Справа № 194/559/25
Номер провадження № 2/194/532/25
25 листопада 2025 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Корягіна В.О.
за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав -
Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Мерцалов М.Ю. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав. Свою позовну вимогу мотивує тим, що позивач перебуваючи у шлюбі з відповідачем, народила дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Зараз, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є неповнолітніми, їх батьком є відповідач. Шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Діти проживають разом з матір'ю. Відповідач разом з дітьми не проживає. Відповідач після розірвання шлюбу з позивачем взагалі не спілкується з дітьми, не сплачує аліменти на їх утримання, участі в житті та вихованні дітей не приймає зовсім, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов'язками. Батько дітей не цікавиться ні їх станом здоров'я, ні навчанням, ні життям в цілому. Відповідач, як батько, зовсім не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, не піклується про них, не забезпечує їх потреби та такий рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, свідомо ухиляється від сплати аліментів на утримання дітей. Натомість, позивач спромоглася створити для дітей належні умови проживання в квартирі, життям та здоров'ям дітей переймається лише позивач. Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, проте представник позивача надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі сторони позивача, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.
Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що батьками неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що свідчать свідоцтва про їх народження.
Шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано Тернівським міським судом Дніпропетровської області від 18.02.2016 року у справі № 194/1814/15-ц.
Згідно з довідкою № 6794 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією Акту начальника ЖРЕД від 10.12.2024 р., відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте з 2015 року і по теперішній час за зазначеною адресою не мешкає.
Відповідно до довідки Тернівського ліцею №7 від 12.12.2024 року, виданої ОСОБА_8 , довідки Тернівської гімназії №6 від 17.12.2024, виданої ОСОБА_9 , довідки Тернівського професійного гірничного ліцею від 12.12.2024 року, виданої ОСОБА_7 та характеристики Дніпровського політехнічного фахового коледжу, виданої ОСОБА_6 зазначається, що батько дітей, ОСОБА_3 , участі у вихованні дітей не приймає, на батьківські збори не приходить та не цікавиться успіхами у навчанні. Вихованням дітей займається мати, ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою-розрахунком № 28.29/10402 від 03.02.2025 року, позивачка вже тривалий час не отримує від відповідача аліменти, які призначені за рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області та стягуються згідно виконавчого листа № 194/457/17 від 18.10.2017 року (ВП № НОМЕР_1). Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.02.2025 року у розмірі - 241 958,84 грн.
Також, згідно з постановою про відкриття провадження, на підставі виконавчого листа Тернівського міського суду Дніпропетровської області № 194/265/23 від 10.08.2023 року, відкрито виконавче провадження № 72801986 по стягненню неустойки (пені) за прострочення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей у розмірі 88509,38 грн.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області № 86/0/5-25 від 19.03.2025 року «Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 », оцінивши всі зібрані по справі докази, врахувавши інтереси дітей для забезпечення стабільних та гармонійних умов їх життя, повного та всебічного розвитку, та зважаючи на те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання свої батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей, орган опіки та піклування виконавчого комітету ТМР вважає за доцільне позбавити зазначеного громадянина батьківських прав відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно п.п. 16,18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно із статями 18, 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
У частині 1 статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» - виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
В постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.
В даному випадку рішення виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області № 86/0/5-25 від 19.03.2025 року «Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 », не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов'язками та які б були законною підставою застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав, а тому суд не погоджується з зазначеним рішенням, оскільки воно є передчасним, обставини, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, відсутні. Окрім того, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав не буде сприяти позитивному впливу на долю дітей, є недоцільним і таким, що не відповідає інтересам дітей.
Також судом було встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживають за адресою: АДРЕСА_2 , разом з їх мамою, а відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проте з 2015 року за зазначеною адресою не проживає, тому вказаний факт є об'єктивною причиною того, що батько не може приймати участь у вихованні дітей у тому обсязі, який бажає позивач.
Крім того, суд звертає увагу, що проживання дітей впродовж тривалого часу з одним із батьків, відсутність побачень дітей з тим із батьків, з яким не проживають, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17.
Надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дітей, свідоме нехтування ним батьківськими обов'язками, його винну поведінку щодо дітей.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Враховуючи викладене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про те, що підстави, передбачені статтею 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
Суд наголошує, що непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Вищевикладене узгоджується з постановою Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19.
Враховуючи вищевикладене, суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , позивачем не надано.
Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача, та умисного ухилення його від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, а посилання позивача щодо ухилення від виконання відповідачем батьківських обов'язків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Окрім того, суд був позбавлений можливості з'ясувати думку дітей щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки позивач та представник позивача жодного разу у судове засідання не з'явилися, клопотань про проведення судових засідань в режимі відео конференції не подавали, та просили суд розглядати справу за наявними у справі доказами, за їх відсутності.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем його тверджень про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по утриманню та вихованню неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а тому в задоволені позову про позбавлення батьківських прав, слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в стягненні судових витрат понесених позивачем.
Керуючись ст. 164 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 142, 258, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 25 листопада 2025 року.
Головуючий суддя: В.О. Корягін