25 листопада 2025 року м. Суми Справа № 480/1630/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору. Позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у не застосуванні п. 4 постанови КМУ № 704 від 30.08.2017, п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови КМУ № 704 при обчисленні та виплаті позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 до 20.05.2023 включно, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та недоплати позивачу грошового забезпечення на суму 429 106,75 грн;
- зобов'язати відповідача здійснити на користь позивача перерахунок його грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки відповідно до положень постанови КМУ № 704 з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 цієї постанови, а також з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги позивачем обгрунтовані тим, що у період з 29.01.2020 до 20.05.2023 грошове забезпечення, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нараховувалися та виплачувалися відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Рішенням суду визнано протиправним та нечинними зміни до постанови КМУ, якими було встановлено вказаний вище розрахунок. Отже, розрахунок у 2020-2023 повинен проводитися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державні бюджети на 2020-2023 роки, на відповідний коефіцієнт. Оскільки вказані виплати нараховувались та виплачувались у розмірі меншому, ніж передбачено діючим законодавством, то позивач звернувся до суду.
Судом відкрито провадження у справі 20.03.2024.
03.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Відзив мотивований тим, що у спірний період відповідач правомірно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення, грошові допомоги для оздоровлення, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, оскільки згідно з постановою КМУ № 704 саме така величина застосовується для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу.
Також 03.04.2024 відповідачем виконано вимоги ухвали суду.
Встановлені судом фактичні обставини. Висновки суду та їх мотиви.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 12.03.2015.
У період з 29.01.2020 до 20.05.2023 позивач проходив військову службу у відповідача.
Наказом відповідача від 24.07.2023 № 227 позивача з 24.07.2023 виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 .
У період з 29.01.2020 до 20.05.2023 позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 (1762 грн). Вказане підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця - позивача за 2020-2023 роки, які надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду.
Згідно з вказаними листами позивачу нараховано та виплачено: у травні 2020 року грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік у сумі 25412,75 грн та у грудні 2020 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у сумі 1480 грн; у квітні 2021 року грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік у сумі 25412,75 грн та у жовтні 2021 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у сумі 1480 грн; у листопаді 2022 року грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік у сумі 33036,25 грн та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у сумі 1480 грн. Вказані виплати здійснені відповідачем із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018. Зазначене також підтверджується розрахунками відповідача, які надаін на виконання вимог ухвали суду.
Підставою даного позову, яка самостійно визначена позивачем, є неправомірність здійснення відповідачем розрахунку виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 20.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020 - 2022 роки, з урахуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн. Спір у даній справі не стосується невиплати позивачу вказаних вище сум, а виник саме у зв'язку зі здійсненням відповідачем неправильного розрахунку таких сум (з розрахунку 1762 грн, а не із сум 2102, 2270, 2481 та 2684 грн).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п.п.1 та 7 розділу ХХІV Порядку, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 військовослужбовцям один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. (п.п.1 та 6 розділу ХХІІІ цього Порядку).
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, якою затверджено схеми складових грошового забезпечення військовослужбовців.
Підпунктом 3 п.5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 4 цієї постанови (в первісній редакції, яка була чинна до 31.01.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
КМУ 21.02.2018 прийняв Постанову № 103. Пунктом 6 вказаної постанови внесені зміни до пункту 4 постанови КМУ № 704, згідно яких це й пункт викладено у наступній редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Вказаними змінами запроваджено, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням розраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний коефіцієнт.
Окружний адміністративний суд м. Києва, рішенням від 16.10.2019 в адміністративній справі № 826/6453/18, яке 29.01.2020 залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, визнав протиправним та нечинним п. 6 Постанови КМУ № 103.
Отже, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, тобто з 29.01.2020, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність, а інші нормативно-правові акти, які б надалі встановлювали порядок розрахунку посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відповідний коефіцієнт, відсутні.
Натомість постановою КМУ від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміни до п.4 постанови КМУ № 704, де зазначено установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом.
Згідно з законами України про Державний бюджет України на відповідний рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 складає 1762 грн, з 01.01.2020 - 2102 грн, з 01.01.2021 - 2270 грн, з 01.01.2022 - 2481 грн, а з 01.01.2023 - 2684 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у військовослужбовців у період з 29.01.2020 до 19.05.2023 (до набрання чинності постановою КМУ № 481) виникло право на отримання забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.10.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
Встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Таким чином, відповідач не застосувавши вказані вище алгоритми нарахування, допустив протиправну бездіяльність, яка не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України.
У період з 29.01.2020 до 19.05.2023 позивачу виплачено заявлені ним у позові суми з розрахунку прожиткового мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн, що не спростовано відповідачем.
Вказана поведінка відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, оскільки у період з 29.01.2020 до 19.05.2023 відповідач зобов'язаний був розраховувати грошове забезпечення позивача, з урахуванням прожиткового мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023. Також відповідач зобов'язаний був розраховувати грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням прожиткового мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
Вимоги перерахувати грошове забезпечення за 20.05.2023 не задовольняються судом, оскільки з 20.05.2023 діє нова редакція постанови КМУ № 704, з урахуванням внесених змін постановою КМУ № 481, відповідно до якої розрахуноковою величиною є саме 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
Суд зазначає, що питання виплати інших сум, вимоги щодо яких задовольняються судом, окрім грошового забезпечення, з урахуванням належного прожиткового мінімуму не є передчасним у даній справі, оскільки такі суми неправомірно нараховано позивачу з урахуванням іншого прожиткового мінімуму, а не станом на 1 січня календарного року.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.09.2025 у справі № 420/32801/24 та від 09.09.2025 у справі № 420/6924/24.
Таким чином, вимоги задовольняються судом частково.
Судові витрати.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", то питання розподілу судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, грошових допомог для оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 рр., виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, грошові допомоги для оздоровлення та матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 рр., виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, з урахуванням виплачених сум.
4. В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
5. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.І. Сидорук