Справа № 205/11932/25
Провадження № 2/191/2428/25
25 листопада 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Костеленко Я.Ю.
за участю секретаря - Омельченко К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 26 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Абекор» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №710890, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 13000,00 грн. на строк 73 дні з кінцевою датою повернення до 06 жовтня 2024 року включно, а відповідач зобов'язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та виконати інші обов'язки, передбачені умовами договору. Базова процентна ставка становить 1,49 % в день і застосовується протягом першого періоду користування кредитом. Основна процентна ставка становить 1,49 % в день і застосовується протягом другого періоду користування кредитом. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника протягом двох календарних днів з моменту укладення кредитного договору. Договір укладено в електронній формі, що відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Позивач свої зобов'язання виконав і перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 13000,00 грн., а відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 09 червня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 27140,10 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 14140,10 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки відповідно до положень ч.6 ст. 19 ЦПК України даний спір є малозначним.
Відповідач правом на подання відзиву не скористалася.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 26 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Абекор» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №710890, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 13000,00 грн. на строк 73 дні з кінцевою датою повернення до 06 жовтня 2024 року включно, а відповідач зобов'язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та виконати інші обов'язки, передбачені умовами договору. Базова процентна ставка становить 1,49 % в день і застосовується протягом першого періоду користування кредитом. Основна процентна ставка становить 1,49 % в день і застосовується протягом другого періоду користування кредитом. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника протягом двох календарних днів з моменту укладення кредитного договору.
Перерахування на поточний рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 13000,00 грн. підтверджується повідомленням АТ «Універсал Банк» від 04 листопада 2025 року, згідно якого на ім'я відповідача банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 і на її поточний рахунок 26 липня 2024 року перераховано грошові кошти в розмірі 13000,00 грн.
Згідно картки обліку договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №7100 від 26 липня 2024 року, станом на 09 червня 2025 року відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 27140,10 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 14140,10 грн.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено , що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII.
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений їй у смс-повідомленні на мобільний номер телефону.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору №710890 від 26.07.2024із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з їх умовами та правилами надання позики.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
ТОВ «ФК «АБЕКОР» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.
Факт отримання грошових коштів від ТОВ «ФК «АБЕКОР» відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору №710890 від 26.07.2024, розмір заборгованості підтверджений документально, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги задоволені, понесені позивачем судові витрати по справі в розмірі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України.
Стосовно судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн., які позивач поніс у зв'язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.141 ЦПК України, суд враховує наступне.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16, зокрема зазначив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягу виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, суд вважає необхідним стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., що буде відповідати критерію розумності їх розміру .
Керуючись ст.11, 12, 13, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», код ЄДРПОУ: 39287145, заборгованість за кредитним договором №710890 від 26 липня 2024 року станом на 09 червня 2025 року в розмірі 27140 (двадцять сім тисяч сто сорок) грн. 10 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 14140 (чотирнадцять тисяч сто сорок) грн. 10 коп., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я. Ю. Костеленко