25 листопада 2025 р. Справа № 440/8813/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/8813/25
за позовом ОСОБА_1
до Кременчуцького районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування термінових заборонних приписів,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (надалі також - відповідач), в якій просив суд:
- визнати протиправними та скасувати термінові заборонні приписи від 13 червня 2025 року Серія АА № 525731 та від 13 червня 2025 року Серія АА № 525690 стосовно кривдника ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з оскаржуваними приписами не погоджується та вважає, що вони винесені не у відповідності до фактичних обставин справи та за відсутності будь-яких підстав, що в сукупності є порушенням його прав, у зв'язку з чим змушений звернутися до суду за їх захистом.
Відповідач зазначив, що 13.06.2025 сектором протидії домашньому насильству ВП Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області здійснено реагування на повідомлення «Домашнє насильство» за адресою: АДРЕСА_1 , де одразу на місці події було проведено форму оцінки ризиків, факт домашнього насильства підтвердився, відносно гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та винесено ТЗПсК за вчинення ним домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно колишньої дружини гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та адміністративні матеріали за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та винесено ТЗПсК присутності малолітньої дитини під час вчинення домашнього насильства гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який отримав шкоду психічного здоров'я в наслідок. Згідно з наказом МВС № 654 від 01.08.2018 «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника», а саме розділу II, пункту 2 «Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків» /а.с. 35/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Кременчуцького районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (вул. 29-го Вересня, буд. 6, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) про визнання протиправними та скасування термінових заборонних приписів - відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що закінчення дії припису не означає, що даний акт індивідуальної дії не створює правових наслідків для позивача у справі. Суд взагалі ухилився від дослідження обставин, чи були підстави у відповідача діяти саме так, як він діяв - складати терміновий заборонний припис.
Крім того, в тексті оскаржуваних заборонних приписів, всупереч Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдників, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №654 від 01.08.2018 року, відсутній стислий опис самих правопорушень, які було нібито вчинене кривдником відносно колишньої дружини та сина, лише стоять галочки про вид насильства (фізичне та психологічне).
Звернув увагу на той факт, що під час складення заборонних приписів відносно позивача, оцінка ризиків вчинення домашнього насильства за відповідною формою із запитаннями працівниками поліції не здійснювалась.
На підставі яких доказів тоді суд міг дійти висновку про те, що інспектор поліції діяв правомірно, з чого вбачається який рівень небезпеки було визначено працівником поліції, залишилось судом не зясованим і, відповідно, суд цим обставинами ніякої оцінки не надавав.
Відповідно до постанов Автозаводського районного суду міста Кременчука від 15 липня 2025 року в справах № 524/7708/25 та № 524/7709/25, які набрали законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП були закриті в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення за цими статтями. Судом загальної юрисдикції було встановлено, що фактів домашнього насильства не було. Проте в оскаржуваному рішенні відсутня будь-яка оцінка зазначених доказів.
Вважає, що на день розгляду справи по суті відповідач будь-які докази до суду не подав. Лише сама по собі така процесуальна поведінка мала би стати підставою для задоволення позову, оскільки відповідач не довів суду, що діяв за відповідних обставин законно, зокрема, мав підстави для винесення заборонного припису, діяв при цьому розумно та пропорційно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2025 сектором протидії домашньому насильству ВП Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області здійснено реагування на повідомлення «Домашнє насильство» за адресою: АДРЕСА_1 де одразу на місці події було проведено форму оцінки ризиків, факт домашнього насильства підтвердився, відносно гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та винесено термінові заборонні приписи від 13 червня 2025 року Серія АА № 525731 та від 13 червня 2025 року Серія АА № 525690 за вчинення ним домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно колишньої дружини гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та адміністративні матеріали за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та винесено ТЗПсК присутності малолітньої дитини під час вчинення домашнього насильства гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який отримав шкоду психічного здоров'я /а.с.9, зв.а.с. 9; а.с. 36-37/.
Строком на три доби з 23:50 год. 13.06.2025 до 23:50 год. 16.06.2025.
Не погодившись з приписами відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII від 07.12.2017.
Положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII визначено, що:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3);
- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (пункт 4);
- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6);
- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (пункт 8);
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: батьки (мати, батько) і дитина (діти);
Згідно з п.4 ч.1 ст.10 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать, зокрема винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.
Статтею 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII визначено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, до яких належить, зокрема терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Так, статтею 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
При цьому визначено, що терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
На виконання приписів частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 №654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
За змістом пунктів 2, 3 розділу ІІ Порядку №654 припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку №654 припис може містити такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору. У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.
Пунктом 10 розділу ІІ Порядку №654 передбачено відомості, які зазначаються у приписі.
Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій (пункт 11 розділу ІІ Порядку №654).
Відповідно до пункту 22 розділу ІІ Порядку №654 особа, стосовно якої винесено припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виносив припис.
Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року №369/180.
Відповідно до пункту 4, абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку №369 оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.
Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.
Оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи (пункт 1 розділу ІІ Порядку №369).
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам (пункт 2 розділу ІІ Порядку №369).
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи (пункт 3 розділу ІІ Порядку №369).
У разі виявлення будь-яких інших чинників/обставин за результатами оцінки ситуації, які можуть вплинути на рівень небезпеки (ризику) вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції у позиції "Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи" форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства робить запис про наявність таких чинників/обставин, їхні можливі наслідки та надає інші зауваження щодо них (пункт 4 розділу ІІ Порядку №369).
У зв'язку з тим, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки та ризик летального випадку, пов'язаного з насильством, не передбачені формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки. Про наявність та можливі наслідки дії таких чинників/обставин поліцейський уповноваженого підрозділу поліції робить запис у відповідній позиції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (пункт 5 розділу ІІ Порядку №369).
Дві відповіді "Так" на запитання з №1-6 та на будь-яку кількість запитань з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.
Відповідь "Так" на одне запитання з №1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з №1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.
Відповідь "Так" на одне запитання з №1-6 та на не більше ніж шість запитань з №7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.
Якщо на всі запитання отримано відповіді "Без відповіді/Невідомо", поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки (пункт 6 розділу ІІ Порядку №369).
Залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника (пункт 7 розділу ІІ Порядку №369).
Згідно з положеннями чинного законодавства результати оцінки ризиків є обов'язковими для поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством. Без складання оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції не спроможний визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький, не може з'ясувати обставини конфлікту та виявити чинники й умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Так, в матеріалах справи міститься Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 13.06.2025, згідно якої інспектором поліції надано дві відповіді "Так" на запитання з № 1-6: запитання № 2 "Кривдник погрожував вбити постраждалу особу або дітей?", запитання № 3 "Постраждала особа допускає, що кривдник може спробувати вбити її або дітей?" та п'ять відповідей "Так" на запитання з №7-27: запитання № 10 "Кривдник залякував, переслідував постраждалу особу або дітей чи погрожував їй/їм?", запитання № 11 "Кривдник нападав на постраждалу особу або дітей за межами домашнього середовища", запитання № 12 "Кривдник утримував постраждалу особу або дітей проти її/їх волі в певному місці або будь-яким чином обмежував свободу, у тому числі свободу в спілкуванні?", № 13 "Поведінка кривдника вплинула на безпеку постраждалої особи та дітей?", № 26 "Кривдник виганяв постраждалу особу турбуватися про безпеку?", форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства /а.с. 36, 37/.
Абзацом 3 пункту 6 розділу ІІ Порядку №369 визначено встановлення високого рівня небезпеки за умови надання поліцейським дві відповіді "Так" на запитання з №1-6 та на будь-яку кількість запитань з №7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.
В даному випадку, за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства інспектор поліції визначив рівень небезпеки як "високий".
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку №369 залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Судовим розглядом встановлено, що 13.06.2025 сектором протидії домашньому насильству ВП Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області здійснено реагування на повідомлення «Домашнє насильство» за адресою: АДРЕСА_1 , де одразу на місці події було проведено форму оцінки ризиків та встановлено рівень небезпеки "високий". Факт домашнього насильства підтвердився, відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення ним домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно колишньої дружини гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та адміністративні матеріали за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який отримав шкоду психічного здоров'я в наслідок.
Після встановлення рівня небезпеки постраждалих осіб "високий", поліцейським уповноваженого підрозділу поліції винесено термінові заборонні приписи від 13 червня 2025 року: Серія АА № 525731, яким ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 3 доби а саме з 23:50 13.06.2025 до 23:50 16.06.2025; Серія НОМЕР_2 , яким ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 1 добу а саме з 00:20 14.06.2025 до 00:20 15.06.2025. Таким чином, відповідач реалізував свої дискреційні повноваження, що не суперечить нормам чинного законодавства.
Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності). При цьому, терміновий заборонний припис виноситься за результатами оцінки ризиків, які враховуються поліцейським уповноваженого підрозділу поліції під час винесення такого припису.
Відтак, з огляду на визначення рівня небезпеки "високий", прийняття оскаржуваних заборонних приписів відповідає приписам чинного законодавства.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник посилається на постанови Автозаводського районного суду міста Кременчука від 15 липня 2025 року у справах № 524/7708/25 та № 524/7709/25, відповідно до яких, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 та за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП були закриті за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення за цими статтями.
Колегія суддів вважає, що доводи скаржника про закриття провадження по справам відносно нього у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не можуть вплинути на оцінку судом законності винесення заборонних приписів, оскільки притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення термінового заборонного припису має різну правову природу та є різними заходами впливу на запобігання домашньому насильству.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17.02.2022 по справі № 380/952/20.
Щодо доводів скаржника про відсутність протиправності дій позивача, колегія суддів зазначає, що суд при прийнятті рішення досліджує чи не було порушено процедуру прийняття спірного рішення, при цьому оцінку діям учасників конфлікту та наявність/відсутність обставин викладених в приписі досліджується місцевими загальними судами.
Щодо доводів скаржника про те, що закінчення терміну дії припису не означає, що даний акт індивідуальної дії не створює правових наслідків для позивача у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" винесення термінового заборонного припису відносно кривдника передбачає настання негативних наслідків для цієї особи, а саме: внесення до реєстру осіб, що вчинили домашнє насильство, взяття кривдника на профілактичний облік, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, тощо. Отже, закінчення терміну дії припису не вказує на те, що даний акт індивідуальної дії не створює правових наслідків для позивача у справі.
В той же час, оскаржені термінові заборонні приписи, як акти індивідуальної дії, реалізовано їх застосуванням і спливом часу, на який вони виносилися, а тому їх оскарження після закінчення терміну дії не є належним способом захисту права позивача, оскільки навіть ймовірне наступне скасування приписів не може призвести до відновлення попереднього стану.
Доводи апеляційної скарги про не здійснення під час складання термінових заборонних приписів відносно позивача оцінки ризиків вчинення домашнього насильства за відповідною формою із запитаннями, спростовуються наявними у справі Формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства /а.с. 36, 37/.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що під час винесення оскаржуваних термінових заборонних приписів стосовно кривдника від 13.06.2025: Серія АА № 525731 та Серія АА № 525690 відносно ОСОБА_1 , посадова особа відповідача діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування є такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 440/8813/25 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 440/8813/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич