Справа №613/2068/24 Провадження № 2/613/927/25
21 листопада 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Уварової Ю.В.,
за участі секретаря Макушинської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/2068/24, провадження № 2/613/927/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 498386-КС-001 про надання кредиту від 03.05.2024 у розмірі 79 382, 82 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 03.05.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 498386-КС-001 про надання кредиту.
Позикодавець свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 22000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності.
В той же час відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 14.11.2024 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 79 382, 82 грн., яка складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 22 000, 00 грн, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 54 082, 82 грн, суми прострочених платежів за комісією у розмірі 3 300,00 грн.
Враховуючи, що відповідач своїх зобов'язань за Договором про надання кредиту не виконує, позивач змушений звернутись до суду.
Заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 15.04.2025 позов ТОВ «Бізнес позика» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 498386-КС-001 про надання кредиту від 03.05.2024 у розмірі 79 382 гривні 82 копійки та судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок, а всього - 81 805 гривень 22 копійки.
Ухвалою суду від 09.09.2025 поновлено заявнику строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15.04.2025 по цивільній справі за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, призначено справу до судового розгляду по суті.
22.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків та пені. В обгрунтування заперечнь зазначила, що в матеріалах справи наявні паспорт споживчого кредиту, договір надання коштів у позику, які не підписані відповідачем. Матеріали справи не містять доказів того, що зміст саме цих паспорта споживчого кредиту, договору надання кредитних коштів у позику, правил надання коштів у кредит розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними. Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з поспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Крім того, зазначила, що тільки виписки з рахунків є підтвердженням заборгованості по рахунку, проте позивачем такої виписки суду не надано, а відсотки, нараховані позивачем, є непропорційно великими.
Крім того, відповідач зазначила, що вона визнає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 22 000,00 грн., що є тілом кредиту.
30.09.2025 до суду від ТОВ «Бізнес Позика» надійшли додаткові пояснення, у яких представник позивача зазначила, що сторонами було погоджено умови договору, зокрема щодо розміру відсотків, графік платежів. Позичальник підтвердила, що вона ознайомлена з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та зобов'язалась виконувати виконувати цей Договір у порядку та строки, встановлені Договором. Також представник позивача звернула увагу суду на те, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема щодо типу кредиту, строку дії кредиту, процентної ставки встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту, а саме у Кредитному договорі, який укладений з відповідачем в електронній формі. Також звернула увагу на те, що позивачем було нараховано відсотки за користування кредитом лише в межах строку кредитування. Крім того, представник позивача зазначила, що оскільки відповідач не сплачувала заборгованість відповідно до графіку платежів, таке порушення призвело до збільшення загальної вартості кредиту, як передбачено умовами Договору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у додаткових поясненнях просив розглянути справу без участі представника ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, у відзиві на позовну заяву просила провести розгляд справи без її участі.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд доходить таких висновків.
Судом встановлено, що 03 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 498386-КС-001 про надання кредиту (споживчого) в електронній формі через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://bizpozyka.com/, підписано прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 498386-КС-001 про надання кредиту (а.с. 16-20, 21-25, 26-30).
Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Крім того, умовами договору передбачено, що строк кредиту - 24 тижні; стандартна процентна ставка в день - 1,50000000 %, фіксована; знижена процентна ставка в день - 1,15138637, фіксована; комісія за надання кредиту 3300,00 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту; строк дії договору до 18 жовтня 2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 65 223,43 грн; орієнтовна річна процентна ставка 19 695,15 процентів (а.с. 16).
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у пункті 2.4. договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів (пункт 3.2.).
У договорі відображено графік платежів (пункт 3.2.3.).
Перший платіж за графіком мало бути здійснено 17 травня 2024 року.
Згідно з пунктом 3.2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4. договору.
Відповідно до умов пункту 3.2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору.
Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0668. Договір містить РНОКПП ОСОБА_1 , паспортні дані, адресу, електронну адресу, номер мобільного телефону та номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (а.с. 20 на звороті).
Також ОСОБА_1 03 травня 2024 року одноразовим ідентифікатором UA-9088 підписано паспорт споживчого кредиту, інформація в якому актуальна до 04 травня 2024 року (а.с. 15).
Як вбачається з анкети клієнта ОСОБА_1 , сума бажаного кредиту 22 000,00 грн., дата отримання кредиту 03 травня 2024 року, зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату і місце народження, документ, що посвідчує особу, електронну адресу, фінансовий номер телефону та номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 (а.с. 33).
Відповідно до п.7.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати, вказаної в п. 2.7. Договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Зокрема, передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Частинами 1-3 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З договору № 498386-КС-001 від 03 травня 2024 року вбачається, що відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. На виконання умов договору 03 травня 2024 року ОСОБА_1 на картку перераховано кредитні кошти у розмірі 22 000,00 грн.
Отже, суд доходить висновку, що позивачем доведено укладення між ОСОБА_1 та ТОВ “Бізнес Позика» кредитного договору, який укладено відповідно до норм чинного законодавства.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає про таке.
Перерахування 03 травня 2024 року ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 коштів у розмірі 22 000,00 грн на підставі кредитного договору № 498386-КС-001 від 03 травня 2024 року підтверджується довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 798/11 від 17 листопада 2024 року (а.с. 34).
З довідки про стан заборгованості станом на 16 листопада 2024 року вбачається, що у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за договором № 498386-КС-001 від 03 травня 2024 року в розмірі 79 382, 82 грн., що складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 22 000,00 грн.; за відсотками 54 082,82 грн.; за комісією 3 300,00 грн.; по штрафам 0 грн (а.с. 12).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, за вказаним кредитом ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 14 листопада 2024 року становить 79 382,82 грн., що складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 22 000,00 грн.; за відсотками в розмірі 54 082,82 грн.; за комісією 3 300,00 грн; по штрафам 0 грн.
Враховуючи, що позивачем доведено факт укладення з ОСОБА_1 кредитного договору, видачі їй кредитних коштів, беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 22 000,00 грн., суд доходить висноку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає про таке.
Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена стандартна процентна ставка в день - 1,5 % та знижена процентна ставка в день 1,15138637 %, яка застосовується у разі погашення кредиту за графіком. Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України).
Із розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались з 03 травня 2024 року по 24 травня 2024 року включно за зниженою процентною ставкою 1,15138637 % від тіла кредиту 22 000,00 грн., тобто 253,31 грн. в день, з 25 травня 2024 року по 18 жовтня 2024 року включно за стандартною ставкою 1,5 %, тобто 330,00 грн. в день. Платежів на погашення боргу позичальник не здійснювала (а.с. 10-11).
Оскільки погашення кредиту за Графіком відповідачем не здійснювалось, то позивачем застосовано з 24 травня 2024 року не знижену, а стандартну процентну ставку. Така зміна ставки не є зміною умов договору чи застосуванням підвищеної ставки, адже відповідні умови договору щодо нарахування процентів за користування кредитом погоджені сторонами договору під час його укладення.
При цьому, нарахування процентів здійснювалось з 03 травня 2024 року по 18 жовтня 2024 року, після цієї дати заборгованість згідно розрахунку залишалась незмінною.
Отже, заборгованість зі сплати процентів позивачем нараховано в межах встановленого умовами договору строку кредитування та з урахуванням недотримання самим відповідачем умов договору щодо внесення суми періодичного платежу.
Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у сумі 54 082,82 грн.
Однак, суд з такою сумою заборгованості за відсотками не може погодитись, виходячи з такого.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відтак, згідно з вказаним Законом максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; протягом наступних 120 днів, тобто з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; починаючи з 21 серпня 2024 року, - 1%.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти 03 травня 2024 року у розмірі 22 000,00 грн.
З урахуванням умов п.2.4. кредитного договору, за яким визначено фіксовані знижену та стандартну процентні ставки за кредитом, та умов вказаного вище Закону, суд доходить такого висновку:
з 03 травня 2024 року по 09 травня 2024 року розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача, становить - 22 000,00 х 1,15138637 % (знижена процентна ставка ) х 7 днів = 1773,17 грн;
з 10 травня 2024 року (з 8 дня згідно з п.3.2.2 Договору) по 20 серпня 2024 року розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача, становить - 22 000,00 х 1,5 % (обмежена Законом ставка; такий же розмір процентів передбачено п. 2.4 Договору, що є стандартною процентою ставкою) х 103 дні = 33 990,00 грн;
з 21 серпня 2024 року по 18 жовтня 2024 року розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача, становить - 22 000,00 х 1 % (обмежена Законом ставка) х 59 днів = 12 980,00 грн;
Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 48 743, 17 грн.
Всього з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за Договором № 498386-КС-002 від 03 травня 2024 року у розмірі 70 743, 17 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» комісії за надання кредиту, суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином,вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов'язану з наданням кредиту.
Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач ТОВ «Бізнес позика» здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.
Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.
Отже, суд доходить висновку, що вимога про стягнення заборгованості за комісією в сумі 3 300,00 грн задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення з відповідача та користь позивача судового збору, то суд враховує, що позов задоволено на 89 % (70 743,17 х 100 % / 79 382, 82), та вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір у сумі 2155,94 грн (89% х 2422,400).
На підставі приведеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за Договором № 498386-КС-001 про надання кредиту від 03.05.2024 у розмірі 70 743 (сімдесят тисяч сімсот сорок три гривні 17 копійок) та судовий збір в сумі 2 155 (дві тисячі сто п'ятдесят п'ять гривень 94 копійки), а всього - 72 899 (сімдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 11 копійок).
В іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повне рішення складено 25.11.2025.
Суддя