Справа № 629/5395/25
Номер провадження 2/629/1519/25
РIШЕННЯ
25.11.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Попова О.Г., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 37200,00 грн., судові витрати. Зазначає, що 22.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено кредитний договір №4919747, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит на суму 8000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань за договором, у останньої виникла заборгованість у розмірі 37200,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 27600,00 грн., простроченої заборгованості за комісією - 1600,00 грн. 29.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №76-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за вищевказаним кредитним договором, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою. Заборгованість станом на дату подання позову відповідачкою не сплачено.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що кредитний договір № 4919747 від 22.06.2021 року є таким, що укладений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства. Щодо нарахованих процентів зазначив, що строк кредитування міг становити 30 днів якщо боржником була б сплачена вся заборгованість, а саме: тіло кредиту, комісія за надання кредиту та проценти за цей період. Оскільки борг не був сплачений, відбулася пролонгація на стандартних (базових) умовах, що складає 60 днів, відповідно п. 2.3.1.2 кредитного договору № 4919747 від 22.06.2021 року. Щодо комісії зазначив, що до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії за надання кредиту. Укладаючи кредитний договір, відповідач повинен був достовірно знати про його умови та про наслідки невиконання умов кредитного договору, повинен був діяти добросовісно, а підписавши договір, він погодився з його умовами та взяла на себе зобов'язання, передбачені договором, в тому числі і щодо оплати комісії за надання кредиту. Щодо первинних бухгалтерських документів зазначив, що товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481. Товариством на підтвердження здійснення господарської операції щодо Кредитного договору укладеного позивачем надано платіжне доручення від 22.06.2021 року про переказ коштів згідно укладеного Кредитного договору, на підставі вказаного платіжного доручення Товариством здійснюється облік за кредитним договором № 4919747 від 22.06.2021 року в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан». Оскільки - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не має правових підстав на розкриття ТОВ «ФК «Кредит-капітал» як вторинному кредитору банківської таємниці стосовно рахунків первинного кредитора, тому Позивач позбавлений можливості самостійно звернутися до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для отримання документа про перерахування ТОВ «Мілоан» коштів за Кредитним договором, тому представником позивача ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» було подано клопотання про витребування АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо перерахування на рахунок ОСОБА_1 коштів за Кредитним договором № 4919747 первинним кредитором - ТОВ «Мілоан». Щодо відступлення права вимоги зазначив, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4919747 від 22.06.2021 року було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021 року. Згідно Договору відступлення права вимоги вся інформація, яка міститься у реєстрі боржників добросовісно передана Кредитором Новому Кредиторові та є повною достовірною, правдивою і співпадає з відомостями, які містяться у Документації і у Договорі та його додатках. З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №76-МЛ від 29.09.2021 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 4919747 від 22.06.2021 року. Відповідно до ч. 2. ст. 95 ЦПК України «Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього». Витяг із реєстру - це письмовий документ, що видається реєстратором і підтверджує запис у реєстрі. Варто зазначити, оскільки це є Витяг з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021 року, тому він виготовлений представником позивача. Оскільки в Реєстрі боржників до договору про відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021 року містяться персональні данні інших осіб. Таким чином, ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги по кредитному договору № 4919747 від 22.06.2021 року. 29.09.2021 ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» було надіслано Повідомлення-вимога по кредитному договору № 4919747 з відміткою Вручити особисто щодо відступлення права вимоги за Договором Відповідача у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань. В документі було визначено нові реквізити, а також суму заборгованості, яку необхідно сплатити до 20.10.2021 - 37 200,00 грн. Також від ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» була направлена Претензія вих. № 21372548/2246, де зазначена інформація про укладення Договору про відступлення вимоги за Кредитним договором № 4919747 від 22.06.2021 року, з проханням негайно погасити заборгованість за Кредитним договором № 4919747 від 22.06.2021 року у сумі 37 200,00 грн у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором і визначено реквізити для оплати ТзОВ ФК «Кредит Капітал». Також було повідомлено, що у разі невиконання вимог, справу буде передано до суду. Щодо Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» зазначив, що перед укладенням кредиту, боржнику було повідомлено та надано для ознайомлення Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», що діяли на момент укладення кредиту.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, надала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних заперечувала. В обґрунтування зазначила, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало належних та допустимих доказів надання їй кредиту. Надана позивачем копія платіжного доручення №49420205 від 22.06.2021 на суму 8000 грн., підписаного посадовою особою ТОВ « Мілоан», не може вважатися належним доказом надання їй кредиту на підставі вказаного договору, оскільки вона не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні валюті» у відповідній редакції. Вона не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу. В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1 . Крім того, позивачем не надано Правил, які є невід'ємною частиною договору. З наданих доказів неможливо встановити яким саме шляхом сторони договору домовились про надання кредитних коштів. Також зазначила, що кредитним договором №4919747 від 22.06.2021 встановлено строк кредитування 30 днів, тобто до 22.07.2021. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Водночас, з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось аж до 20.09.2021, тобто поза межами погодженого сторонами строку кредитування. Щодо комісії зазначила, що оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а отже витрати у сумі 1600 грн. (заборгованість по комісії) стягненню не підлягають. Крім того, відомість про щоденні нарахування та погашення та виписка з особового рахунка за кредитним договором, складена представником позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в даному випадку не є первинним документом банку, отже є неналежним доказом використання відповідачкою кредитних коштів. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами факт наявності у відповідачки заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, як про це зазначає позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 22.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №4919747, за яким кредитодавець на умовах визначеним цим Договором зобов'язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Перед укладенням кредиту, відповідачці було повідомлено та надано для ознайомлення Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», що діяли на момент укладення кредиту.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит сума кредиту становить 8000 грн., строк кредитування - 30 днів з 22.06.2021, дата повернення кредиту зі сплатою процентів та комісії - 22.07.2021, комісія за надання кредиту - 1600 грн., відсотки за користування кредитом - 3600 грн., які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 договору про споживчий кредит.
Пунктом 6.1 договору про споживчий кредит визначено, що цей договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно довідки ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №4919747 від 22.06.2021, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V38646, дата і час відправки ідентифікатора: 22.06.2021 10:32, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: +380664433894.
З копії платіжного доручення 49420205 від 22.06.2021 вбачається перерахування коштів від ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідачки в сумі 8000 грн. з призначенням платежу: кошти згідно договору №4919747.
Згідно відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4919747, відповідачці 22.06.2021 відбулось надання кредиту у сумі 8000 грн. та нарахування комісії за оформлення кредиту у сумі 1600 грн. У період з 23.06.2021 по 22.07.2021 включно відбувалось щоденне нарахування процентів згідно з п. 1.5.2 договору у розмірі 120 грн., у період з 23.07.2021 по 20.09.2021 включно відбувалось щоденне нарахування процентів згідно з п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору у розмірі 400 грн.
Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 76-МЛ від 29.09.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор), кредитор відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до вказаного договору відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №4919747 у розмірі 37200,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 27600,00 грн., простроченої заборгованості за комісією - 1600,00 грн.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ ФК «Кредит-Капітал», в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами /ст. 629 ЦК України/.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов'язання.
Суд зазначає те, що ТОВ «Мілоан» є не банківською, а фінансовою установою, а тому укладаючи кредитний договір та заповнюючи анкету-заяву на отримання кредитних коштів, позичальник, вказуючи номер карткового рахунку, на який бажає отримати кредитні кошти, діє за власною волею, а фінансова установа, в свою чергу, не має повноважень на встановлення власника такого рахунку, оскільки така інформація є банківською таємницею.
Щодо доводів відповідачки про не надання позивачем первинних бухгалтерських документів та відсутність докази належності відповідачці рахунку, на який перераховано кошти, суд зазначає наступне.
Згідно платіжного доручення 49420205 від 22.06.2021, відбулось перерахування коштів від ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідачки в сумі 8000 грн. з призначенням платежу: кошти згідно договору №4919747.
При цьому суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до свого рахунку, і вона має можливість надати суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредиторів на виконання укладеного договору. Натомість відповідачкою така виписка надана не була. Вона не спростувала того факту, що користувалась платіжною картою та відповідно отримувала спірні кошти, тому її заперечення щодо неотримання кредитних коштів суд оцінює критично.
Доводи відповідачки про те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження відступлення права вимоги, спростовується вищевказаними договором факторингу, випискою з реєстру боржників до нього, платіжною інструкцією № 41765 від 29.09.2021 про оплату за відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами до договору факторингу № 76-МЛ від 29.09.2021.
Також безпідставним є посилання відповідачки у відзиві на те, що позивачем не було надано будь-яких доказів про направлення письмового повідомлення боржнику про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, оскільки боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 61-7378св18.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.
Щодо відсутності виписки за картковим рахунком відповідачки, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відсутність виписки за картковим рахунком відповідачки або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідачки, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість відповідачки за кредитним договором має місце.
Щодо нарахування відсотків суд зазначає наступне.
Пунктом 1.4 договору про споживчий кредит визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом є 12.04.2021 року.
Водночас, п. 2.3 договору про споживчий кредит передбачає його пролонгацію як на пільгових, так і на стандартних умовах.
Пункт 2.3.1.1 договору про споживчий кредит передбачає пролонгацію на пільгових умовах, зокрема, Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 2.3.1.2 договору про споживчий кредит визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Відповідно до п. 2.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
Пунктом 2.4.2 кредитного договору визначено, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.
У період з 23.06.2021 по 22.07.2021, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювалось кредитором за ставкою 1.5% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
У зв'язку із продовженням користування відповідачкою кредитними коштами, у період з 23.07.2021 по 20.09.2021 включно відбувалось щоденне нарахування процентів згідно з п.п. 1.6, 2.3.1.2 за стандартною (базовою) процентною ставкою 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування (пролонгації) кредитом.
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 27600 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування.
Відповідачкою у добровільному порядку вказана заборгованість не сплачена.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1600 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом /стаття 215 ЦК України/.
За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.
Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.
Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції /пункти 17, 23 статті 1/.
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
З цих підстав, суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року та КЦС ВС від 19.08.2020 року у постанові по справі №641/11984/15-ц, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки суми комісії.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення підлягає сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 27600 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
В матеріалах справи наявні докази сплати судового збору.
Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог у сумі 2318 грн. 21 коп.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1,2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 06.05.2025, акт наданих послуг від 06.05.2025, детальний опис наданих послуг від 06.05.2025.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 35600 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2318 грн. 21 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Олексій ПОПОВ