25 листопада 2025 р.Справа № 592/9630/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Косолап М.М., вул. Першотравнева, 12, м. Суми, Сумська, 40009, по справі № 592/9630/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № Х 05/25-1027 від 04.06.2025 по справі про адміністративне правопорушення, якою він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн., а провадження у справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 30.01.2024 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». 27.05.2024 оновив свої військово-облікові дані через Управління «Центр надання адміністративних послуг» Сумської міської ради, де отримав витяг з єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно якого має статус військового обліку -«виключено». У його електронному військово-обліковому документі «Резерв+» вказана категорія обліку - «не військовозобов'язаний», «виключено». 25.05.2025 його доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 під приводом усунення невідповідностей в реєстрі, де повідомили про те, що повинен пройти військово-лікарську комісію, на що він повідомив, що не є військовозобов'язаним, був виключений з військового обліку, поновлюватись на військовому обліку не бажає. Внаслідок відмови відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, який призначено до розгляду на 14-00 год. 04.06.2025. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.06.2025 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн. З оскаржуваною постановою не погоджується, вважає її протиправною, та такою що підлягає скасуванню. Зазначає, що у зв'язку з виключенням з військового обліку він втратив статус військовозобов'язаного, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і обов'язки з військового обліку. Вказував, що правовий статус ІНФОРМАЦІЯ_4 в Україні відсутній, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено, тому оскаржувана постанова винесена неуповноваженою особою і не може бути належною правовою формою притягнення його до адміністративної відповідальності.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.07.2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Зазначає, що судом першої інстанції залишені поза увагою доводи позивача, щодо застосування до спірних правовідносин ст. 58 Конституції України, згідно якої Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Норми ст. 58 Конституції України є нормами прямої дії, а згідно ст. 64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Вважає висновки суду про те, що з прийняттям Закону України від 11.04.2024 № 3633- ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» є хибними. Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою порушення відповідачем процедури направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії. На переконання позивача, обов'язок надати надати актуальну інформацію про стан свого здоров'я покладений саме на військовозобов'язаного - шляхом надання складу лікарів ВЛК при ТЦК та СП визначених законом документів, а не проходження ВЛК.
Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
За приписами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25.02.2024 ОСОБА_1 на підставі наказу МО України № 610 від 21.11.2017 видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , у якому в пункті 13 «Відмітки про військовий облік» наявні відмітки: взяття 06.07.1993 на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зняття 30.01.2024 з військово обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 ; невійськовозобов'язаний ІНФОРМАЦІЯ_5 30.01.2025. В пункті 14 зазначено: 30.01.2024 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно статті 37 пункту 6 підпункту 6 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 12, 39).
Згідно даних застосунку «Резерв+», які уточнено 27.05.2024, категорія обліку ОСОБА_1 - не військовозобов'язаний, номер в реєстрі Оберіг - 091220231352536500004, наявні відмітка - виключено, підстава зняття/виключення - інше, витяг формовано 10.03.2025 (а.с. 9, 40).
Аналогічні відомості містяться у витязі № 129986-27052024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованого 27.05.2024 (а.с. 7, 41).
25.05.2025 ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується обліковою карткою до військового квитка (тимчасового посвідчення) серія НОМЕР_2 (а.с. 69).
25.05.2025 уповноваженим на складання протоколів командиром ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № Х 02/25-1027 відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 11, 42).
Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 00 хв. 04.06.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_1 , кабінет № 102, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.
04.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № Х 02/25-1027, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн. (а.с. 10, 43).
Згідно зазначеної постанови начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 25.05.2025 № Х 02/25-1027, стосовно ОСОБА_1 та встановив, що 25.05.2025 о 11-13 год. під час дії особливого період ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 25.05.2025 № 3590053 Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчинено правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 дотримано порядок притягнення до відповідальності, рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України , з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відтак рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Згідно абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 оприлюдненням Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває.
За змістом статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2024 ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 з відмітками: «знято з військово обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 30.01.2024»; невійськовозобов'язаний ІНФОРМАЦІЯ_5 30.01.2024; виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно статті 37 пункту 6 підпункту 6 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» 30.01.2024.
25.05.2025 ОСОБА_1 взято на військовий облік та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби.
Підставою для відмови ОСОБА_1 вказує, що у зв'язку з виключенням з військового обліку втратив статус військовозобов'язаного, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», обов'язки з військового обліку та проходження військово-лікарської комісії.
Так, згідно приписів частини 9 статті 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції від 04.05.2024), на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, зокрема, виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно пункту 6 частини 6 статті 37 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції від 04.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягали громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Разом з тим, починаючи з 18.05.2024 пункт 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» діяв в редакції Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який мав наступний зміст: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, зокрема: яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Отже, після прийняття Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX в пункті 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутня підстава виключення з військового обліку громадян України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
При цьому, до вступу в дію змін з 18.05.2024 спору між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку не існувало.
Натомість, спір між сторонами щодо статусу позивача виник після внесених змін до чинного законодавства, тому й застосуванню для врегулювання спірних правовідносин підлягають норми закону, чинні станом на вказаний час.
Позивачем не наведені обґрунтовані аргументи, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.
Відповідно до положень п. 1, 2, 3 «Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до п. З, 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (Замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).
У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності), зокрема, п. 12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку).
Враховуючи зазначені положення законодавства та наявність даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів про те, що позивач є військовозобов'язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , що не відповідає тим даним, які зазначені в військово-обліковому документі на бланку ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що в даному випадку мають прийматися до уваги саме ті дані, які зазначені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відтак, вимога ІНФОРМАЦІЯ_4 про проходження ОСОБА_1 25.05.2025 медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби відповідала діючому законодавству, оскільки не діяла норма, на підставі якої позивача виключено з військового обліку.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 27.05.2024 оновив свої військово-облікові дані та має статус військового обліку - «виключено» суд не приймає до уваги, оскільки ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надано актуальних даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів чи застосунку «Резерв+» станом на час розгляду справи. Матеріали справи містять лише витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів чи застосунку «Резерв+» станом на 10.03.2025 року, тобто майже за три місяці до звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів враховує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він під час дії особливого періоду відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. Свою відмову позивач не заперечує, натомість зазначає, що у нього був відсутній обов'язок проходити медичний огляд у зв'язку з тим, що не є віськовозобов'язаним, був знятий з військового обліку, поновлюватись на військовому обліку не бажає.
Враховуючи досліджені докази, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо посилань позивача на неприпустимість зворотної дії закону у часі колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з абз. 1, 2 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду №1-рп/99 від 09.02.1999 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
На підставі викладеного, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем вчинено правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 дотримано порядок притягнення до відповідальності, рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України , з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відтак рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.07.2025 року по справі № 592/9630/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.07.2025 по справі № 592/9630/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло