було задоволено клопотання представника ТОВ «ФК «ЕЙС» - адвоката Тараненка А.І.про витребування доказів по вищевказаній цивільній справі; витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо банківської картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» не з'явився, однак згідно змісту спрямованого до суду представником позивача - адвокатом Тараненко А.І.позову, останній просив суд розглянути справу у відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи в суді, клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, а тому суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.
При цьому, згідно зі спрямованих до суду заяви про застосування позовної давності та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, остання вказує, що позовна давність закінчилась 05 березня 2022 року, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволені вищевказаного позову, застосувавши наслідки спливу позовної давності.
Крім цього, стверджує, що заявлені представником позивача витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 гривень є неспівмірними зі складністю справи та такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру.
На підставі викладеного відповідачка ОСОБА_1 просить суд відмовити у позові повністю; витрати на правничу допомогу у випадку задоволення судом позову зменшити до 500,00 грн.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що 29.10.2021 року між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) був укладений Договір №728939047 (а.с.13-16, 58-61), відповідно до змісту якого первісним кредитором 29.10.2021 року було надано відповідачці кредит у розмірі 14750,00 грн., строком на 126 днів, а відповідачка ОСОБА_1 , в свою чергу зобов'язалась повернути зазначені грошові кошти у вищевказані строки, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, розмір яких є фіксований та складає: 251,85 процентів річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту - дисконтна процентна ставка; 474,50 процентів річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту - базова процентна ставка.
Вищезазначені умови надання кредиту також містяться в Паспорті споживчого кредиту продукту «КОМФОРТ» до Договору №728939047 від 29.10.2021 року (а.с.12-13, 56 зворот - 57).
Вищезазначений Договір №728939047 від 29.10.2021 року (а.с.13-16, 58-61), а також Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 28.10.2021 року (а.с.10, 67), Правила надання грошових коштів в кредит (а.с.61 зворот - 66) та вищевказаний Паспорт споживчого кредиту продукту «КОМФОРТ» до Договору №728939047 від 29.10.2021 року (а.с.12-13, 56 зворот - 57) був підписаний відповідачкою ОСОБА_1 29.10.2025 року з застосуванням її електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора, в порядку визначеному умовами вищевказаного Кредитного договору (а.с.13-16, 58-61), порядком дій споживача (а.с.67 зворот - 73) та алгоритмом дій ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» стосовно укладання кредитних договорів (а.с.74 зворот - 76), що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 05.06.2023 року (а.с.74).
При цьому, факт укладання вищевказаного Кредитного договору та обізнаності відповідачки з його умовами та правилами підтверджується й тим, що відповідачкою були здійснені часткові платежі на виконання умов зазначеного Кредитного договору, що підтверджується й наявними в матеріалах справи розрахунками заборгованості ОСОБА_1 (а.с.20-22, 113 зворот - 115).
Водночас, факт укладання відповідачкою ОСОБА_1 вищезазначеного Договору не заперечується останньою згідно спрямованих нею до суду заяви про застосування позовної давності та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
На виконання умов вищевказаного Договору первісним кредитором - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було спрямовано на зазначений в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 28.10.2021 року (а.с.10, 67) картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» грошові кошти в розмірі 14750,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с.11, 76 зворот) та довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №728939047/23052025/Э від 21.09.2025 року (а.с.78), а також не заперечувалось відповідачкою в спрямованих до суду заяві про застосування позовної давності та клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, факт отримання вищевказаних кредитних коштів у розмірі 14750,00 грн. підтверджується витребуваними судом виписками з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с.160-161).
Таким чином, первісним кредитором - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» належним чином було виконано свої зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором, зокрема шляхом надання відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 14750,00 грн., в порядку передбаченому умовами Кредитного договору.
При цьому, відповідачка ОСОБА_1 в порушення умов вищевказаного Кредитного договору свої зобов'язання належним чином не виконала, зокрема не сплатила в передбачені Договором строки заборгованість по тілу кредиту, а також не сплатила відсотки за користування кредитом, що також не заперечується самою відповідачкою у спрямованому до суду відзиві на позов.
Так, згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №297147948 від 21.08.2021 року (а.с.19, 116) та розрахунків заборгованості ОСОБА_1 (а.с.20-22, 113 зворот - 115), вбачається, що сума боргу ОСОБА_1 по вищевказаному Кредитному договору становить 29338,44 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13648,23 грн., а також із заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 15690,21 грн.
Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідачки ОСОБА_1 вищезазначеної заборгованості у розмірі 29338,44 гривень за вищевказаним Кредитним договором №728939047 від 29.10.2021 року.
Щодо заяви відповідачки ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності в даних правовідносинах, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність складає 3 роки (ст. 257 ЦК України).
Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнені пунктом 12, приписами якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258 (позовна давність), продовжуються на строк дії такого карантину.
З початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022 законодавець вніс до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України п. 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Тобто в законодавстві України, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.
При цьому, під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності суди зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 року у справі № 920/724/21).
Таким чином, враховуючи те, що закінчення строків позовної давності за вищевказаним зобов'язанням припадав в період дії воєнного стану, що діє й на даний час, то позивачем, який звернувся до суду 25 червня 2025 року, строки позовної давності пропущені не були.
При цьому, судом встановлено, що 26.10.2021 року первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передав право вимоги за вищевказаним Кредитним договором до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно з Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с.83 зворот - 86), строк дії якого продовжено до 31.12.2024 року (а.с.89-91, 94 зворот - 95).
При цьому, право вимоги до відповідачки за Кредитним договором №728939047 від 29.10.2021 року було включено до витягу з реєстру прав вимоги №157 від 01.02.2022 року, що підтверджує факт переходу вищевказаного права вимоги (а.с.96-97).
Крім цього, факт переходу 01.02.2022 року вищевказаного права вимоги також підтверджується відповідними Актом звірки (а.с.97 зворот) та протоколом узгодження прав вимоги (а.с.98).
30.05.2023 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало вищевказане право вимоги за зазначеним Кредитним договором до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року (а.с.98 зворот - 101), строк дії якого продовжено до 30.12.2024 року (а.с.103, 103 зворот).
При цьому, право вимоги до відповідачки за Кредитним договором №728939047 від 29.10.2021 року було включено до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року, що підтверджує факт переходу вищевказаного права вимоги (а.с.104-105).
Також, факт переходу 30.05.2023 року вищевказаного права вимоги підтверджується відповідними платіжною інструкцією (а.с.106) та протоколом узгодження предмету факторингу (а.с.105 зворот).
Крім цього, 20.10.2023 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» був укладений договір факторингу №20/10/23-03, відповідно до якого право вимоги за вищевказаним Договором №728939047 від 29.10.2021 року перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» (а.с.106 зворот - 109).
При цьому, вищевказаний перехід прав підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с.112 зворот), платіжною інструкцією (а.с.113) та відповідним витягом з реєстру боржників, що містить персоніфіковані дані відповідачки, номер договору та суму боргу (а.с.111-112).
Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що усі етапи передачі супроводжувались належними реєстрами, як того вимагають умови договорів.
При цьому, згідно з умовами вищевказаних договорів факторингу, перехід прав вимоги відбувався не на дату підписання вищевказаних договорів чи здійснення їх оплати, а саме в момент підписання вищезазначених реєстрів.
Таким чином, перехід прав вимоги до позивача відбувся належним чином, на підставі чинних договорів, оформлених у повній відповідності до вимог закону.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», в передбаченому законом порядку, перейшло право вимоги первісного кредитора - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до відповідачки ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що позивач має право на звернення до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним Кредитним договором №728939047 від 29.10.2021 року у розмірі 29338,44 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13648,23 грн., а також із заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 15690,21 грн.
Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та судового збору то суд зазначає наступне.
Так, згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що 29.05.2025 року між АБ «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», в особі керуючого бюро - Тараненка А.І., та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС», було укладено Договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 (а.с.116 зворот - 117).
30.05.2025 року між АБ «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», в особі керуючого бюро - Тараненка А.І., та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС», було укладено Додаткову угоду №25770501263 до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 30.05.2025 року (а.с.118 зворот), відповідно до змісту якого вищевказане адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надати юридичну допомогу по стягненню заборгованості за Кредитним договором №728939047 від 29.10.2021 року, де позичальником виступає ОСОБА_1 .
Згідно з наданими представником позивача Актом прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року (а.с.119), вбачається, що АБ «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» було надано ряд послуг з правової допомоги по спору про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 , зокрема: складено позовну заяву ТОВ «ФК «ЕЙС» до позичальника - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №728939047 від 29.10.2021 року, на що витрачено 2 години часу (вартістю 5000 грн.); вивчено матеріали справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 за Кредитним договором №728939047 від 29.10.2021 року, на що затрачено 2 години часу (вартістю 1000 грн.); підготовлено адвокатський запит, на що затрачено 1 годину часу (вартістю 500 грн.) та підготовлено клопотання до суду, на що затрачено 1 годину часу (вартістю 500 грн.). Загальна вартість послуг адвоката становить 7000,00 грн.
Проаналізувавши вищевказані докази понесених витрат у розмірі 7000,00 гривень, суд вважає їх обсяг не співмірним зі складністю справи, затраченим адвокатом часом на підготовку до справи, а також таким, що не відповідає критерію розумності таких витрат, про що зазначає й відповідачка ОСОБА_1 , а тому суд вважає необхідним не стягувати усю суму витрат на правничу допомогу з відповідачки, зменшивши зазначені витрати на правову допомогу, які покладені на останнього до 4000,00 грн.
При цьому, суд, приходячи до вищевказаного висновку, виходив також з того, що АБ «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» вже неодноразово надавало правову допомогу позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» по аналогічним спорам з приводу стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому суд вважає, вищевказані витрати з правової допомоги завищеними та такими, що підлягають зменшенню, зокрема в частині витрат, які нібито були понесені представником позивача у зв'язку із складанням позовної заяви, а саме з 5000,00 гривень до 2000,00 гривень.
Таким чином, суд вважає, що витрати на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, становлять 4000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС», в інтересах якого діє їх представник - адвокат Тараненко А.І., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- слід задовольнити.
Крім цього, з відповідачки ОСОБА_1 , на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача сплачений останніми при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2422,40 грн., виходячи з розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», в інтересах яких діє адвокат - Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, заборгованість за Договором №728939047 від 29.10.2021 року у розмірі 29338,44 (двадцять дев'ять тисяч триста тридцять вісім) гривень (сорок чотири) копійки.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні (сорок) копійок.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.