25 листопада 2025 року м. Рівне №460/15693/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 03.07.2025; зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, або мотивовану відмову в її наданні відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідною заявою за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. У вказаній заяві позивач повідомив про те, що на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Зазначає, що здійснює постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи. Однак, вважає, що відповідач не врахував всі документи, подані позивачем та безпідставно відмовив у наданні відстрочки у зв'язку із наявністю інших осіб.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач звернувся за допомогою засобів поштового зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою від 12.06.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи.
Листом № 1346/3794 від 19.06.2005 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 , що згідно пункту 58 постанови КМУ №560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Постанова №560), військовозобов'язаний у разі наявності у нього підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особисто подає на ім'я голови комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву, за формою, визначеною у Додатку у до Постанови №560, до якої додає документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку. Також зазначено, що заява адресується голові комісії районного ТЦК та СП, а не голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такої комісії при другому відділі не створено відповідно до норм чинного законодавства.
03.07.2025 позивач за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої долучив належним чином засвідчені копію паспорта ОСОБА_1 , витягу з реєстру територіальної громади №2024/010618432 від 04.09.2024, копії військового квитка серії НОМЕР_1 від 18.03.1993, електронний військово-обліковий документ ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.06.1974, копію паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого Радивилівським РВ УМВС У країни в Рівненській області 12.01.2000, копію картки платника податків ОСОБА_2 , копію витягу з реєстру територіальної громади №2024/010620554 від 04.09.2024, копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 А АГ №906335 від 15.08.2024, копію висновку №77 від 04.06.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуг и з догляду на непрофесійній основі, копію довідки ЛКК №384 від 04.06.2025 КІШ «Радивидівський центр ПМСД» РМР, копію акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 30.05.2025.
У відповідь на вказану заяву позивача відповідач листом №1344/ВихЗВГ/23 від 16.07.2025 повідомив, зокрема, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язані особисто подають на ім'я голови комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку , згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ, тому позивачу необхідно надати вищезазначені документи згідно чинного законодавства.
Також повідомлено, що даний лист-відповідь носить інформативний характер та не свідчить про прийняття рішення по суті порушеного у заяві питання. Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.
Отже, з відповіді на заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу слідує, що відповідач не розглянув її по суті заяву, а лише повідомив про необхідність подання такої заяви та належним чином засвідчених копій особисто.
Вважаючи протиправною відмову щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин першої - третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є відмова відповідача щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ № 69/2022).
Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ) в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ, передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 9, 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду; які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 202 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку, що для набуття права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за підставою, визначеною у п.13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є: наявність одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Під "іншими особами, які відповідно до закону зобов'язані утримувати" у п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» слід розуміти доньку, сина, дружину, чоловіка.
Виключеннями для доньки, сина, дружини, чоловіка, за визначених у п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" умов, за яких вони не зобов'язані утримувати батьків з інвалідністю, є чотири випадки, коли кожен з них: є сам особою з інвалідністю; потребує постійного догляду; перебуває під арештом (крім домашнього); відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
За умови, якщо у одного з батьків з інвалідністю є лише військовозобов'язані донька, син або їх дружина, чоловік, особа з інвалідністю має право сама обирати, хто з них буде здійснювати за нею догляд.
Постановою Кабінету Міністрів від 16 травня 2024 року № 560 (тут і далі в редакції чинній на момент спірних правовідносин) затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким зокрема, визначено процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
На підставі п. п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) ТЦК (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. п. 58, 60 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Судом встановлено, що позивач та його матір проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Разом з тим, слід вказати, що обов'язок “здійснювати утримання батьків» та “здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, “здійснювати утримання за батьками» це надання матеріальної допомоги, в той час як “постійний догляд» вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Аналогічна позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 р. у справі № 120/11876/24.
Матір позивача - ОСОБА_2 , є особою, якій встановлено інвалідність другої групи безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №906335 від 15.08.2024.
Відповідно до довідки лікарсько-консультативної комісії КНП «Радивилівський центр ПМСД» Радивилівської міської ради №656 від 28.08.2024, ОСОБА_2 рекомендовано постійний сторонній догляд та нагляд безтерміново.
Згідно з довідкою №384 від 04.06.2025 лікарсько-консультативної комісії КНП «Радивилівський центр ПМСД» Радивилівської міської ради ОСОБА_2 не здатна до самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду та нагляду строком на один рік.
Висновком №77 від 04.06.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги на непрофесійній основі, лікарською комісією рекомендовано ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
На підставі заяви ОСОБА_1 комісією у складі працівників органу місцевого самоврядування (та його структурних підрозділів), керівників комунальних закладів та заступника начальника місцевого відділення поліції складено Акт від 30.05.2025 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду. Актом підтверджено той факт, що позивач здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , а також встановлено факт відсутності в останньої інших осіб першого, другого та третього ступеня споріднення.
Як вже зазначалося вище по тексту до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 03.07.2025 позивачем долучено належним чином засвідчені копію паспорта ОСОБА_1 , витягу з реєстру територіальної громади №2024/010618432 від 04.09.2024, копії військового квитка серії НОМЕР_1 від 18.03.1993, електронний військово-обліковий документ ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.06.1974, копію паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого Радивилівським РВ УМВС У країни в Рівненській області 12.01.2000, копію картки платника податків ОСОБА_2 , копію витягу з реєстру територіальної громади №2024/010620554 від 04.09.2024, копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 А АГ №906335 від 15.08.2024, копію висновку №77 від 04.06.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуг и з догляду на непрофесійній основі, копію довідки ЛКК №384 від 04.06.2025 КІШ «Радивидівський центр ПМСД» РМР, копію акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 30.05.2025.
Предметом цього спору є бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки.
Суд зазначає, що до своєї заяви позивач на підтвердження обставин у ній зазначених додав належні документи, які підтверджують подання заяви про відстрочку.
Водночас, заява по суті порушеного у ній питання розглянута не була, позивача повідомлено про необхідність особистої явки для її розгляду.
Ані Закон №2232-XII, ані Закон №3543-XII, а також Порядок № 1487, Правила № 1487 та Порядок № 560 не зобов'язують військовозобов'язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII.
Окрім того, Порядок №1487 та Порядок № 560 не визначають конкретних способів надання документів, що підтверджують саме право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою тощо). При цьому обов'язок “особисто повідомити», “особисто подати» та “особисто прибути» не є тотожним у спірних правовідносинах.
У цих правовідносинах відповідач не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Однак, всупереч пунктам 9, 11 Положення №154 та пункту 60 Порядку №560, заяву позивача не розглянуто по суті та не здійснено перевірку наявності (відсутності) підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправну бездіяльність.
У Постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то порушення заявленого права позивача допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо розгляду заяви по суті.
При цьому, з урахуванням положень ст. 9 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.07.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки або вмотивовану відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.07.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки або вмотивовану відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Повний текст рішення складений 25.11.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО