Головуючий І інстанції: О.М. Кунець
25 листопада 2025 р. Справа № 480/10512/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, по справі № 480/10512/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 183450003493 від 26.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідок № 2-4314/24 та № 2-4315/24 від 31.10.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2023 із розрахунку 52% суддівської винагороди судді зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області № 2-4315/24 від 31.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 із розрахунку 52% суддівської винагороди судді зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області № 2-4314/24 від 31.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №183450003493 від 26.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідок № 2-4314/24 та № 2-4315/24 від 31.10.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2023 із розрахунку 52% суддівської винагороди судді зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області № 2-4315/24 від 31.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 із розрахунку 52% суддівської винагороди судді зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області № 2-4314/24 від 31.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема апелянт вказав, що ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2021 - 2102 грн.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, Указом Президента України №1271/2001 від 27.12.2001 року ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Зарічного районного суду м. Суми. Відповідно до постанови Верховної Ради України №814-V від 05 жовтня 2005 року - обраний на посаду судді того ж суду безстроково.
У зв'язку із зміною у 2023 та 2024 роках розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 19.11.2024 позивач звернувся до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав наведені довідки від 31.10.2024№ 2-4314/24 та 2-4315/24, видані Територіальним управління ДСА України в Сумській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №183450003493 від 26.11.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідок від 31.10.2024 року №2-4314/24 та 2-4315/24 з посиланням на те, що після 2020 року не відбувалося збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу відповідно до частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»
Вважаючи наведене рішення відповідача №183450003493 від 26.11.2024 року протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є особою, яка має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 та на 01.01.2024, то спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб з 1 січня становить 2270 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум зокрема, працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Так, спірним питанням у даній справі є застосування для розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 грн.
Так, стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік", з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2270 грн., з 01 січня 2022 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2481 грн., з 01 січня 2023 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 грн., з 01 січня 2024 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 грн.
У той же час, згідно з абз. 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Таким чином, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначені положення абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2023, 01.01.2024 у розмірі 2270, 2481,2684,3028 грн відповідно для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, починаючи з 2021 законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на зазначені положення КАС України, керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, у 2023, 2024 році для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону №3460-IX, а саме: 2102 грн.
Разом з тим, у довідках, які видані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Сумській області від 31.10.2024 № 2-4315/24, № 2-4314/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 та 3028 грн, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 року у справі № 520/32171/24.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 26.11.2024 №183450003493 в частині висновку щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області від 31.10.2024 № 2-4315/24, № 2-4314/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023, 01.01.2024, є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 по справі № 480/10512/24 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло