Справа №: 343/1871/25
Провадження №: 2/343/982/25
про зупинення провадження у справі
25 листопада 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - Андрусіва І.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/1871/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів,
за участю: представниці позивачки ОСОБА_1 - адвокатки Кобилинець Т.В.,
позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представниця - адвокатка Кобилинець Т.В., звернулась до суду із позовом (а.с. 1-4), до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на її користь, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із твердої грошової суми (2 000 грн), на стягнення їх в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу).
Позов мотивований тим, що з відповідача ОСОБА_2 на її користь, на утримання їхнього спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення суду, з 2019 року, щомісячно стягуються аліменти в розмірі по 2 000 грн. Посилаючись на збільшення витрат на утримання сина та на своє право, як одержувачки аліментів, змінити спосіб стягнення аліментів, просить задовольнити даний позов. При цьому, сторона позивачки у пред'явленому позові вказує, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем та на даний час вважається зниклим безвісти під час бойових дій.
Оскільки судом отримано інформацію про те, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України, суд поставив на обговорення питання про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
У судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Кобилинець Т.В. позовні вимоги підтиримала, просила їх задовольнити. Заперечила щодо зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що це суперечитиме інтересам дитини.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату і час проведення такого повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с. 27).
Заслухавши думку представниці позивачки, оглянувши матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільно процесуальний кодекс України визначає, що завдання розгляду справи по суті є роозгляд та вирішення спору на підставі зібраних матеріалів (ч. 1 ст. 209 ЦПК України).
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи.
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства.
Так, суд встановив, що предметом позову у даній справі є зміна способу стягнення аліментів, визначених рішенням суду.
Відповідно до копії заочного рішення Долинського районного суду Івано - Франківської області від 19.08.2019, яке набрало законної сили 19.09.2019, справа №343/1461/19 (а.с. 9-10) та копії виконавчого листа (а.с. 11), з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_4 (попереднє прізвище " ОСОБА_5 " (а.с. 15)) ОСОБА_6 , щомісячно, з 15.07.2019 і по даний час, стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі по 2 000 грн.
Згідно із листа т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 14.10.2025 №17688 (а.с. 31), відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , яка з 24.02.2022 переведена на воєнний стан (а.с. 33), та він вважається зниклим безвісти.
Відповідно до копії Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250313-2165 від 13.03.2025 (а.с. 17), відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07.01.2025 вважається зниклим безвісти за особливих обставин (зник на території бойових дій).
Отже, суд встановив, що на даний час з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 , на утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти, в твердій грошовій сумі, в розмірі по 2 000 грн щомісячно. Позивачка ОСОБА_1 , як одержувачка аліментів, реалізуючи своє право на пред'явлення позову про зміну способу стягнення аліментів, подала такий до суду. Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ЗС України, яка переведена на війський стан, та з 07.01.2025 він вважається зниклим безвісти за особливих обставин (зник на території бойових дій).
Суд звертає увагу, що поряд із визначеними ЦПК України завданням розгляду справи по суті, такою засадою (принципом) цивільного судочинства, як розумність розгляду справи, існують обставини, за яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані ст. 251, 252 ЦПК України.
Стаття 251 Цивільно процесуального кодексу України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від ст. 252 ЦПК України.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.11.2025, справа №754/947/25, зробила висновок про те, що правила, визначені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання "суд зобов'язаний" не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан" для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 перебуваючи на військовій службі, в ході виконання своїх обов'язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України зник безвісті, враховуючи чітко визначений ЦПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі за обставин перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, суд доходить висновку, що провадження у даній справі слід зупинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
При цьому, доводи представниці позивачки ОСОБА_1 - адвокатки Кобилинець Т.В. про те, що зупинення провадження у справі суперечитиме інтересам дитини суд вважає непереконливими, оскільки на даний час на утримання дитини вже стягуються аліменти, а тому, із врахування обов'язку обох батьків утримувати дитину, утримання дитини буде забезпечене.
Керуючись ст.ст. 251, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд
зупинити провадження у справі №343/1871/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.
Суддя: І.М.Андрусів