Справа № 177/531/25
провадження 2/216/1857/25
іменем України
12 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.
за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.04.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5864965. Договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно з умовами кредитного договору грошові кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти, які надані позичальником. Позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами в порядку, визначеному договорами. Проте, всупереч умовам укладеного кредитного договору відповідач не виконала свого обов'язку та не повернула надані їй грошові кошти. 28.08.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28082024/2. Відповідно до реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором в сумі 27850,00 грн, з яких:
- 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 14790,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
- 550,00 грн - заборгованість за комісією;
- 7510,00 грн - заборгованість за неустойкою.
Вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Зважаючи на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлялася належним чином, її представник, адвокат Співак В.А., подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими, а вказані суми не підлягають стягненню з відповідача, а отже в задоволенні позову має бути відмовлено. Так, додані до позовної заяви копії Договору про споживчий кредит №5864965, витягу з Договору факторингу, відомості про щоденні нарахування та погашення не свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів; матеріали справи не містять належних доказів відступлення права вимоги ТОВ «Мілоан» позивачу; кредитний договір не підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивачем не надано доказу оформлення анкети-заяви на сайті ТОВ «Мілоан», оскільки ця анкета не підписана позичальником та не погоджена товариством.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов'язань за кредитним договором, а також положеннями Закону України «Про електронну комерцію».
Матеріалами справи підтверджено, що 07.04.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону позичальника) було укладено договір про споживчий кредиту №5864965. За умовами договору відповідач отримала фінансовий кредит в сумі 5000,00 грн, строком користування 345 днів, до 18.03.2025. Процентна ставка за користування кредитом складає 1,99% в день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним. Також, договором передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 575,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
28.08.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28082024/2 відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №5864965.
Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором складає 27850,00 грн, з яких:
- 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 14790,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
- 550,00 грн - заборгованість за комісією;
- 7510,00 грн - заборгованість за неустойкою.
Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, грошові кошти та відсотки не повертає, чим порушує права позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до ст.ст. 76, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на викладене суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отриманням відповідачем кредитних коштів.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а саме: заяву на отримання кредиту, договір про споживчий кредит, Графік платежів, платіжне доручення, розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідач, відповідно до наданого позивачем розрахунку користувалася кредитними коштами, наданими їй ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 5864965, у зв'язку з чим, має зобов'язання перед позивачем з повернення кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення до суду з даним позовом, тому вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у вказаному вище розмірі.
Позовні вимоги щодо стягнення процентів Товариство обґрунтовувало наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором, що малася у договорі та заявці на отримання кредиту, в яких умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під її розпис.
Кредитор зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у договорі умовам, в установлені терміни не повернула належні до сплати грошові кошти, порушуючи встановлений графік обов'язкових платежів. Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов укладеного договору.
Зважаючи на зазначене, оскільки відповідачем не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитними договором та не надано суду альтернативного, суд вважає, що заборгованість за відсотками за користування кредитом також підлягає стягненню в розмірі заявленому позивачем у позові, а саме, 14790,00 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми комісії за кредитним договором, яка згідно з розрахунком становить 550,00 грн суд приходить до таких висновків.
За умовами кредитного договору №5864965, а саме пунктом 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту - 575,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50% від суми кредиту одноразово.
Розділом 5 вище зазначеного договору передбачено, що підписуючи цей договір, Позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від Кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема передбачену Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови Договору і Правила, що розміщені на сайті Кредитодавця.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Таким чином, аналізуючи умови кредитного договору, суд приходить до висновку про правомірність дій Товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою за кредитним договором суд приходить до таких висновків.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-IX, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та останній діє на дату розгляду справи.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою за вказаний період не можуть бути задоволені судом.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №5864965 в розмірі 20340,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу, сума заборгованості за відсотками та заборгованості за комісією.
При цьому, заперечення представника відповідача щодо позову суд до уваги не приймає, позаяк вони мають формальний характер та ґрунтуються лише на доводах самого представника.
Так, доказами отримання відповідачем кредитних коштів є наявні в матеріалах справи:
- заява на отримання кредиту, в якій, зокрема, зазначено ПІБ відповідача, її дата народження, РНОКПП, серія та номер паспорта, номер банківської картки, номер мобільного телефону та інші персональні дані особи;
- договір про споживчий кредит, який також містить персональні дані відповідача Графік платежів;
- платіжне доручення, згідно з яким на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн згідно з кредитним договором №5864965.
Доказом наявності заборгованості відповідача є наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості первісного кредитора (відомість про щоденні нарахування та погашення), який містить дату платіжної операції, суму нарахування та вид нарахування (тіло кредиту/відсотки/комісія) порядок нарахування відсотків згідно з пунктами укладеного між сторонами кредитного договору.
Крім цього, матеріали справи містять належні докази відступлення права вимоги ТОВ «Мілоан» позивачу, а саме, правоустановчі документи позивача та первісного кредитора, договір факторингу, засвідчений підписами та печатками сторін, Акт прийому передачі реєстру боржників, Витяг з реєстру боржників.
Також представником відповідача не надано доказів, що кредитний договір не підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Поряд з цим, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які, окрім судового збору, складаються з витрат пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів у розмірі 1514,00 грн, однак жодних доказів на підтвердження даних обставин до суду надано не було, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю.
Проте, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2211,47 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1048, 1054 ЦК України суд,-
ухвалив:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №5864965 від 07.04.2024 в розмірі 20340,00 грн (двадцять тисяч триста сорок гривень), з яких: 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14790,00 грн (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто гривень) - сума заборгованості за відсотками; 550,00 грн (п'ятсот п'ятдесят гривень) - заборгованість за комісією.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за неустойкою - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2211,47 грн (дві тисячі двісті одинадцять гривень, 47 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014;
- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ