про повернення позовної заяви
Справа № 500/6454/25
25 листопада 2020 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Юзьків М.І.,, перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
11 листопада 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 432 від 30.06.2025 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани щодо майора ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 435 від 03.07.2025 про позбавлення майора ОСОБА_1 премії за червень 2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вилучити записи про дисциплінарне стягнення та позбавлення премії з особової справи, службової характеристики та інших облікових документів.
Ухвалою суду від 14.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом письмового підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Копію ухвали суду від 14.11.2025 про залишення позовної заяви без руху доставлено позивачу через електронний кабінет 14.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
18.11.2025 позивачем подано до суду клопотання усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до суду, зокрема позивач зазначив, що підтверджує, що цього ж відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ) не подавав жодного іншого позову з тим самим предметом та на тих самих підставах, окрім: позову, поданого 15.08.2025 (справа № 500/4868/25), який стосувався відшкодування премії та не містив формулювання про оскарження наказів № 432 від 30.06.2025 та № 435 від 03.07.2025. Щодо пропущеного строку звернення до суду вказує на непорозуміння щодо формулювання предмета позову; необхідністю оскарження саме наказів командира № 432 від 30.06.2025 та № 435 від 03.07.2025, а також зміною місця проходження служби та організаційними обставинами.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд враховує наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
З аналізу зазначених вище законодавчих норм слідує, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо ж заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку.
Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Тобто поняття "поважні причини пропуску процесуальних строків" є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.
Так, в межах заявленого спору, позивач оскаржує наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 432 від 30.06.2025 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани щодо майора ОСОБА_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 435 від 03.07.2025 про позбавлення майора ОСОБА_1 премії за червень 2025 року.
Отже, спір у цій справі стосується проходження публічної служби і строк звернення до суду із цим позовом складає один місяць з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Оскаржуючи накази командира військової частини № 432 від 30.06.2025 та № 435 від 03.07.2025, позивач звернувся до суду 11.11.2025, тобто з пропуском встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України строком.
Суд зазначає, що відповідно до статті 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
З системного аналізу вказаних правових норм слідує, що позивач наділений правом альтернативного вирішення спору - оскарженням наказу про накладення дисциплінарного стягнення: звернення до старшого командира або до суду.
При цьому Дисциплінарний статут Збройних Сил України встановлює місячний термін для оскарження рішень (дій та бездіяльності) командирів як до старшого командира так і до суду, що узгоджується з приписами частини п'ятої статті 122 КАС України.
При цьому, суд зазначає, що позивачеві було заздалегідь відомо про оскаржувані накази № 432 від 30.06.2025 та № 435 від 03.07.2025, оскільки такі накази були долучені позивачем до матеріалів адміністративної справи № 500/4868/25.
Позивач доводи щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду обґрунтовує непорозумінням щодо формулювання предмета позову, необхідністю оскарження саме наказів командира № 432 від 30.06.2025 та № 435 від 03.07.2025 та зміною місця проходження служби та організаційними обставинами.
Оцінивши наведені позивачем причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування причин (явищ, дій), які б могли об'єктивно завадити йому у визначений законом строк оскаржити накази № 432 від 30.06.2025 та № 435 від 03.07.2025.
Непорозуміння щодо формулювання предмета позову та необхідністю оскарження саме наказів командира № 432 від 30.06.2025 та № 435 від 03.07.2025 не можуть вважатися об'єктивною причиною, яка перешкоджає захищати свої права у строки, встановлені процесуальним законом та не може виправдовувати пасивної поведінки позивача та його процесуальної бездіяльності.
Ураховуючи наведене, суду наголошує, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій.
Однак, позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений законом строк. Не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Крім того, позивач просить врахувати зміну місця проходження служби та організаційними обставинами.
Водночас варто вказати, що у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24 Верховний Суд зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2025 у справі № 990/98/25 виснувала, що лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
Слід наголосити, що у заявах про поновлення строку звернення до суду позивачем не надано жодних доказів, які дозволили суду дійти висновку стосовно того, що проходження позивачем військової служби протягом липня 2025 року об'єктивно могло б завадити чи спричинити перешкоди у своєчасному зверненні до суду із позовною заявою про оскарження наказів № 432 від 30.06.2025 та № 435 від 03.07.2025.
Більше того, слід також відхилити доводи сторони позивача відносно того, що він скористався досудовим порядком врегулювання спору та первинно звернувся із скаргою на наказ від 04.12.2024 № 326 до Центрального управління захисту прав військовослужбовців, адже, як норми КАС України, так і положення Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не передбачають обов'язкового досудового врегулювання спору у справах пов'язаних із оскарженням рішень про притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на вищевикладене, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Відтак, причини на які зіслався позивач мотивуючи заяву про поновлення строку звернення до суду не є поважними та не можуть бути підставою для її задоволення.
З огляду на викладене вище наявні підстави для повернення позовної заяви.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАУкраїни роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 248, 256 КАС України, -
Визнати неповажними причини пропуску строків звернення до суду, які наведені у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду.
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 25 листопада 2025 року.
Суддя Юзьків М.І.