Справа № 344/15671/25
Провадження № 4-с/344/18/25
19 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Пастернак І.А.,
секретаря Устинської Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю “РН-ІФ», заінтересована особа: Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність органу ДВС
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “РН-ІФ» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із скаргою на бездіяльність органу ДВС, в якій просить суд: визнани неправомірною відмову Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у задоволенні заяв ТОВ “РН-ІФ» від 08.08.2025 та 27.08.2025 року про скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером №2610100000:24:002:0113, що належить ТОВ “РН-ІФ» (код ЄДРПОУ 43938772), який було застосовано за ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.10.2021 року по справі №344/16909/21, відносно якої державним виконавцем Мельник О.М. в межах ВП 67881640 14.12.2021 року було зареєстровано обтяження за №45632527.
Зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати повністю арешт із забороною на розпорядження та відчуження на земельну ділянку з кадастровим номером №2610100000:24:002:0113, що належить ТОВ “РН-ІФ» (код ЄДРПОУ 43938772), який було застосовано за ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.10.2021 року по справі №344/16909/21, відносно якої державним виконавцем Мельник О.М. в межах ВП 67881640 14.12.2021 року було зареєстровано обтяження за №45632527.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “РН-ІФ» - адвокатом Ружицьким В.М. подано заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримує.
Представник заінтересованої особи Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Стаття 451 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до п «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Аналогічні строки на подання скарги на дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця передбачено і Законом України «Про виконавче провадження».
Скарга подана у строки визначені нормами ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та п. «а» ч.1 ст. 449 ЦПК України.
Судом встановлено, що 28.10.2021 року ухвалою слідчого судді у справі №344/16909/21 у рамках кримінального провадження №42020091010000002 від 14.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України накладено арешт із забороною на розпорядження та відчуження на земельну ділянку із кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, яка належить ТОВ “РН-ІФ» (код ЄДРПОУ) 43938772 до його скасування у встановленому КПК України порядку.
Постановою слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області кримінальне провадження №42020091010000002 від 14.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб Івано-Франківської міської ради складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді від 05.08.2025 року клопотання представника заявника - адвоката Ружицького В.М. про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42020091010000002 від 14.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України залишено без задоволення. Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що з моменту закриття кримінального провадження слідчим припинила дію ухвала слідчого судді від 28.10.2021 року у справі №344/16909/21 про арешт майна. Окрім того, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою не слідчим суддею, а судом на піставі ч.9 ст.100 КПК України про долю речових доказів.
25.08.2025 року суддею розглянуто клопотання адвоката Ружицького В.М. в інтересах ТОВ “РН-ІФ» про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42020091010000002 від 14.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України. В задоволенні клопотання відмовлено, з мотивів, що з моменту закриття кримінального провадження слідчим припинила дію ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.10.2021 року у справі №344/16909/21 про арешт майна в межах кримінального провадження згідно із ч.4 ст.132 КПК України, наслідком чого є скасування арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження та повернення зазначеної земельної ділянки у власність з усіма правомочностями, яких було позбавлено (відчуження та розпорядження).
08.08.2025 року та 27.08.2025 року представник ТОВ “РН-ІФ» звернувся до Івано-Франківського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про скасування арешту майна накладено на підставі ухвали слідчого судді від 28.10.2021 року.
Листом від 28.08.2025 року та 29.08.2025 року начальником Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області відмовлено у задоволеннні заяви про скасування арешту у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені обов'язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Крім того, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» ( lex posterior generalis non derogat priori speciali ). В Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.
Саме із таких настанов виходила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування приписів ч. 4 ст. 132 КПК України у своїй постанові від 15.04.2024 у справі № 554/2506/22.
Отже, з моменту закриття кримінального провадження слідчим припинила дію ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.10.2021 у справі №344/16909/21 про арешт майна в межах кримінального провадження згідно із ч. 4 ст. 132 КПК України, наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження та повернення зазначеної ділянки у власність з усіма правомочностями, яких було позбавлено (відчуження та розпорядження).
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відтак, слід визнати неправомірною відмову Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у задоволенні заяв ТОВ “РН-ІФ» від 08.08.2025 та 27.08.2025 року про скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером №2610100000:24:002:0113, що належить ТОВ “РН-ІФ» (код ЄДРПОУ 43938772), який було застосовано за ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.10.2021 року по справі №344/16909/21, відносно якої державним виконавцем Мельник О.М. в межах ВП 67881640 14.12.2021 року було зареєстровано обтяження за №45632527.
За встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення скарги, та зобов'язання Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати повністю арешт із забороною на розпорядження та відчуження на земельну ділянку з кадастровим номером №2610100000:24:002:0113, що належить ТОВ “РН-ІФ» (код ЄДРПОУ 43938772), який було застосовано за ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.10.2021 року по справі №344/16909/21, відносно якої державним виконавцем Мельник О.М. в межах ВП 67881640 14.12.2021 року було зареєстровано обтяження за №45632527.7.
Керуючись ст.ст. 321 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 260, 353, 447, 450, 451 ЦПК України, суд,
Скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю “РН-ІФ», заінтересована особа: Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність органу ДВС - задоволити.
Визнати неправомірною відмову Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у задоволенні заяв ТОВ “РН-ІФ» від 08.08.2025 та 27.08.2025 року про скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером №2610100000:24:002:0113, що належить ТОВ “РН-ІФ» (код ЄДРПОУ 43938772), який було застосовано за ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.10.2021 року по справі №344/16909/21, відносно якої державним виконавцем Мельник О.М. в межах ВП 67881640 14.12.2021 року було зареєстровано обтяження за №45632527.
Зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати повністю арешт із забороною на розпорядження та відчуження на земельну ділянку з кадастровим номером №2610100000:24:002:0113, що належить ТОВ “РН-ІФ» (код ЄДРПОУ 43938772), який було застосовано за ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.10.2021 року по справі №344/16909/21, відносно якої державним виконавцем Мельник О.М. в межах ВП 67881640 14.12.2021 року було зареєстровано обтяження за №45632527.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: повний текст ухвали виготовлено 25.11.2025 року.
Суддя Пастернак І.А.