Справа № 386/1517/25
Провадження № 1-кс/386/498/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
22 листопада 2025 року селище Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Голованівськ Кіровоградської області, в режимі відео конференції,клопотання слідчого СВ Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62023080200000056 від 05.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, громадянина України, освіта базова середня, сімейний стан не одружений, стан здоров'я задовільний, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , військове звання старший солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніш не судимий:
Клопотання надійшло до суду «22» листопада 2025 року о 12 год. 07 хв.
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, заслухавши слідчого, підозрюваного та його захисника, з'ясувавши позицію прокурора, та дослідивши докази по даних матеріалах
Слідчий за погодженням з прокурором звернулася до слідчого судді із зазначеним клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, посилаючись на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.11.2022 №276 солдата ОСОБА_5 призначено для проходження служби на посаду номер обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 . Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, з моменту відправлення 12.11.2022 до військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 12.11.2022, приступив до виконання військового обов'язку проходження військової служби.
Відповідно до п.п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проходячи військову службу на посаді водія автомобільного відділення взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_5 як військовослужбовець відповідно до ст.ст. 11, 16- 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1- 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов'язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов'язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов'язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно зі ст.ст. 2, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 також був зобов'язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов'язки; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття. Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам та органам місцевого державної влади, військовому командуванню самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у відповідності до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 року. Указу Президента України «Про введения воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, почав діяти воєнний стан в Україні, який неодноразово безперервно продовжувався указами Президента України та діяв до теперішнього часу.
3a викладеного вище, ОСОБА_5 , 19.11.2022, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді номер обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 , умисно діючи в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив розташувания військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби.
Надалі ОСОБА_5 добровільно повернувся та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №343 від 08.12.2024 старшого солдата ОСОБА_5 призначено для проходження служби на посаду старшого стрільця-оператора третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, з моменту відправлення 08.12.2024 до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 .
Однак, ОСОБА_5 , 12.05.2025, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого стрільця-оператора третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , умисно діючи в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не з'явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та, перебуваючи в різних місцях, ухилявся від проходження військової служби до 10.07.2025, коли добровільно прибув до Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській област за адресою: вул. Соборна, 28, селище Голованівськ, Кіровоградська область, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез'явленні вчасно на службу без поважних причия тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
10 липня 2025 року складено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час досудового розслідування та вручення підозри ОСОБА_5 виявив бажання щодо подальшого проходження служби, в зв'язку з чим був направлений до резервного батальйону ВЧ НОМЕР_4 . Однак, 01.08.2025 ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасовому обліку ВЧ НОМЕР_4 , самовільно залишив територію ВЧ НОМЕР_4 , на телефоні дзвінки не відповідав та переховувався від органу досудового розслідування, в зв'язку з чим 13.08.2025 року був оголошений в розшук, на підставі чого 13.08.2025 року кримінальне провадження № 62023080200000056 від 05.10.2023 було зупинене.
21.11.2025 року о 13.30 год. ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Голованівського районного суду був затриманий в порядку ст. 191 КПК України, в зв'язку з чим 21.11.2025 року кримінальне провадження № 62023080200000056 від 05.10.2023 було відновленим.
ОСОБА_5 підозрюється у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 407 КК України, відноситься до тяжких злочинів, оскільки санкція статі передбачає безальтернативне відповідне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Вина підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у матеріалах кримінального провадження доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 62023080200000056 від 05.10.2023 року; повідомленням командира військової частити НОМЕР_2 щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України; матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби у військовій частині НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_5 ; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 10.07.2025 року. протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 котрий пояснив, що не маючи на те поважних причин він не з'явився вчасно на територію військової частини НОМЕР_1 та в подальшому зобов'язався повернутись на військову службу; повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 20.08.2025 року, який вказав, що ОСОБА_5 01.08.2023 року будучи обізнаним про настання кримінальної відповідальності передбаченої ч.5 ст. 407 КК України перебуваючи на тимчасовому обліку ВЧ НОМЕР_4 самовільно залишив її розташування, після чого встановити його місцезнаходження не представилось можливим; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , від 10.08.2025 року, яка вказав, що вона є сестрою ОСОБА_5 та їй відомо, що останній декілька разів вчиняв самовільне залишення військової частини, однак ОСОБА_5 наприкінці липня повернувся на службу в військову частину розташовану в Черкаській області. В подальшому ОСОБА_8 стало відома, що її брат ОСОБА_5 знову втік з вказаної частини та наразі переховується, крім того ОСОБА_8 додала, що їй місцезнаходження ОСОБА_5 не відоме та він з нею перестав виходити на зв'язок.
Підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 407 КК України та відноситься до тяжких злочинів, оскільки санкція статі передбачає безальтернативне відповідне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 5, ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 не має сталих соціальних зв'язків, що забезпечили б його належну процесуальну поведінку, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого триваючого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку із чим останній з метою уникнення відповідальності може виїхати за межі Кіровоградської області та потрапити на тимчасового непідконтрольні на даний час Україні території; вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, що свідчить про схильність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, що пов'язані з кримінальними правопорушеннями проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення);перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто вводити слідство в оману, ухилятись від викликів слідчого, прокурора та суду, так як наразі достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може й надалі переховуватись від слідства, так як останнього вже було оголошено в розшук; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний добре знайомий зі свідками даного кримінального правопорушення, підозрюваний проживає з ними в одній місцевості, може впливати на них з метою дачі останніми неправдивих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення;
Крім того відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України застосовується запобіжний захід виключно тримання під вартою.
Наведені ризики, з урахуванням характеристики особи підозрюваного, надають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити наведені дії, що негативно вплине на всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження та неможливості запобігання цим ризикам в разі застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Виключно застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігання спробам, передбачених ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 5, ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків.
Інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Відповідно до п.п.4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Викладене свідчить про достатні підстави вчинення підозрюваним зазначених ризиків, неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано в зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Крім того, обирати запобіжний захід відносно обвинуваченого - домашній арешт недоцільно з наступних підстав: так як даний запобіжний захід не забезпечить належним чином обов?язок підозрюваного не ухилятися від органів досудового слідства, прокуратури та суду та дасть можливість підозрюваному покинути межі Кіровоградської області, а також вчиняти тиск на свідків у кримінальному провадженні.
Просив суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 62023080200000056 від 05.10.2023, в межах строку досудового розслідування, тобто по 18.12.2025 включно, та у зв'язку з тим, що той підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного з кримінальними правопорушеннями проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), керуючись п.5 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати останньому розмір застави.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити,вбачаючи для цього достатні підстави.
Вважали, що більш м'який запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного.
Підозрюваний в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні внесеного клопотання, та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Зазначив, що його було затримано о 13 годині 30 хвилин 21 листопада 2025 року.
Захисник заперечував щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, оскільки вказані ризики у клопотанні не обґрунтовані.
Заслухавши слідчого, позицію прокурора, який підтримав клопотання з тих же підстав, думку підозрюваного та його захисника, які заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, на 95 аркушах, слідчий суддя встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.
Клопотання складено належною на те особою та погоджене з відповідним на те прокурором на підставі внесеного до ЄРДР даних про кримінальне правопорушення, тобто на законних підставах.
Так, в рамках кримінального провадження дані про які внесені до ЄРДР №№ 62023080200000056 від 05.10.2023 року ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за обставин, викладених в повідомленні про підозру від 10.07.2025.
13 серпня 2025 року слідчим у вказаному кримінальному провадженні винесено постанову про оголошення ОСОБА_5 в розшук, а кримінальне провадження зупинено.
21 серпня 2025 року слідчим суддею Голованівського районного суду Кіровоградської області за клопотання слідчого СВ Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області, погодженого з прокурором винесено ухвалу у кримінальному провадженні, про надання дозволу уповноваженим службовим особам, яким законом надано право здійснювати затримання, затримати підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_5 слідує, що підозрюваний ОСОБА_5 був затриманий 21.11.2025 року о 13 год. 30 хв. в м. Кропивницький, на підставі ухвали слідчого судді від 21.08.2025 року, про затримання підозрюваного ОСОБА_5
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991). Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті у вигляді тримання під вартою.
Частиною 3 статті 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом із цим, згідно положень ч. 4 ст. 185 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
В листі Верховного суду від 03.03.2022 №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» звернуто увагу судів на те, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію рф проти України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 наразі обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке є тяжким злочином, який вчинено в умовах воєнного стану, раніше не судимий, не працює, заробітку та міцних соціальних зв'язків не має, а тому існують ризики, що перебуваючи на волі він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає вказані ризики, як такі, що заслуговують на увагу суду та є доведеними.
Щодо ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення підозрюваним ОСОБА_5 слідчий суддя, вважає його цій частині неогрунтованим.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 та запобігання вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може бути застосований, без визначення розміру застави.
При цьому, слідчий суддя виходить із наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, і застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою надає перевагу необхідності забезпечення не тільки прав підозрюваного, а й високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Поряд з цим, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначає підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193-196, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №62023080200000056, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто по 18.12.2025 року включно, який обчислювати з моменту його затримання, а саме з 13 год. 30 хв. 21 листопада 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копії даної ухвали негайно вручити учасникам судового провадження, відповідальним особам конвою, та направити для виконання начальнику ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор".
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Дата проголошення повного тексту ухвали: 25 листопада 2025 року о 13 год. 00 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1