24 листопада 2025 р. Справа № 520/6287/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 р. (ухвалене суддею Рубан В.В.) в справі № 520/6287/25
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом виключення з періоду за який проводиться обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення його пенсії періоду з 01.07.2000 р. по 28.02.2007 р. та додатково періоду, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом виключення з періоду за який проводиться обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення його пенсії періоду з 01.07.2000 р. по 28.02.2007 р. та додатково періоду, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV з дня її призначення, а саме з 03.01.2024 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2025 р. про перерахунок пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 р. про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду; в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити шляхом задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що саме відповідач призначав пенсію позивачу і мав зробити це належним чином, однак не вчинив при обчисленні необхідні дії, чим допустив протиправну бездіяльність, яку позивач оскаржує.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 03.01.2024 р. після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернувся з заявою встановленого зразка та необхідними документами про призначення йому пенсії за віком за допомогою веб-порталу Пенсійного фонду України.
Рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.01.2024 р. номер справи 262240023915 (вих. №2000-0302-9/6471 від 11.01.2024 р.) за результатом розгляду заяви позивача за екстериторіальним принципом відмовлено в призначенні пенсії позивачу оскільки останній не набув необхідного стажу та одночасно зазначено про не зарахування частини його стажу. Страховий стаж заявника становить 27 років 06 місяців 14 днів, при цьому необхідний страховий стаж становить 30 років. У вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до загального страхового стажу не зараховані періоди навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 20.06.1995 р., оскільки період навчання перетинається з роботою, а також не зараховані періоди роботи згідно наданої уточнюючої довідки № 4-3А від 30.04.2014 р., з 10.01.1997 р. по 20.03.2007 р., оскільки потребує уточнення, період з 10.01.1997 р. по 30.06.2000 р., який можливо врахувати після надходження акту зустрічної перевірки, а період роботи починаючи з 01.07.2000 р., зараховується згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, а саме згідно сплати внесків, так як на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 р. № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 р. № 794, від 08.06.1998 р. № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років, а починаючи з 01.07.2000 р. обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 03.10.2024 р. в справі № 520/16205/24 визнано протиправним та скасовані рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.01.2024 р. № 262240023915 про відмову у призначення пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 12.08.1992 р. до 20.06.1995 р. згідно із дипломом НОМЕР_1 від 20.06.1995 р., період роботи 10.01.1997 р. до 20.03.2007 р. у Приватному підприємстві «ДІО» згідно із довідкою від 30.04.2014 р. №4-3/А до страхового стажу, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2024 р. про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі.
Листом Пенсійного фонду України від 25.12.2024 р. №53563-64078/Т-03/8-2800/24 його повідомлено, що на виконання рішення суду від 03.10.2024 р. до страхового стажу позивача враховано періоди роботи та навчання та призначено йому пенсію за віком з 03.01.2024 р., відтак, пенсія вперше позивачу з 03.01.2024 р. призначена в грудні 2024 р.
В позовній заяві зазначено, що ознайомившись з винесеним розпорядженням позивачем встановлено, що коефіцієнт заробітку для обчислення пенсії обчислений з врахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 р. по 28.02.2007 р., незважаючи на відсутність заробітної плати позивача у реєстрі застрахованих осіб за цей період, а тому позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області як органу, який призначав пенсію, направлено заяву від 12.02.2025 р., якою він просив провести перерахунок його пенсії за віком з дня її призначенням шляхом виключення з періоду, за який проводився обрахунок коефіцієнту заробітної плати періоду з 01.07.2000 р. по 28.02.2007 р. та додатково період, передбачений абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV. Дана заява була направлена до головного управління через веб-портал Пенсійного фонду України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області направило до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для опрацювання та надання відповіді, звернення ВЕБ-20001-Ф-С-25-026049 від 12.02.2025 р. ОСОБА_1 (вхідний № 4844/Т-2000-25 від 12.02.2025 р.) відповідно до місця реєстрації заявника, оскільки пенсійна справа після виконання судового рішення в частині повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 передана для виплати пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за місцем реєстрації позивача, відповідно до п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області заява позивача про перерахунок пенсії не розглядалася, а направлена до територіального управління Пенсійного фонду за місцем реєстрації відповідача оскільки пенсійна справа після призначення пенсії знаходилась у територіальному органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації позивача, про що його повідомлено.
Позивач вважає, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення суду призначило пенсію, відповідно і її обрахувало і тільки після цього передав для виплати до іншого пенсійного органу, а відтак саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області допустило порушення описане у позовній заяві, а тому саме він його має виправити шляхом проведення перерахунку.
Не погодившись з вказаною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заява відповідачем про перерахунок пенсії не розгадалася та рішення за результатом її розгляду не приймалось, що свідчить про недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку вирішення цього питання, у зв'язку з чим для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд першої інстанції вирішив вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не розгляду заяви позивача від 12.02.2025 р. про перерахунок пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути заяву позивача від 12.02.2025 р. про перерахунку пенсії з урахуванням висновків суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (в подальшому - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абз. 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з абз. 2 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року N 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за N 991/27436
Отже, законодавцем визначені альтернативні способи подачі заяв до органів з питань, зокрема, перерахунку пенсій.
Відповідно до п. 4.1 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з п. 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що особа, яка претендує на призначення (перерахунок) пенсії, наділена правом звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення (перерахунок) пенсії разом з доданими до неї документами, скориставшись бланком такої заяви та одним із способів її подання, що визначені Порядком № 22-1. Результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії, згідно положень цього Порядку, має бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, яке за загальним правилом має бути прийнято не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27 листопада 2019 р. в справі № 748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
На цій підставі суд касаційної інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17, від 27.11.2019 у справі № 748/696/17, від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а, від 16.12.2021 у справі № 500/1879/20 та від 09.08.2023 року у справах №537/3480/17, №748/696/17, №541/543/17-а, №500/1879/20, № 520/5045/2020.
Судовим розглядом встановлено, що позивач 12.02.2025 р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про перерахунок пенсії. Вказану заяву зареєстровано 12.02.2025 р. за вх.№4844/Т-2000-25.
Однак, пенсійним органом рішення по суті питання про перерахунок пенсії за зверненням позивача від 12.02.2025 р., прийнято не було.
19.02.2025 р. Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області направило до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для опрацювання та надання відповіді на звернення ВЕБ-20001-Ф-С-25-026049 від 12.02.2025 р. ОСОБА_1 (вх. №4844/Т-2000-25 від 12.02.2025 р.) відповідно до місця реєстрації заявника.
Листом від 25.12.2025 р. Пенсійним фондом України позивача повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 р. в справі №520/16205/25 до страхового стажу позивача зараховано період навчання з 12.08.1992 р. до 20.06.1995 р., згідно із дипломом НОМЕР_1 від 20.06.1995 р. та період роботи 10.01.1997 р. до 20.03.2007 р. у Приватному підприємстві “ДІО» згідно із довідкою від 30.04.2014 №4-3/А. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 р. в справі №520/16205/25 виконано в межах покладених зобов'язань.
Згідно вимог пунктів 4.3 та 4.7 Порядку № 22-1, результат розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії повинен бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення (перерахунок) або відмову в призначенні (перерахунку) із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 4.10 Порядку № 22-1 визначено, що заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих особою для перерахунку пенсії повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення (перерахунок) або відмову у призначенні (перерахункі) пенсії). Водночас у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання і суперечить вищенаведеним нормам.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 р. в справі №300/3457/20.
Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5 встановлено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
За наслідками аналізу вказаних положень, можна дійти висновку, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Водночас, зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки відповідачем не було прийнято не якого рішення по суті питання про перерахунок пенсії за зверненням позивача від 12.02.2025 р., а тому суд не може зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом виключення з періоду за який проводиться обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення його пенсії періоду з 01.07.2000 р. по 28.02.2007 р. та додатково періоду, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV з дня її призначення, а саме з 03.01.2024 р.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належний спосіб захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2025 р. про перерахунок пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 р. про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 р. в справі № 520/6287/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич