Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 листопада 2025 року № 520/15525/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів -
Військова частина НОМЕР_3 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (на фінансовому забезпеченні якої знаходиться військова частина НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за травень 2023 року в сумі 14605,50 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п'ять 50 коп.), за реквізитами (IBAN НОМЕР_5 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за травень 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 замінено позивача Військову частину НОМЕР_3 по справі за позовом Військової частини НОМЕР_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на правонаступника Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
04.07.2025 року судом було направлено запит до Головного управління ДМС України в Харківській області щодо надання на підставі ч.4 ст. 171 КАС України інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
14.07.2025 Головним управлінням ДМС України в Харківській області надано інформацію про реєстрацію місця проживання відповідача.
27.08.2025 Головним управлінням ДМС України в Харківській області надано інформацію про реєстрацію місця проживання відповідача.
Відзив на позов від ОСОБА_1 до суду не надійшов.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволеня позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 15.01.2025 №21 призначено службове розслідування за фактом виявлених під час внутрішнього аудиту порушень фінансово - економічної діяльності військової частини НОМЕР_3 .
21.01.2025 року було складено довідку-розрахунок №2721208990/1 про здійснену переплату грошового забезпечення за травень 2023 року військовослужбовцю солдату ОСОБА_1 на суму 14605,50 грн.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 805/767 від 02.02.2025 вбачається, що відповідно до ст. 254 КУпАП, копію протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/3097 від 09.04.2023 та ДНХ-2/4731 від 24.05.2023, власноруч було отримано особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, а саме колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1
Відповідно до пояснень командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_3 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_3 , військовослужбовець ОСОБА_1 не доповідав своєму безпосередньому начальникові в порядку ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про складання у відношенні нього 09.04.2023 та 24.05.2023 протоколів про військові адміністративні правопорушення.
Згідно акту службового розслідування від 15.03.2025 року ОСОБА_1 у порушенні вимог статей 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та 78 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України не доповідав своєму безпосередньому начальникові про складання у відношенні нього 24.05.2023 протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим неправомірно отримав виплати в сумі 14 605,50 гривень.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 №38 від 15.03.2025 про підсумки службового розслідування за фактом виявлених під час внутрішнього аудиту порушень фінансово - економічної діяльності військової частини НОМЕР_3 визначено вину солдата ОСОБА_1 , колишнього номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_3 , у неправомірному отриманні грошових коштів без належних правових підстав, вважати доведеною.
Також, у вказаному наказі зазначено, що ОСОБА_1 шляхом недбалого виконання обов'язків військової служби та замовчування юридично значимої інформації про складення стосовно нього адміністративного протоколу за ст. 172-20 КУпАП, безпідставно отримав грошові виплати у вигляді щомісячної премії та під час дії воєнного стану за місяць, у якому скоєно військове адміністративне правопорушення, внаслідок чого державі заподіяно матеріальну шкоду, притягнути до повної матеріальної відповідальності на суму заподіяної шкоди - у сумі 14 605,50 грн. (без урахування податків).
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, встановлено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Статтею 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено, зокрема, що солдат зобов'язаний: своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів.
Згідно ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Згідно з п.5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
Відповідно п.15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 р. №160-ІX.
Відповідно п.п.4, 5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі шкода) збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі").
Відповідно ст. 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Частина 1 ст. 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 у справі №180/1735/16-ц виклав висновок, що під час застосування правил ст. 1215 ЦК України як винятку із ст. 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У даній справі доказів про набуття відповідачем грошового забезпечення в сумі 14605,50 грн. в результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять.
Також, виплата відповідачу грошового забезпечення здійснена добровільно, без рахункової помилки.
При цьому, службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 у порушенні вимог статей 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та 78 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України не доповідав своєму безпосередньому начальникові про складання у відношенні нього 24.05.2023 протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим неправомірно отримав виплати в сумі 14 605,50 гривень.
Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки не довів до відома безпосередньому начальникові про складання у відношенні нього 24.05.2023 протоколу про військове адміністративне правопорушення та неправомірно отримав виплати в сумі 14 605,50 гривень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти, у зв'язку із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за травень 2023 року в сумі 14605,50 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п'ять гривень 50 копійок), за реквізитами (IBAN НОМЕР_5 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за травень 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.