Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 листопада 2025 року № 520/20075/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, на підставі довідки Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
2. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) призначити, обчислити, нарахувати та виплатити з 21.03.2025 ОСОБА_1 НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 66% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 28 років 4 місяці 16 днів, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позову позивачкою зазначено, що пенсійним органом протиправно призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді. Позивачка вважає, що вона має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на звільнення у відставку додатково трьох років роботи за юридичною спеціальністю, а тому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці повинно бути обчислено із розрахунку 66% від суддівської винагороди. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 31.07.2025 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечував проти позову та просив суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що у спірних правовідносинах він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
У відповіді на відзив позивач підтримала правову позицію, викладену у позовній заяві, та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 2 листопада 1999 року № 1432/99 призначена в межах п'ятирічного строку суддею Дзержинського районного суду міста Харкова.
Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2004 року № 2107-IV обрана на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 540/0/15-25 від 18.03.2025 року «Про звільнення з посади судді Дзержинського районного суду м. Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку» позивачку звільнено з посади судді Дзержинського районного суду м. Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Вищою радою правосуддя у вищевказаному рішенні, визначений загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку і який становить 28 років 4 місяці 16 днів, з яких стаж роботи на посаді судді (з дати призначення судді на посаду до дати ухвалення рішення про звільнення) - 25 років 4 місяці 16 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням про призначення довічного грошового утримання судді у відставці та надала необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №204850020641 від 13.05.2025 визначено стаж роботи на посаді судді 25 років 3 місяці та 2 дні та призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 21.03.2025 в розмірі 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, довічно у розмірі 85131,00 грн.
Позивачка вважає, що дії відповідача в частині визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 25 років 3 місяці та 2 дні є протиправними та такими, що порушують її законні права, а тому звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Також у вказаному рішенні зазначено, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.
Конституційний Суд України в Рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013 зазначив, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у Рішенні від 15.04.2020 № 2-п (ІІ)/2020. у якому, зокрема, вказав, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді.
Згідно із частиною першою статті 116 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон України № 1402-VІІІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
На підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-УІІІ (доповнено згідно із Законом № 1798-VІІІ) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
У зв'язку з прийняттям Закону України від 12.07.2018 № 2509-VІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону 2447-VІІІ. який набрав чинності 05.08.2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VІІІ доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
За таких обставин чинною на теперішній час редакцією статті 137 Закону України № 1402-VIII закріплено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Крім того, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв'язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
На день призначення позивачки на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України (у редакції, чинній на дату призначення позивачки на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21.
Отже, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.
У даному випадку, рішенням Вищої ради правосуддя № 540/0/15-25 від 18.03.2025 року «Про звільнення з посади судді Дзержинського районного суду м. Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку» встановлено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 28 років 4 місяці 16 днів, з яких стаж роботи на посаді судді (з дати призначення судді на посаду до дати ухвалення рішення про звільнення) - 25 років 4 місяці 16 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Вказане рішення є чинним та законним.
Отже, зазначене свідчить про наявність у позивачки права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на звільнення у відставку, додатково трьох років роботи за юридичною спеціальністю, та наявність у позивачки загального стажу роботи судді, який дає їй право на звільнення у відставку, - 28 років 4 місяці 16 днів.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частина 2 цієї статті передбачає, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи, що загальний стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, та отримання щомісячного грошового утримання становить 28 років 4 місяці 16 дні, тобто на вісім повних років понад 20 років, тому розмір щомісячного довічного грошового утримання має бути збільшеним на 16 відсотків та скласти 66 відсотків від суддівської винагороди.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, є протиправними.
В той же час, враховуючи встановлення судом порушення прав позивачки, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав останньої є зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 21.03.2025 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 66% від суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 28 років 4 місяці 16 днів, з урахуванням виплачених сум.
Стосовно обчислення пенсії з розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає, що у даному випадку спір виник, у зв'язку з не зарахуванням відповідачем спірних періодів роботи до суддівського стажу позивачки, що призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці, проводиться у меншому відсотковому розмірі ніж визначено Законом України № 1402-VIII.
Водночас, неврахування пенсійним органом при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суддівської винагороди, визначеної у довідці Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025, не є спірним питання у межах даної справи, а тому позовні вимоги стосовно обчислення пенсії з розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025, є передчасними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 21.03.2025 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 66% від суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 28 років 4 місяці 16 днів, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) частину судових витрат в розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 27 коп.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 24.11.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко