25 листопада 2025 р. Справа № 440/8212/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, повний текст складено 18.08.25 по справі № 440/8212/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 при виплаті грошового забезпечення; зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 48 483,59 грн; визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору в розмірі 5% замість утримання військового збору в розмірі 1,5%; стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 9427,36 грн надмірно утриманого військового збору; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 травня 2025 року; зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 травня 2025 року включно за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025, з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Полтавській області, яка полягає у не проведенні виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, у сумі 48483,59 грн (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят три гривні п'ятдесят дев'ять копійок). Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Полтавській області щодо утримання військового збору у розмірі 5% із суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді різниці надмірно утриманого військового збору між ставкою військового збору 5% та 1,5% із суми, виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, у сумі 9427,36 грн (дев'ять тисяч чотириста двадцять сім гривень тридцять шість копійок). Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати суми індексації - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 16.05.2025. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Вказує, що виплати за рішенням суду звільненому працівнику ДСНС України включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу на загальних підставах. Оскільки ця виплата була здійснена уже після звільнення позивача зі служби цивільного захисту, тому вона включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу на загальних підставах. Стверджує, що судом першої інстанції не враховане та не досліджене роз'яснення Державної Податкової служби на запит ГУ ДСНС України у Полтавській області, на який посилався відповідач та який був доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву, щодо відсоткової ставки військового збору. Звертає увагу, що у разі звільнення з військової служби зазначена фізична особа втрачає статус військовослужбовця, а отже дохід, який виплачується юридичною особою на користь такої особи не може розглядатися як грошове забезпечення. Дохід у вигляді виплат на підставі рішення суду, нарахований юридичною особою у грудні 2024 року на користь фізичних осіб, які звільненні з військової служби, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як інший дохід та оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків, оскільки зазначений дохід є доходом звітного періоду в якому він безпосередньо буде нарахований (виплачений), а не періоду, за який він нарахований.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 по 30.09.2021 проходив службу в Головному управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, наказом начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області від 28.09.2021 № 195 позивача звільнено зі служби у відставку з 30.09.2021.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.09.2021 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням висновків, сформульованих Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, а також здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року. Зобов'язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з установленням базового місяця - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення, за вирахуванням фактично виплачених сум індексації. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.09.2021 у повному розмірі відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а саме - у фіксованій величині 3299,36 грн на місяць. Зобов'язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2021 у повному розмірі відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у фіксованій величині 3299,36 грн на місяць за вирахуванням фактично виплачених сум індексації. В решті вимог позов залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №440/5608/24 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Назаренка Олега Йосиповича задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №440/5608/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.09.2021, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням індексації у фіксованій величині 3299,36 грн на місяць відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №440/5608/24 - залишено без змін.
Відповідно до платіжної інструкції № 987 від 15.05.2025 відповідачем було виконано рішення суду, в ході чого здійснено зарахування грошових коштів в сумі 207 402,04 грн.
Тобто, 15.05.2025 відповідачем фактично виконано рішення суду та проведено з позивачем повний розрахунок.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 15.04.2025, відповідач листом від №61-01-4104/61-10 від 20.05.2025 повідомив позивача, що на виконання рішення суду проведений перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 30.09.2021 в сумі 51393,72 грн, нарахована та виплачена індексація-різниця грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2021 в сумі 133346,35 грн та нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 84613,22 грн. Разом нараховано та виплачено 269353,29 грн, з яких на особовий рахунок ОСОБА_1 перераховано 207402,04 грн, сплачено військовий збір (5%) в сумі 13467,66 грн, сплачено прибутковий податок утриманий з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 48483,59 грн.
Згідно з наданими відповідачем суду платіжними інструкціями №989 від 15.05.2025 та №988 від 15.05.2025, останнім було сплачено військовий збір у сумі 13467,66 грн та податок з доходів фізичних осіб у сумі 48483,59 грн відповідно.
Вважаючи, що відповідачем при виплаті заборгованості грошового забезпечення не було здійснено одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, утримано 5% військового збору замість 1,5%, а також не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, позивач ініціював даний спір.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не проведенні виплати позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24; протиправних дій відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% із суми, виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24; протиправної бездіяльності відповідача у невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, у сумі 48483,59 грн; недоотримане грошове забезпечення у вигляді різниці надмірно утриманого військового збору між ставкою військового збору 5% та 1,5% із суми, виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, у сумі 9427,36 грн; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати суми індексації - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 16.05.2025.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.
Щодо задоволених вимог позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не проведенні виплати позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24 та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, у сумі 48483,59 грн, та відповідних доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
Згідно з п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Приписами п.п. 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції №987 від 15.05.2025 відповідачем виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, в ході чого здійснено зарахування грошових коштів в сумі 207 402,04 грн. Згідно з платіжною інструкцією №988 від 15.05.2025 відповідачем сплачений податок на доходи фізичних осіб у сумі 48483,59 грн.
Таким чином, у відповідача був наявний обов'язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24.
Однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми відповідач не здійснив.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не проведенні виплати позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24 та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, у сумі 48483,59 грн
Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині позовних вимог спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Щодо задоволених вимог позову про визнання протиправними дій відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% із суми, виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді різниці надмірно утриманого військового збору між ставкою військового збору 5% та 1,5% із суми, виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, у сумі 9427,36 грн, та відповідних доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.
З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України №4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.
Як встановлено судом, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24 відповідач виплатив грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військовий збір за ставкою 5%.
Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5 відсотки військового збору у розмірі 9427,36 грн (5% замість 1,5%) з виплаченого грошового забезпечення позивача. 1,5 відсотки військового збору утримано правомірно.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% із суми, виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді різниці надмірно утриманого військового збору між ставкою військового збору 5% та 1,5% із суми, виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, у сумі 9427,36 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 9427,36 грн (3,5%) надмірно утриманого військового збору з посиланням на те, що звільнення з військової служби зазначена фізична особа втрачає статус військовослужбовця, а отже дохід, який виплачується юридичною особою на користь такої особи не може розглядатися як грошове забезпечення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24.
Щодо задоволених вимог позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача у невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати суми індексації - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 16.05.2025, та відповідних доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі по тексту - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (абзаци 2, 5, 6, 7, 8 частини другої статті 2 Закону №2050-ІІІ).
Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні норми також викладені у Порядку №159.
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2025 у справі №380/1607/24, від 12.09.2024 у справі №240/18489/23, від 12.09.2024 у справі №400/5837/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
Як зазначено вище, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/5608/24, відповідачем проведено перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 30.09.2021 в сумі 51393,72 грн, нарахована та виплачена індексація-різниця грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2021 в сумі 133346,35 грн та нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 84613,22 грн. Разом нараховано та виплачено 269353,29 грн, з яких на особовий рахунок ОСОБА_1 перераховано 207402,04 грн.
Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок затримки виплати індексації грошового забезпечення.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що законодавцем передбачене обов'язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання заяви до уповноваженого органу, причому виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки невиплата компенсації втрати частини доходів свідчить про відмову провести відповідні виплати і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача вказують на помилкове сприйняття положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та вільне тлумачення обставин справи на користь відповідача.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача у невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати суми індексації - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 16.05.2025.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 по справі № 440/8212/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко