Головуючий І інстанції: Л.М. Петрова
25 листопада 2025 р. Справа № 440/8557/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Лазоренка Руслана Володимировича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025, по справі № 440/8557/24
за позовом ОСОБА_1
до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та нечинним рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Про припинення комунального медичного підприємства Лікарня Придніпровська від 17.05.2024 року;
- стягнути з розпорядника коштів місцевого бюджету Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ідентифікаційний код 04057287, місцезнаходження: площа Перемоги, 2, м. Кременчук, 39600, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_1 , судові витрати з правничої допомоги у сумі 30 000,00 гривень та зі сплати судового збору.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у задоволені позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної позивач звернув увагу на те, що суд першої інстанції не визначився з предметом позову, що призвело до суперечливих висновків. Апелянт зазначив, що звернувся з позовом, як член територіальної громади, оскільки оскаржуване рішення міської ради стосується прав і інтересів територіальної громади міста Кременчука та Потоківського Старостинського округу та її членів, та рішенні жодним чином не враховані і не забезпечені прав і інтереси громади і її членів, а як наслідок порушені права та інтереси членів територіальної громади, зокрема позивача.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, апелянт зазначив, що органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров'я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров'я з урахуванням затвердженого у встановленому порядку плану розвитку госпітального округу. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство. Заклади охорони здоров'я комунальної та державної форми власності, що діють в організаційно-правовій формі установи, можуть бути реорганізовані, у тому числі шляхом перетворення, за рішенням власника або уповноваженого органу управління. Таким чином, заклад охорони здоров'я комунальної власності у формі комунального підприємства не може бути реорганізований та скорочений, так як це прямо заборонено Конституцією і законодавством України.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, на виконання пункту 22 доручення Прем'єр-міністра України №14/1/1-15 від 17.01.2015 щодо передачі з державної у комунальну власність відповідних установ, закладів та організацій Рада надала згоду на прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Кременчука цілісного майнового комплексу Державного закладу "Вузлова лікарня станції Кременчук СТГО "Південна залізниця" за адресою: провулок Павлівський, 1/4, м. Кременчук, про що свідчать рішення Ради від 24.02.2015 та від 07.07.2015. КМП "Лікарня Придніпровська" є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним неприбутковим підприємством, що надає медичну допомогу на території міста Кременчука та Потоківського Старостинського округу (складається із сіл Потоки, Соснівка, Придніпрянське, Мала Кохнівка) Південного підокругу госпітального округу Полтавської ОДА з центром у місті Кременчуці.
Розпорядженням міського голови міста Кременчука від 09.04.2024 №64-Р "Про скликання позачергової ХХІV сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання" було скликано позачергову ХХІV сесію Ради VIII скликання 10.04.2024 у приміщенні Ради в режимі дистанційного засідання.
17.05.2024 відповідно до ст.ст. 63, 78 Господарського кодексу України, ст.ст. 104-107 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", керуючись ст.ст. 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", позачерговою ХХІV сесією Ради VIII скликання було прийнято рішення "Про припинення комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська", відповідно до якого вирішено:
1. Припинити комунальне медичне підприємство "Лікарня Придніпровська" в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського".
2. Визнати комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" правонаступником прав та обов'язків комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська" в частині, пропорційній обсягу прав та обов'язків, яке воно отримує за передавальним актом.
3. Встановити двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог з дати публікації оголошення про реорганізацію в бюлетені державної реєстрації.
4. Призначити та затвердити персональний склад комісії з припинення комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська" в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського".
5. Уповноважити призначену та затверджену комісію:
5.1. Протягом трьох днів в установленому законодавством порядку повідомити державного реєстратора про прийняте рішення, а також надати йому необхідні документи для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
5.2. В установленому законодавством порядку забезпечити дотримання соціально-правових гарантій працівників реорганізованого закладу на умовах, визначених законодавством.
5.3. Провести суцільну інвентаризацію активів та зобов'язань комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська", що реорганізується.
5.4. Забезпечити проведення розрахунків з кредиторами комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська", що реорганізується.
5.5. Заявити вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська", що реорганізується.
5.6. До завершення строку пред'явлення вимог кредиторів закрити рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунків, які використовуються для розрахунків з кредиторами під час реорганізації комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська".
5.7. Передачу майна, активів, зобов'язань комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська" здійснити правонаступнику комунальному некомерційному медичному підприємству "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" в установленому законодавством порядку.
5.8. Скласти передавальні акти, баланси комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська", що реорганізується, та подати на затвердження Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області.
5.9. Документи, що підлягають обов'язковому зберіганню, передати в установленому законодавством порядку правонаступнику комунальному некомерційному медичному підприємству "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського".
5.10. Здійснити інші заходи, пов'язані із реорганізацією підприємства, в порядку, встановленому чинним законодавством України.
5.11. Подати державному реєстраторові документи, передбачені законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом приєднання в установлений законом строк.
6. Визначити, що у разі відсутності голови комісії виконання його обов'язків покладається на заступника голови комісії.
7. Оприлюднити рішення відповідно до вимог законодавства.
8. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови Усанову О.П. та постійну депутатську комісію з питань соціального захисту населення, захисту прав ветеранів війни та учасників бойових дій, охорони здоров'я, материнства та дитинства (голова комісії Брижаха К.Г.).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірне рішення та процедура його прийняття ніяк не зачіпають права чи законні інтереси позивача, судовій оцінці такі доводи в рамках цього провадження не підлягають.
Колегія суддів стосовно висновків суду першої інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» ( далі - Закон № 280/97-ВР), відповідно до частини першої статті 3 якого (у редакції чинній на час прийняття спірного рішення) громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР урегульовано, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради приймаються рішення, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно з підп. 1 п. «а» ч. 1 ст. 32 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління закладами охорони здоров'я, , оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм , організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Відповідно до ч. ч. 1, 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частиною 1 ст. 60 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на заклади охорони здоров'я.
Частиною 3 ст. 60 Закону № 280/97-ВР визначено, що територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
Відповідно до ст. 14 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування реалізують державну політику у сфері охорони здоров'я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють управління комунальними закладами охорони здоров'я, організацію їх матеріально-технічного, кадрового та фінансового забезпечення відповідно до закону.
Частиною 3 ст. 16 Закону № 2801-XII установлено, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням планів розвитку госпітальних округів, потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Підстави припинення юридичної особи визначені статтею 104 ЦК України, відповідно до частини першої якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року надано офіційне тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, згідно з яким положення указаної норми необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Отже, Конституційний Суд України указав, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів (пункт 4.2. рішення).
За наведеного тлумачення Конституційним Судом України приписів частини другої статті 55 Конституції України вбачається, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Водночас закріплені в Конституції України гарантії звернення до суду за захистом прав, не гарантують автоматичний судовий розгляд кожної справи, оскільки для звернення до суду особа повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору, а юридична зацікавленість повинна мати об'єктивну основу. Це означає, що особа повинна мати реальний інтерес у вирішенні справи, а не просто бажання звернутися до суду.
У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.
Так, предметом даного спору є правомірність рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про припинення комунального медичного підприємства Лікарня Придніпровська від 17.05.2024».
Зі змісту вказаного рішення встановлено, що Комунальне медичне підприємство "Лікарня Придніпровська" було припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського", яке є його правонаступником в частині, пропорційній обсягу прав та обов'язків, яке воно отримує за передавальним актом.
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу оскарження індивідуально-правового управлінського акту щодо приєднання медичного закладу до іншої лікувальної установи, тобто документу, створеного органом місцевого самоврядування з метою врегулювання певних питань у сфері управління і таке рішення безпосередньо не встановлює прав та не створює обов'язків для позивача.
Рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про припинення комунального медичного підприємства Лікарня Придніпровська від 17.05.2024» спрямоване на вирішення питань організації медичного обслуговування та можливості продовжити отримання медичної допомоги у іншому лікувальному закладі, у зв'язку з об'єднанням двох медичних установ та має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес, а тому не порушує право на працю позивача та право на отримання медичних послуг, оскільки право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають всі особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти, в разі якщо є підстави вважати, що порушені їх права, свободи або законні інтереси.
При цьому, позивач не позбавлений права звернутись до суду у разі порушення його прав на працю, на надання медичних послуг зокрема рішенням про розірвання (припинення) дії укладеного з ним трудового договору або оскарження відмови у наданні відповідних медичних послуг.
Водночас, колегія суддів зауважує, що приєднання медичного закладу, як юридичної особи до іншої медичної установи у цьому випадку не призвело до скорочення мережі медичних закладів, під час воєнного стану, оскільки реорганізація юридичної особи - медичного закладу шляхом його приєднання не призводить та не може призвести до скорочення існуючої мережі медичних закладів, оскільки є лише зміною у такій мережі в частині створення нової організаційно-правової форми закладу охорони здоров'я, а відтак приписи ст. 49 Конституції України не порушені.
Враховуючи викладене, слід зазначити, що скорочення мережі закладів охорони здоров'я не відбулося, оскільки заклади не ліквідовуються, а лише реорганізовуються шляхом приєднання, оскільки не вважається скороченням мережі закладів охорони здоров'я їх реорганізація, а також припинення чи перепрофілювання, оскільки відповідач, як представницький орган територіальної громади, через який остання реалізує цивільні права та обов'язки, зокрема як засновника і власника комунального майна, в обсязі своїх повноважень має право/повноваження приймати рішення стосовно припинення юридичної особи комунальної власності, у даному випадку лікувального закладу, і таке рішення міська рада приймає на своєму пленарному засіданні.
Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 19.08.2025 у справі № 280/3485/23.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції, викладеній у цій постанові суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Лазоренка Руслана Володимировича - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 по справі № 440/8557/24 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 по справі № 440/8557/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло