24 листопада 2025 р. Справа № 520/17438/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року (ухвалене суддею Волошиним Д.А.) в справі № 520/17438/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, та скасувати рішення № 205150016926 від 26.12.2024 р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії за віком період роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 ; період роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2024 р., та здійснити призначення та виплату пенсії з урахуванням даного страхового стажу з дня звернення до територіального управління ПФУ.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 р. частково задоволено позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 19.12.2024 р. № 205150016926 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2024 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що страховий стаж позивача становить 22 роки 08 місяців 13 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці виправлення по батькові не завірене належним чином, що є порушенням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Також не зараховано період роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2024 р., оскільки в довідці по батькові особа внесено скорочено, а саме (В), та не зазначено, що з такими даними відсутні інші особи. Оскільки, право на пенсію відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058 виникає у чоловіків за наявності не менше, як 25 років страхового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судовим розглядом встановлено, що 16.12.2024 р. позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
У результаті розгляду заяви позивача за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області прийнято рішення від 19.12.2024 р. № 205150016926, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці виправлення по батькові не завірене належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників п.2.13. Зміна записів у трудових книжок про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я по батькові) і з посиланням на номер і дату цих документів та завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів; період роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2024, оскільки в довідці по батькові особа внесено скорочено, а саме (В), та не зазначено, що з такими даними відсутні інші особи.
Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення пенсійного органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню, тому обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2024 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (в подальшому - Закон №1058-ІV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку підставою для не зарахування відповідачем періоду роботи позивача згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 стало те, що на титульній сторінці виправлення по батькові не завірене належним чином, що є порушенням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а також не зарахування період роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2024 р., оскільки в довідці по батькові особа внесено скорочено, а саме (В.), та не зазначено, що з такими даними відсутні інші особи.
Приписами ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (в подальшому - Закон № 1788-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (в подальшому - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядок № 637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п.п. 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 р. № 162 (яка діяла на час заповнення трудової книжки позивача), заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, за аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається. Обов'язок щодо заповнення трудової книжки покладався на керівника підприємства, установи організації, а не на працівника.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28.02.2018 р. у справі № 428/7863/17 та від 16.04.2020 р. у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд апеляційної інстанції встановив, що спір у даній справі фактично виник при вирішенні питання щодо зарахування до стажу позивача його періодів роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника та відповідних архівних довідок.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (в подальшому - Основні Положення).
Відповідно до п.п. 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
Пунктом 5 Основних Положень встановлено, що до трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.
Згідно із п. 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до п. 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , позивач з 24.07.1984 р. прийнятий в члени колгоспу ім. Енгельса, Синельниківського району, Дніпропетровської області; 12.07.1995 р. позивач був звільнений з членів колгоспу ім. Енгельса за власним бажанням; 23.07.1995 р. позивач прийнятий в члени колгоспу «Росія» Юріївського району, Дніпропетровської області; 06.05.1998 р. звільнений за власним бажанням.
При цьому, на аркуші трудової книжки "Трудова участь у громадському господарстві" містяться записи про трудову участь позивача у колгоспному виробництві, зокрема, з 1984 р. по 1998 р. (а.с. 25-26). Отже, трудова книжка позивача містить запис про членство позивача в колгоспі, його трудову діяльність та виконання річного мінімуму трудової діяльності.
Приналежність трудової книжки позивачу підтверджується також даними довідки ОК-5 щодо інших періодів роботи на інших підприємствах, що співпадають з даними трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 .
Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначення в архівній довідці № А-149 від 05.11.2024 р. скороченого по батькові позивача не є таким, внаслідок якого неможливо ідентифікувати особу ОСОБА_1 та встановити факт роботи позивача на відповідних посадах у відповідний спірний період часу, враховуючи вказану в них інформацію щодо прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві. Зазначені відповідачем недоліки щодо невідповідності імені паспортним даним позивача не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист. Вказані скорочення в написані по батькові позивача не можуть бути підставою для незарахування періоду роботи позивача до його страхового стажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у первинних документах про її трудову діяльність, що таким чином не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що відомостями архівної довідки № А-149 від 05.11.2024 р. про період трудової діяльності з 1984 р. по 1995 р. в повній мірі підтверджується трудовий стаж позивача за вищезазначений період, натомість відповідачем не надано доказів та не заявлено доводів щодо вжиття ним будь-яких заходів для витребування у відповідних підприємств чи архівних установ документів на підтвердження стажу роботи позивача в періоди, зазначені в архівних довідках.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що основним документом при зарахуванні стажу колгоспника є саме трудова книжка колгоспника, в даному випадку в матеріалах справи наявна трудова книжки колгоспника позивача, яка містить відомості щодо періодів роботи позивача в колгоспі та відомості про виконання позивачем встановленого річного мінімуму трудової діяльності в колгоспі. З зазначеної трудової книжки є можливим встановити наявність трудової діяльності позивача в колгоспі та вирішити питання про зарахування певних періодів роботи в колгоспі позивача, з урахуванням відомостей про виконання позивачем річного мінімуму трудової діяльності в колгоспі. При цьому, трудова книжка неврахована через наявність виправлення на титульній сторінці трудової книжки, яке не завірене належним чином.
Разом з тим, як вже було зазначено вище, особа не несе відповідальність за заповнення трудової книжки відповідальними за це особами та не може бути позбавлена права на зарахування періодів її роботи до страхового стажу через формальні помилки, допущені при заповненні трудової книжки відповідальною особою підприємства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем неналежним чином здійснено перевірку періодів роботи позивача в колгоспі згідно записів її трудової книжки колгоспника, яка є основним документом для підтвердження трудового стажу колгоспника, та архівних довідок, при вирішенні питання про зарахування такого періоду до страхового стажу позивача. Інших зауважень щодо змісту трудової книжки колгоспника позивача та архівних довідок відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не надано належну оцінку заяві позивача про призначення пенсії за віком від 16.12.2024 р. та доданим до неї документам, зокрема, трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 та архівній довідці від 05.11.2024 р. № А-149, в якій зазначеного відомості про стаж позивача в колгоспі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в призначенні пенсії позивачу є необґрунтованою, оскільки трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 та архівна довідка 05.11.2024 р. № А-149, надана позивачем, містить достатні відомості для підтвердження трудового стажу, незважаючи на відсутність повного по батькові або незавірення виправлення належним чином відповідальною особою підприємства, які є формальними та не впливають на ідентифікацію особи. Також, трудова книжка колгоспника встановленого зразка є основним документом, що підтверджує стаж у відповідні роки, та містить відомості, які дають можливість врахувати ці періоди при обчисленні страхового стажу.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 19.12.2024 № 205150016926 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2024 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 в справі № 520/17438/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін