Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
25 листопада 2025 р. справа №520/24034/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південної міської ради Харківського району Харківської області (вул. Космічна, буд. 82, м. Південне, Харківський район, Харківська область, 62461, код ЄДРПОУ 04058700) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Південної міської ради Харківського району Харківської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Південної міської ради Харківського району Харківської області Код ЄДРПОУ: 04058700 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , інваліду другої групи грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки як інваліду війни за період 2024 року (тридцять діб) та 2025 року (двадцять п'ять діб);
- зобов'язати Південну міську раду Харківського району Харківської області Код ЄДРПОУ: 04058700 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки як інваліду війни другої групи за період 2024 року (тридцять діб) та 2025 року (двадцять п'ять діб).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 1, п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни, учасником бойових дій. Станом на день звільнення позивача з посади фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб ЦНСП Південної міської ради розпорядженням №50-К від 28.08.2025 відповідач не провів розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки, передбаченої Згідно закону України "Про відпустки". Позивач вважає вказану бездіяльність протиправною, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що за 2024 рік ОСОБА_1 відпрацював 27 днів, за 2025 рік - 28 днів, загальна кількість 55 відпрацьованих дня. Відповідач провів відповідний розрахунок щодо кількості відпрацьованих днів ОСОБА_1 : 30 (днів відпустки)/(365-0 (святкові та вихідні дні не враховуються у зв'язку з воєнним станом) х 55 (кількість відпрацьованих днів) = 4,6 дня, що заокруглюється до 5 днів. Відповідно до розпорядження №50-К від 28.08.2025 ОСОБА_1 виплачено компенсацію за 5 (п'ять) календарних днів відпустки. Таким чином, Південна міська рада повністю виплатила ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки, а отже, діяла правомірно.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 25.09.2023, інвалідом війни 2 групи.
Розпорядженням Південної міської ради Харківського району Харківської області від 25.11.2024 №64-к ОСОБА_1 прийнято на посаду фахівця із супроводу ветеранів та демобілізаційних осіб ЦНСП Південної міської ради з 25.11.2024.
ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та з 08.02.2025 призначено на посаду сержанта резерву 314 запасної роти Військової частини НОМЕР_3 , про що свідчить витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.02.2025 №42.
У зв'язку з призовом на військову службу за мобілізацією, відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, ОСОБА_1 з 08.02.2025 увільнено від роботи на посаді фахівця із супроводу ветеранів та демобілізаційних осіб ЦНСП Південної міської ради на період проходження військової служби, про що Південною міською радою Харківського району Харківської області видано розпорядження від 14.02.2025 №06-к.
В подальшому, позивача зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_4 (наказ від 17.02.2025 №55).
Розпорядженням Південної міської ради Харківського району Харківської області від 28.08.2025 №50-к ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця із супроводу ветеранів та демобілізаційних осіб ЦНСП Південної міської ради з 28.08.2025, згідно ст. 38 КЗпП (за власним бажанням).
У пункті 3 вищезазначеного розпорядження вказано Відділу бухгалтерського обліку Південної міської ради провести відповідний розрахунок станом на 28.08.2025, враховуючи невикористану відпустку у кількості 5 (п'яти) календарних днів.
Згідно повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні від 28.08.2025 №2041, ОСОБА_1 нарахована та підготовлена до виплати компенсація за невикористану відпустку у кількості 5 (п'яти) календарних днів у розмірі 2960,76 грн., з урахуванням утриманого податку та військового збору до виплати встановлено 2383,40 грн.
ОСОБА_1 отримав вказане повідомлення 28.08.2025, про що свідчить його власноручний підпис.
Позивач вважаючи, що йому протиправно не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки як інваліду війни другої групи за період 2024 року у кількості 30 діб та 2025 року у кількості 25 діб, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
Згідно статті 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2)додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Частиною 1 статті 6 Закону №504/96-ВР визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Втім, для працівників, яким встановлено інвалідність, законодавством передбачено збільшену тривалість щорічної основної відпустки. Тривалість відпустки залежить від встановленої групи інвалідності.
Так, згідно з ч. 7 статті 6 Закону №504/96-ВР особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.
Відповідно до положень статті 10 Закону №504/96-ВР щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються, зокрема, особам з інвалідністю.
Отже, на відміну від звичайних працівників, працівники з інвалідністю, які недавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших шість місяців на підприємстві, можуть скористатися своїм правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві.
Згідно з ч. 1 статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Отже, у випадку звільнення працівникам виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону №504/96-ВР порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) та містить алгоритм розрахунку компенсації за невикористані відпустки.
Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 24.06.2011 №208/13/116-11 надано роз'яснення щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток.
У вказаному листі зазначено, що кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу.
Тривалість днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу розраховується наступним чином.
Визначається кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без врахування святкових і неробочих днів в цілому за рік (наприклад, 24 к.д. відпустки: (366-10) = 0,0674 к.д.). Одержаний результат множиться на кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді.
Судом встановлено, що у 2024 році ОСОБА_1 відпрацював 27 календарних дні, у 2025 році - 28 календарних днів. Тобто, всього за час роботи на посаді фахівця із супроводу ветеранів та демобілізаційних осіб ЦНСП Південної міської ради з 25.11.2024 по 28.08.2025 позивачем відпрацьовано 55 календарних днів.
У відповідності до встановленої кількості відпрацьованих календарних днів відповідач провів розрахунок за вищевказаною формулою.
Так, 30 календарних днів відпустки / 365 (святкові та вихідні дні не враховуються у зв'язку з воєнним станом) х 55 (кількість відпрацьованих днів) = 4,6 дні, що заокруглюється до 5 днів.
Відповідно до розпорядження №50-К від 28.08.2025 ОСОБА_1 виплачено компенсацію за 5 (п'ять) календарних днів відпустки, тобто пропорційно відпрацьованому часу.
З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Південної міської ради Харківського району Харківської області у спірних правовідносинах, оскільки грошова компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки ОСОБА_1 розрахована та виплачена у відповідності до Закону та Порядку.
Установлені в межах розгляду справи фактичні обставини та зроблені судом висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог твердження.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південної міської ради Харківського району Харківської області (вул. Космічна, буд. 82, м. Південне, Харківський район, Харківська область, 62461, код ЄДРПОУ 04058700) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.