про закриття провадження у справі
25 листопада 2025 року м. Рівне №826/10463/16
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт"
доГоловного управління ДПС у м. Києві
про визнання дій протиправними,
Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (далі - позивач, Товариство) в липні 2016 року звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки Товариства, оформленої Актом камеральної перевірки податкової звітності земельного податку з юридичних осіб про несвоєчасну сплату № 4054/26-56-12-03-18 від 04.07.2016.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Огурцова О.П. від 12.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10463/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.
04.10.2016 відповідач подав заперечення на адміністративний позов, просив у позові відмовити за безпідставністю вимог.
Протокольною ухвалою від 04.10.2016 суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючим суддею суддю Донець В.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13.05.2019 відповідач подав відзив на позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.
Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.
На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 адміністративну справу №826/10463/16 передано для розгляду судді Махаринцю Д.Є.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025 адміністративну справу №826/10463/16 передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду в складі судді Дорошенко Н.О. від 19.09.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.10.2025 через електронний суд стороною відповідача подано клопотання про заміну сторони, відзив на позов та клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою від 25.11.2025 замінено відповідача у справі № 826/10463/16 Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Встановлені судом обставини справи.
ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Кодексу, у порядку п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб ПАТ «Київський річковий порт».
Результати перевірки оформлені Актом про результати камеральної перевірки податкової звітності земельного податку з юридичних осіб від 04.07.2016 №4054/26-56-12-03-18, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України:
податкове повідомлення-рішення № 0007432201 від 13.10.2014 - дата операції 02.07.2016,
податкове повідомлення-рішення № 0007432201 від 13.10.2014 - дата операції 30.06.2016,
податкове повідомлення-рішення № 0007432201 від 13.10.2014 - дата операції 08.06.2016.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність дій податкового органу щодо проведення камеральної перевірки Товариства, оформленої обумовленим вище актом, покликається до п. 3 ч. ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Вказує про відсутність посилань в акті перевірки на дозвіл Кабінету Міністрів України або на заявку суб'єкта господарювання, так само як і посилання на рішення суду, у зв'язку з чим були відсутні підстави на проведення камеральної перевірки. При цьому діяльність Товариства в 2015 році була збитковою, що підтверджується податковою декларацією за 2015 рік.
Натомість, контролюючий орган доводить, що камеральна перевірка проведена відповідно до вимог чинного податкового законодавства.
Щодо правомірності проведення камеральної перевірки під час дії мораторію, встановленого п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VII, то суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що передбачено пунктом 75.1 статті 75 ПК України.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
За приписами пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відтак, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.
28.12.2014 Верховною Радою України прийнято Закон № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон N 71-VIII), відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Проаналізувавши вказані норми, якими встановлено спеціальний порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання за певними умовами, суд вважає, що у будь-якому випадку запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом, оскільки об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Суд також зауважує, що на користь такого висновку свідчить і мета, з якою був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а саме: зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів гривень, а також із метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків. Разом із тим, проведення камеральних перевірок через їх спрощену процедуру не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює для платників будь-якого додаткового адміністративного навантаження та не заважає нормальному перебігу їх господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.02.2018 у справі № 808/918/17, від 23.06.2018 у справі № 803/552/17, від 21.06.2018 у справі № 813/448/17, від 09.10.2018 у справі № 804/6283/16, від 11.04.2019 у справі № 819/1914/15, від 19.01.2023 у справі № 826/5454/17, від 18.12.2024 у справі № 817/228/17.
З урахуванням наведеного, аргументи позивача про те, що у 2015-2016 роках органи Державної фіскальної служби України можуть проводити перевірки суб'єктів господарювання, незалежно від їх виду, за наявності однієї з таких обставин: у разі, якщо обсяг доходу суб'єкта господарювання перевищує 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік; за наявності дозволу Кабінету Міністрів України, судового рішення, або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, або заявки платника податків, - є помилковими.
Оскільки за результатами камеральної перевірки, правомірність дій щодо проведення якої оскаржує позивач, контролюючий орган встановив порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку, суду належить оцінити, який вплив на права та законні інтереси платника податків мали результати спірної камеральної перевірки.
Суд враховує, що наслідки порушення правил сплати (перерахування) податків визначені в пункті 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин): У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення чи будь-яке інше рішення контролюючого органу про застосування до платника податків штрафу за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов'язання на підставі Акту камеральної перевірки від 04.07.2016 №4054/26-56-12-03-18 не є предметом судового оскарження в цій судовій справі.
Ба більше, будь-які документально підтверджені відомості про те, що платник податків був притягнутий до фінансової відповідальності за порушення термінів сплати самостійно визначених зобов'язань по земельному податку на підставі оспореного акту камеральної перевірки, - відсутні і на такі обставини учасники справи не покликаються.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виснувала, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
До сьогодні судова практика від сформованого Великою Палатою Верховного Суду вищевказаного правового висновку не відступала і такий правовий підхід є усталеним.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що сама лише поведінка контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки, у разі якщо платник податків не оскаржує рішення про збільшення грошового зобов'язання на підставі такої перевірки, не має ознак рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які призвели до виникнення, зміни чи припинення юридичних прав чи обов'язків особи. Отже такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі №826/10463/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними - закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений дата 25 листопада 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко