25 листопада 2025 року м. Рівне №460/16341/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконним дій ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, яка визначена пунктом чотирнадцятим частини першої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки, викладене у протоколі комісії від 29 серпня 2025 року №66, винесено з порушенням чинного законодавства, а саме: ст. 28 та ст. 46 Конституції України, Закону України ,,Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" та Постанови КМУ від 02.04.2005 року №261 (із змінами відповідно до постанови КМУ №663 від 29.07.2020 року), що виразилося у фактичному позбавленні можливості у догляду за бабусею - ОСОБА_2 , яка немає можливості через невиліковні хвороби самостійно пересуватися та самообслуговуватися, потребує постійного догляду.
Позивач також зазначив, що він перебуває на обліку в Департаменті соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради, йому призначена компенсація як надавачу послуги з догляду за його бабусею - ОСОБА_2 . Вважає, що відмова у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації призведе до його мобілізації та залишення його бабусі без постійного догляду, що невідворотно прирікає її до фактичного позбавлення життя.
Ухвалою від 19.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
При цьому, суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду не встановив, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
У своїх заявах по суті позивач вказує на наявність підстав для залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , однак, відповідного клопотання (заяви), оформленого з дотриманням вимог ст. ст. 49, 167 КАС України, позивачем не подано.
У відзиві на позов позивач просив відмовити у його задоволенні повністю. Зазначив, що в переліку доданих позивачем до заяви на відстрочку документах відсутня довідка МСЕК про встановлення І чи ІІ групи інвалідності у бабусі ОСОБА_2 , свідоцтва про народження як підтвердження ступеню спорідненості, та не додано один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.
Як наслідок, відповідач вважає відсутніми підстави для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, яка визначена пунктом чотирнадцятим частини першої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відповіді на відзив позивач, зокрема, вказав, що відповідачем залишено без відповіді та реагування аргументи позивача, наведені у позовній заяві щодо винесеного рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації з порушенням чинного законодавства, а саме: ст. 28 та ст. 46 Конституції України, Закону України ,,Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" та Постанови КМУ від 02.04.2005 року №261 (із змінами відповідно до постанови КМУ №663 від 29.07.2020 року). Також позивач акцентував на тому, що ним жодним чином не заперечуються положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак зазначений закон не скасовує Конституцію України та інше законодавство яке їй не суперечить. Вважає, що під час воєнного стану питання мобілізації внаслідок існування суперечливого законодавства повинно вирішуватися індивідуально.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивачем 20.08.2025 подано на розгляд Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, яка визначена пунктом чотирнадцятим частини першої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (вх.№31171 від 20.08.2025).
До вказаної заяви додано наступні документи: військо-обліковий документ №100920249317413800004 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; довідку про отримання допомоги, видану Департаментом соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради від 04.07.2025 №1104; висновок ЛКК №533 від 28.04.2025; акт обстеження сім'ї від 19.06.2025 №670; посвідчення № НОМЕР_1 про призначення пенсії за віком; заяву ОСОБА_2 від 09.07.2025, пенсійне посвідчення ОСОБА_3 , довідку РНОКПП ОСОБА_3 , паспорт ОСОБА_3 .
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом від 29 серпня 2025 №66, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та повідомлено, що останній підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: відсутні підтвердні документи відповідно до додатку №5 постанови КМУ від 16.05.2024 №560, а саме: відсутність інших осіб, які відповідно до закону зобов'язані їх утримувати та наявність у бабусі І чи ІІ групи інвалідності.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, яка визначена пунктом чотирнадцятим частини першої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі, Закон № 3543-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас, підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема, згідно з п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зокрема: члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку № 5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:
- члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Оцінюючи вказані доводи позивача, суд звертає увагу на те, що за змістом положень п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:
- по-перше, зайнятість військовозобов'язаного, який є членом сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, постійним доглядом за такою особою;
- по-друге, відсутність членів сім'ї першого ступеня споріднення із зазначеною особою, крім випадку коли такі члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Тобто, лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за цією підставою.
Судом встановлено, що основною підставою для надання відстрочки позивач зазначив факт здійснення ним постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду.
Водночас на підтвердження своїх доводів позивачем надано акт проведення обстеження сім'ї від 19.06.2025 №670, висновок ЛКК №533 від 28.04.2025 відповідно до якого рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, довідкою про місце проживання від 08.05.2025, довідку про отримання допомоги, виданою Департаментом соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради від 04.07.2025 №1104, нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 про фактичний догляд від 09.07.2025.
Разом з тим, суд зауважує, що законом визначені конкретні умови для надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за підставою здійснення догляду за близьким родичем. Однією з таких обов'язкових умов є наявність у особи, за якою здійснюється догляд, встановленої у визначеному порядку інвалідності І або ІІ групи.
Однак, як до матеріалів позовної заяви, так і до заяви від 20.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачем не додано сукупно докази, що його бабця - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I або II групи.
Також суд констатує, що позивачем не надано доказів відсутності в останньої членів сім'ї першого ступеня споріднення або ж доказів, що такі члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, відповідач, відмовляючи у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з підстав, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", діяв обґрунтовано та з дотриманням положень норм чинного законодавства.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права у разі наявності підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" повторно звернутися із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Проаналізувавши наведене вище в сукупності та в контексті встановлених обставин у справі, з огляду на приписи ч.2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що рішення відповідача узгоджується з вимогами чинного законодавства та не порушує прав позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову позивача належить відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складений 25.11.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО