25 листопада 2025 року Справа № 480/4765/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4765/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
1. Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 по самовільній постановці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військовий облік протиправними.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:
а. Змінити відомості в п. 11 (категорія обліку) відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з «військовозобов'язаний» на «не військовозобов'язаний».
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 21.12.2001 року ОСОБА_1 був притягнутий до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин та засуджений до позбавлення волі, відбув встановлений строк покарання у місцях позбавлення волі та звільнився 07.03.2003 року.
Далі, 26.09.2022 року позивач згідно повістки прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якого останній був виключений з військового обліку на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та 27.10.2022 року було видано відповідне тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Згідно даних та відомостей з Витягу з "Резерв+" (військово-обліковий документ), який був сформований 14.10.2024 року, позивач не являвся військовозобов'язаним та мав статус «виключений з військового обліку», проте 23.04.2025 року оновивши дані в зазначеному додатку, позивач виявив, що вже являється військовозобов'язаним, дата взяття на облік 17.04.2025 року.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням щодо самовільного взяття на військовий облік позивача, представник останнього звернувся до відповідача із заявою від 26.05.2025 року про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року за № 559.
За результатами розгляду вказаної заяви надало відповідь, якою відмовлено у задоволенні заяви.
Вважаючи, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо незаконного взяття позивача на військовий облік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.06.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII в оновленій редакції передбачає, що на військовий облік беруться усі громадяни, які не мають чинних підстав для виключення або зняття з обліку. Таким чином, якщо підстава, що обумовлювала виключення особи з обліку, втратила чинність, особа зобов'язана бути поновленою на військовому обліку, без додаткових процедур чи підстав.
Крім того, пункт 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) встановлює, що громадяни, які були раніше засуджені за тяжкі злочини, можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, за винятком осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки. Це положення підтверджує наявність законодавчого механізму для мобілізації таких осіб.
З огляду на наведені вище положення Закону №2232-XII та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Позивачем та його представником не надано суду доказів, що виключення позивача з військового обліку 26.09.2022 згідно з пп.6 п.6. ст. 37 Закону №2232-XII відбулось в зв'язку з засудженням за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, також встановлено порядок ведення військового обліку, відповідно до якого, поновлення осіб на обліку є обов'язковим у випадках, коли підстави для їх виключення втратили чинність. Отже, дії відповідача щодо повторної постановки на облік позивача були не тільки правомірними, але й обов'язковими відповідно до чинного законодавства.
Вважаючи, що поновлення на військовому обліку позивача здійснено у чіткій відповідності до чинного законодавства, у зв'язку із втратою чинності норми, що була підставою для його виключення, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 49-51).
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву не погодився з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 55-56).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 26.09.2022 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно ст. 37 ч. 6 п. 6 ЗУ "Про ВО і ВС" (а.с. 13-14).
Представник позивача звернувся до відповдача із адвокатським запитом, в якому просив про надання наступної інформації:
1) Чи перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військовому обліку згідно облікових даних ІНФОРМАЦІЯ_4 ?
2) На якій підставі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 26.09.2022 року було виключено з військового обліку?
3) На якій підставі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було поставлено на військовий облік? (а.с. 24-25).
Листом № 2/3065 від 16.05.2025 відповідачем надано відповідь, у якій, зокрема, зазначено, що на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 23.04.2022 відповідно до облікової картки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був 26.09.2022 виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 23.04.2022.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 1 квітня 2024 року № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024, частина 6 стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в наступній редакції:
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими: 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби: 4) досліди граничного віку перебування в запасі.
Таким чином, положення статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно до якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни Vкраїни, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, втратили свою чинність.
Тому з 18.05.2024 відсутня така категорія осіб виключених з військового обліку, в зв'язку з чим особи вказаної категорії втратили статус виключених з військового обліку та підлягають військовому обліку на загальних підставах.
Станом на 16.05.2025 відсутні законодавчі підстави щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних відносно ОСОБА_1 даних про виключення з військового обліку (а.с. 27-30).
Позивач через представника звернувся до відповідача із заявою щодо внесення зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в якій просив внести інформацію про виключення з військового обліку згідно пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 31-36).
Листом № 2/3232 від 29.05.2025 відповідачем надано відповідь, у якій, зокрема, зазначено, що на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 23.04.2022 відповідно до облікової картки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був 26.09.2022 виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 23.04.2022.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 1 квітня 2024 року № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024, частина 6 стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в наступній редакції:
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими: 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби: 4) досліди граничного віку перебування в запасі.
Таким чином, положення статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно до якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни Vкраїни, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, втратили свою чинність.
Тому з 18.05.2024 відсутня така категорія осіб виключених з військового обліку, в зв'язку з чим особи вказаної категорії втратили статус виключених з військового обліку та підлягають військовому обліку на загальних підставах.
Станом на 29.05.2025 відсутні законодавчі підстави щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних відносно ОСОБА_1 даних про виключення з військового обліку (а.с. 38-41).
Позивач, вважаючи протиправними діями відповідача щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо виключення його з військового обліку згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За змістом п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Статтею 37 Закону №2232-ХІІвизначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до п.6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Однак, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі по тексту - Закон №3633-ІХ), редакція ч.6ст.37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ було виключено.
За змістом ч.6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту - Порядок №560).
Згідно з п.4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин у відповідача були відсутні законні підстави для виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд зазначає, що у відповідача відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про виключення позивача з військового обліку, з огляду на відсутність уст. 37 Закону №2232-ХІІ, станом на час виникнення спірних правовідносин такої підстави як виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 05.05.2025 р. справа № 520/23029/24, від 12.08.2025 р. справа № 520/5255/25, від 05.09.2025 р. справа № 520/7598/25.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, а тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук