Справа № 646/12141/25
№ провадження 1-кс/646/2854/2025
25 листопада 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020007244 від 28.05.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець Кіровоградської області, громадянина України, з повною загальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , призваного на військову службу 06.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення злочину перебуваючого на посаді кулеметника 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчий вказує на те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призваний на військову службу 10.10.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
09.01.2025 солдата ОСОБА_4 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 на посаду кулеметника 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час.
Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 18.01.2025,більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, вирішив стати на злочинний шлях та діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою взагалі незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог, а також ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, вирішив самовільно залишити місце дислокації першої стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 18.01.2025, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 з 18.01.2025, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, по теперішній час не вжив жодних заходів для повернення у військову частину, в медичні установи, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування не звертався та не повідомляв про свою належність до військової служби за наявності реальної можливості для цього.
Відомості про вищевказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020007244 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
24.11.2025 у цьому кримінальному провадженні винесено повідомлення про підозру щодо ОСОБА_4 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
24.11.2025 о 19 год 17 хв ОСОБА_4 затриманий в порядку п.6 ч.1 ст. 615, ст. 208 КПК України.
Як зазначає слідчий, вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення підтверджується сукупністю доказів, зібраних в ході досудового розслідування : актом службового розслідування від 16.02.2025, проведеного за фактом самовільного залишення 18.01.2025 ОСОБА_4 , кулеметником 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 місця несення служби у АДРЕСА_2 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам у подальшому переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий звернувся до суду з цим клопотанням. Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на думку слідчого, не зможе запобігти цим ризикам.
До судового засідання на виконання вимог ч. 2 ст.184 КПК України підозрюваному та його захиснику надана копія клопотання про застосування запобіжного заходу та копії матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, що підтверджується їх підписами.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник просили визначити мінімальний розмір застави, оскільки ОСОБА_4 має намір продовжити військову службу.
Перевіривши надані матеріали клопотання і кримінального провадження та вислухавши думки учасників процесу, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За положеннями статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Європейський суд з прав людини у рішення від 21 квітня 2011 року по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» у пункті 175 вказав, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Наявні у справі докази - матеріали службового розслідування, затверджені 16.02.2025 командиром ВЧ НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення 18.01.2025 ОСОБА_4 , кулеметником 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 місця несення служби у АДРЕСА_2 ; протоколи допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ,я які вказали, на те, що ОСОБА_4 самовільно, без поважних причин та відповідних дозволів, покину місце тимчасової дислокації підрозділу на строк понад три доби, у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри, отже подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для обмеження свободи особи має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні клопотання слідчий суддя враховує, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є конституційним обов'язком кожного громадянина.
ОСОБА_4 інкриміновано кримінальне правопорушення як військовослужбовцю під час проходження військової служби. Такі дії підривають бойову готовність та боєздатність Збройних Сил України, ставлять під загрозу територіальну цілісність та суверенітет України.
Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення вчинено в умовах воєнного стану, коли у суспільстві наявна велика напруженість та від військовослужбовців очікується максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість з огляду на небезпеку, що виникла у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, слідчий суддя вважає, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування, оскільки на сьогодні в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.
Судом при вирішенні питання про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлена наявність ризиків, визначених п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- ризик чинення тиску на свідків, оскільки вони є військовослужбовцями, які проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та безпосередньо разом із підозрюваним брали участь у виконанні службових завдань. Такі дії можуть полягати у вмовляннях, переконаннях або проханнях надавати показання на його користь чи змінювати вже надані свідчення.
- реальна можливість переховування підозрюваного від суду, оскільки він, діючи умисно, самовільно залишив місце несення служби з метою ухилення від виконання військових обов'язків у період дії воєнного стану, та протягом тривалого часу не повідомляв командування про своє місце перебування;
- ризик повторного вчинення злочину, адже існують підстави вважати, що ОСОБА_4 у разі перебування на волі, може знову вчинити аналогічне кримінальне правопорушення, тобто самовільно залишити місце несення служби без поважних причин в умовах воєнного стану, або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Згідно з частиною 7 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, - тримання під вартою.
Таким чином встановлена наявність достатніх даних про існування ризиків переховування від слідства і суду, оскільки підозрюваний не одружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, за вчинене кримінальне правопорушення передбачено покарання до 10 років позбавлення волі та під загрозою можливого тривалого строку покарання він може вдатися до втечі; можливість незаконного впливу на свідків, які є його побратимами, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим слідчий суддя приходить до висновку про недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. Обмеження щодо можливості застосування до підозрюваного застави, передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України, відсутні.
Частиною 4 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За вимогами п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням особи підозрюваного, його майнового стану, обставин та тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя визначає розмір застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для осіб підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та вважає, що саме цей розмір застави забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків щодо належної процесуальної поведінки та стане достатнім стримуючим засобом у бажанні будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не буде надмірним для нього.
За положеннями частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, тому клопотання слідчого в частині застосування строку дії запобіжного заходу до ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, підлягає задоволенню на строк не більше 60 днів, які обраховуються з дня затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193-197, 205 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020007244 від 28.05.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Встановити строк дії ухвали - 60 днів, з дня затримання ОСОБА_4 , тобто по 22.01.2026 включно.
Визначити заставу, як запобіжний захід, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60 560, 00 грн.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на такі реквізити: р/р UA208201720355299002000006674, одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код отримувача: 26281249, банк одержувача: ДКСУ м.Київ, МФО одержувача: 820172, у призначенні платежу обов'язково повинно бути зазначено: слово - "застава", номер судового рішення - "справа за № 646/12141/25, провадження №1-кс/646/2854/25" та прізвище, ім'я і по батькові особи, за яку вноситься застава - " ОСОБА_4 ".
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1