20 листопада 2025 р.Справа № 520/25255/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
представників сторін : позивача - ОСОБА_1 , відповідача - Єрмолової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 24.09.25 року по справі № 520/25255/25
за позовом ОСОБА_2
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг третя особа Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут"
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - НКРЕКП, відповідач), Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (далі по тексту - ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", третя особа), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження НКРЕКП №116-р від 22.07.2025р "Про усунення порушень ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" в частині положень щодо зобов'язання ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у термін до 01.09.2025 ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, які є додатками до зазначених договорів про постачання з ОСОБА_2 .
Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просила суд першої інстанції:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасового зупинення дії Розпорядження НКРЕКП № 116-р від 22.07.2025 "Про усунення порушень ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" стосовно ОСОБА_2 в частині положень щодо зобов'язання ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у термін до 01.09.2025 ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, які є додатками до зазначених договорів про постачання з ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням у справі по суті;
- заборонити ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" вчиняти будь-які дії спрямовані на розірвання наступних договорів: Договір № 180000092201 від 07.11.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством № 180000092201 від 07.11.2019, як додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 07.11.2019 №180000092201; Договір № 180000092202 від 07.11.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством № 180000092202 від 07.11.2019, як додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 07.11.2019 №180000092202; Договір № 180000092203 від 07.11.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством № 180000092203 від 07.11.2019, як додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 07.11.2019 №180000092203 до набрання законної сили рішенням у справі по суті.
В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджувала, що не застосування заходів забезпечення позову до вирішення по суті позову про скасування Розпорядження НКРЕКП № 116-р від 22.07.2025 "Про усунення порушень ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" не дозволить або значно ускладнить захист права позивача, як споживача, на отримання електричної енергії за укладеними договорами, що є незаконним втручанням у договірні відносини та підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, протиправне розірвання договорів призведе до знеструмлення домогосподарств, неможливості використання електроприладів та устаткування та, як наслідок, до завдання значної шкоди майновим інтересам позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 по справі №520/25255/25 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", про визнання протиправним та скасування розпорядження - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 520/25255/25 про відмову у задоволенні заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову - скасувати та постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 2, 7, 9, 150, 151, 242 КАС України, а також принципу ефективного судового захисту, закріпленого статтею 55 Конституції України та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для її скасування.
Наполягала, що спірне Розпорядження НКРЕКП № 116-р від 22.07.2025 «Про усунення порушень ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" в частині вимоги щодо ініціювання розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом з позивачем є очевидно протиправним, оскільки прийняте поза межами повноважень регулятора та порушує охоронювані Законом України «Про альтернативні джерела енергії» права та законні інтереси позивача, як побутового споживача та власника сонячних електростанцій (СЕС), збудованих за власні кошти та підключених до мереж відповідно до технічних умов, на підставі чинних договорів із ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ".
Вищенаведене, на переконання ОСОБА_2 , обумовлює висновок про наявність ознак очевидної протиправності Розпорядження від 22 липня 2025 р. № 116-р «Про усунення порушень ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» в частині вимоги у термін до 01 вересня 2025 року ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Обґрунтовуючи наявність реальної небезпеки заподіяння шкоди правам і майновим інтересам позивача стверджувала, що у разі виконання ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" вимоги НКРЕКП щодо розірвання договорів, домогосподарства позивача будуть відключені від електропостачання, а сам позивач позбавлений можливості як споживати, так і продавати вироблену електроенергію. Такі дії спричинять зупинення діяльності об'єктів генерації, псування устаткування, втрату доходу від продажу електроенергії за «зеленим» тарифом та фактичне знищення інвестицій, вкладених у створення СЕС.
При цьому, відновлення прав ОСОБА_2 у разі скасування Розпорядження після розірвання договорів потребуватиме значних матеріальних та часових витрат, у тому числі звернення до суду з відповідними позовами, повторного проходження технічних умов приєднання, отримання нових дозволів і погоджень, та інших заходів що робить шкоду непоправною.
На переконання позивача, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не врахував обов'язковість виконання Розпорядження НКРЕКП для ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", встановлену частиною дев'ятою статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі по тексту - Закон № 1540-VIII), а також не оцінив наслідків його фактичного виконання, які безпосередньо можуть спричинити розірвання (припинення) договірних правовідносин між позивачем та ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" в односторонньому порядку.
Відповідач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Вказував, що сам по собі факт прийняття НКРЕКП рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
До того ж, звернув увагу, що позивач звернувся із заявою про забезпечення позову лише 22.09.2025, тобто після спливу строку, визначеного оскаржуваним розпорядженням (01.09.2025). Отже, очевидно, що загроза правам позивача не була реальною та невідкладною, а підстави для забезпечення позову у порядку статті 150 КАС України відсутні. При цьому, заявник не довів, що невжиття заходів забезпечення утруднить виконання рішення суду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно із частиною 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини, не є достатньо обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Судом враховано, що за змістом оскаржуваного розпорядження третю особу зобов'язано ініціювати розірвання цивільно-правових договорів, що укладені між третьою особою та позивачем. Разом з цим, порядок розірвання цивільно-господарського договору визначено вимогами цивільного законодавства та домовленістю сторін, а тому у разі недосягнення згоди між сторонами угоди спір з цього приводу має бути вирішений судом, на який покладено в тому числі перевірку дотримання прав учасників цивільно-правової угоди, тобто неможливо стверджувати про те, що саме за наслідками виконання оскаржуваного розпорядження права позивача будуть порушені у тій мірі, що потребує застосування невідкладних заходів забезпечення позову до його вирішення по суті.
Також суд звернув увагу і на те, що за змістом оскаржуваного розпорядження третю особу було зобов'язано ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії у строк до 01.09.2025, а до суду позивач звернувся лише 22.09.2025, з огляду на що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не можна визнати своєчасним та їх задоволення фактично призводитиме до вирішення справи по суті без належного судового розгляду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок прийняття НКРЕКП Розпорядження № 116-р від 22.07.2025р "Про усунення порушень ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", яким, серед іншого, зобов'язано ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у термін до 01.09.2025 ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом з ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що вищевказане розпорядження відповідача є вочевидь протиправним, оскільки прийнято поза межами повноважень суб'єкта владних повноважень.
У заяві про забезпечення позову, заявник, серед іншого, вказував на те, що невжиття таких заходів, як зупинення дії спірного розпорядження, може призвести до істотного ускладнення відновлення порушеного права позивача у майбутньому.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Видами забезпечення позову за приписами частини першої статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 3 статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом:
1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії;
2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо припинення дії або призупинення дії сертифікатів, схвалень, допусків;
4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій;
5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці;
11) зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів).
За своєю суттю інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
Отже, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Вказану позицію підтримав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 01.06.2023 у справі № 640/10260/22.
Так, колегією суддів встановлено, що Розпорядженням НКРЕКП №116-р від 22.07.2025 "Про усунення порушень ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", відповідно до пункту 4 частини 2 статті 3, частини 5 статті 14, пункту 5 частини 4 статті 19 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», згідно з Актом планової перевірки від 27.06.2025 № 142, проведеної на підставі Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг на 2025 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.11.2024 № 1940, постанови НКРЕКП від 03.06.2025 № 834 «Про збільшення строку проведення планової перевірки ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вирішила, серед іншого, зобов'язати ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» усунути порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1469, а саме:
- підпункту 29 пункту 2.2 у частині своєчасної та в повному обсязі сплати за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії.
- підпункту 10 пункту 2.3 (у редакції, що діяла до 16 січня 2024 року) у частині купівлі електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/ або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, відповідно до правил роздрібного ринку.
- підпункту 10 пункту 2.3 у частині купівлі електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 91 Закону України «Про альтеративні джерела енергії» за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та здійснення пріоритетної оплати її вартості у кожному розрахунковому періоді, для чого у термін до 01 вересня 2025 року:
Ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, які є додатками до зазначених договорів про постачання з ОСОБА_2 , про що у термін до 25 вересня 2025 року повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Харківській області з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів.
Таким чином, відповідачем зобов'язано третю особу ініціювати розірвання договірних відносин із ОСОБА_2 .
З приводу наведеного колегія суддів зауважує, що за приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
3-1) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
Враховуючи, що розпорядження НКРЕКП не має сили виконавчого документа, а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом, ОСОБА_2 , у разі незгоди із таким розпорядженням не позбавлена можливості відмовитись від припинення договірних відносин із ПрАТ «Харківенергозбут», якщо між ними існує відповідний спір.
Разом з цим, позивач не наводить відомостей, які б свідчили про наявність позову НКРЕКП про примусове виконання Розпорядження НКРЕКП № 116-р від 22.07.2025, за яких виконання вказаного розпорядження буде відбуватися у безспірному порядку.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що строк виконання спірного розпорядження встановлено до 01.09.2025, у той час, як позивач звернулась до суду першої інстанції лише 22.09.2025, що в свою чергу, свідчить про несвоєчасність вжиття заходів забезпечення позову.
Щодо визначеної заявником підстави для забезпечення позову в частині наявності ознак, які свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку наявність таких ознак може бути виявлена судом тільки на стадії з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Вказаний висновок відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 640/1305/20.
Крім того, очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
З приводу доводів апелянта про настання суттєвих фінансових втрат, що може призвести до неможливості здійснення позивачем генерування та продажу електричної енергії для виконання функцій постачальника універсальних послуг та гарантованого забезпечення електричною енергією своїх споживачів, у разі реалізації оскаржуваного розпорядження, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання.
Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Колегія суддів зазначає, що можливий незадовільний фінансовий стан позивача у майбутньому не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у заявлений ним спосіб.
На переконання колегії суддів, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на чому наголошує позивач у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Інших підстав для вжиття заходів із забезпечення позову, ОСОБА_2 наведено не було.
Водночас варто зазначити, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.
Враховуючи вищезазначене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 150-154, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 по справі № 520/25255/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено та підписано 24.11.2025 року.