Справа № 643/11218/25
Провадження № 2/643/4866/25
25.11.2025
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Олійника О.О.,
за участю секретаря судових засідань - Новакової Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
07 липня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» - адвокат Маслюженко М.П. звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за Кредитним договором № F94.13070.005055590 від 21.03.2019 року у розмірі 12 070,12 гривень, судові витрати у розмірі 2422,40 гривень, витрати на послуги поштового зв'язку та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.03.2019 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі ПАТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № F94.13070.005055590. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти на поточні потреби в сумі 7843 грн., включаючи витрати на страховий платіж. Банк свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти. Однак, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитними коштами виконала лише частково. Останній платіж здійснено 01.10.2019 року. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед банком в загальній сумі 12 070,12 грн, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 7535,91 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 3789,04 грн., інфляційних втрат в сумі 600,89 грн., 3 % річних в сумі 144,28 грн. 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» укладений договір факторингу № 16/11-23. У подальшому 29 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 29/12-23, відповідно до умов яких здійснено перехід права вимоги за договором № F94.13070.005055590 від 21.03.2019 року. У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 09.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощено позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ТОВ «Санфорд Капітал» - адвокат Маслюженко М.П., який діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1310920 від 19.08.2024 року, в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений заздалегідь та належним чином. Просив розглядати справу без його участі .
Відповідно ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне її повідомлення. Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подала.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, 21.03.2019 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № F94.13070.005055590.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 7843,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж, а Позичальник зобов?язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору кредит надається шляхом зарахування коштів на банківський рахунок Позичальника, що відкривається Банком.
У п. 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 30 місяців з дня підписання Договору, тобто до 21.09.2021 року включно.
Згідно п. 1.3., 1.4. Кредитного договору Позичальник за користування кредитом сплачує Банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення Кредитного договору становила 16,5 % річних.
Згідно до п. 2.5. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами в 30 щомісячних внесках згідно Графіку щомісячних платежів.
Одночасно з укладенням Кредитного договору Позичальник уклала з ТОВ "СК "АХА Страхування Життя" договір від 21.03.2019 року добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 1040,75 гривень.
За умовами Кредитного договору, а саме п. 1.12., Позичальник доручив Банку та дав розпорядження переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу.
У відповідності до приписів Закону України «Про споживче кредитування» при укладенні Кредитного договору Банком була доведена до відома Позичальника інформація про умови кредитування, розмір реальної річної процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується власноручним підписом Позичальника під текстом Договору, а також під текстом Паспорту споживчого кредиту.
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов?язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 7843,00 гривень, з яких був сплачений на рахунок ТОВ "СК "АХА Страхування Життя" страховий платіж від імені відповідача в сумі 1040,75 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача, а також відповідними ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів.
У подальшому відповідач виконала свої зобов?язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково. Згідно виписки по рахунку Позичальника за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом Позичальник сплатив Банку лише 2200 гривень. Останній платіж проведено 01.10.2019 року.
У зв?язку із зазначеним, станом на 21.09.2021 сформувалася заборгованість в сумі 12 070,12 грн, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 7535,91 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 3789,04 грн., інфляційних втрат в сумі 600,89 грн., 3 % річних в сумі 144,28 грн.
16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» укладений договір факторингу № 16/11-23, на підставі якого від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» перейшло право вимоги у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № F94.13070.005055590 від 21.03.2019 року.
У подальшому 29 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 29/12-23, відповідно до умов якого здійснено перехід права вимоги за договором № F94.13070.005055590 від 21.03.2019 року до ТОВ «Санфорд Капітал».
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як встановлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Всупереч умовам Договору № F94.13070.005055590 від 21.03.2019 року, відповідач не виконала свого зобов'язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, платежі для погашення заборгованості не здійснила ані на рахунки первісного кредитора, ані на рахунок ТОВ «Санфорд Капітал», внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яка, відповідно до розрахунку заборгованості складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 7535,92 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі - 3789,04 грн.
Заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості відповідачем не заявлено.
Позивачем заявлено позовні вимоги в межах суми та складових розміру вимог, якій мав первісний кредитор.
З огляду на викладене вище, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за умовами кредитного договору № F94.13070.005055590 від 21.03.2019 року не виконала, доказів про відсутність своєї заборгованості перед позивачем суду не надала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за основним боргом в сумі 7535,91 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 3789,04 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Що узгоджується з позицією Верховного Суду від 26 червня 2018 року у постанові по справі № 520/16692/16-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд також, звертає увагу на правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 де відзначено, що стягнення інфляційних і річних процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також у цьому контексті Суд враховує висновки які наведено у постанові Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 285/3536/20, згідно з якими: "… Приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги".
На підставі вищевказаного у зв'язку із тим, що на час звернення до суду з позовом відповідачем грошове зобов'язання не виконане, а заборгованість за тілом кредиту не погашена, позивачем нарахована інфляційні втрати у сумі 600,89 грн. (за період з 22.09.2021 до 23.02.2022 року включно) та 3% річних у сумі 144,28 грн. (за період з 22.09.2021 року по 23.02.2022 року включно).
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Судом встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем до 24 лютого 2022 року з дотриманням положень ЦК України.
А тому, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 144,28 грн. та інфляційні втрати у сумі 600,89 грн. підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат пов'язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Встановлено, що між ТОВ «Санфорд Капітал» та адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» укладений договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024.
Згідно п.1.1 вказаного договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов'язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду.
Пунктом 1.2. договору про надання правничої допомоги передбачено, що серед іншого, Адвокатське об'єднання здійснює юридичні дії по стягненню заборгованості третіх осіб перед клієнтом шляхом складання, підписання та подання до суду позовних заяв.
Пунктом 1.3. зазначеного договору визначено, що перелік боржників, щодо яких клієнтом доручається вчинення дій стосовно стягнення заборгованості, сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання умов цього договору, зазначають в реєстрі боржників.
Відповідно до п. 3.2. цього договору сума гонорару за надання послуг, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається об'єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.4.3. договору передбачено, що підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу.
Окрім того, на підтвердження понесених витрат суду надано: акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05.05.2025 року, підписаний керуючим партнером АО «Альянс ДЛС» Маслюженко М. та директором ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» Маринич Р., відповідно до якого: адвокатом надано послуги на суму 7200,00 грн, з яких: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1 год. 1200 грн; складання та подання до суду позовної заяви 1 год. 6000 грн.
Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 12 070,12 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ (позовну заяву), що не є великими за обсягом та складними за змістом. З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін.
Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 4000 грн.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат, пов'язаних з надсиланням відповідачу копій поданих до суду документів. На підтвердження зазначених витрат представником позивача надано квитанцію АТ «Укрпошта» та список відправки на суму 55 грн.
За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, на відповідача.
Оскільки позовні вимоги задоволені витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 55 грн., стягуються з відповідача на користь позивача.
Питання щодо стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за Кредитним договором № F94.13070.005055590 від 21.03.2019 року, у загальному розмірі 12 070,12 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 7535,91 гривень, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 3789,04 гривень, інфляційних втрат в сумі 600,89 гривень, 3 % річних в сумі 144,28 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 гривень та витрати пов'язані з розглядом справи у сумі 55 гривень.
Клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гривень.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ 43575686, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя - О.О. Олійник