25 листопада 2025 року м. Рівне №460/15395/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 05.06.2024 № 172650006213 на виконання рішення суду від 27.12.2023 № 460/12854/23;
зобов'язання відповідача призначити позивачу з 08.02.2023 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на користування пільгами, передбаченими Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в т.ч.: на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Позивач вказує, що в ході розгляду адміністративної справи № 460/12854/23 судом встановлено обставину щодо його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993. З огляду на вказане, рішенням суду в справі № 460/12854/23 відповідача зобов'язано повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку з урахуванням відповідних висновків суду. Однак, за наслідками виконання рішення суду в справі № 460/12854/23 відповідачем прийнято рішення від 05.06.2024 № 172650006213, яким повторно відмовлено в призначенні пенсії з тих мотивів, що період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить менше трьох років. Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу та вважає його протиправним оскільки відповідна обставина вже встановлена рішенням суду в справі № 460/12854/23 і в силу вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства вона не потребує доказування. З наведених підстав, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
08.01.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що рішенням суду в справі № 460/12854/23 на нього не було покладено зобов'язання щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а лише повторно розглянути заяву останнього про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у такому рішення. Відповідач вказує, що відповідно до статей 44, 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проведено перевірку достовірності видачі довідки від 16.02.2023 № 379 про факт проживання позивача в селищі Томашгород з 26.04.1986 по даний час. За наслідками такої перевірки підтверджено факт проживання позивача в селищі Томашгород Сарненського району Рівненської області з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по даний час. Окрім того, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.02.2023 №160, позивач проходив дійсну військову службу з 28.06.1987 по 03.06.1989, місце проходження не зазначено. Також, згідно з дипломом НОМЕР_1 , позивач навчався у професійно технічному училищі № 11 у м. Рівне, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. У свою чергу, згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_2 , у період з 15.03.1990 по 01.10.1990 позивач працював на Харківському мотобудівному заводі "Серп і молот", територія якого не відноситься до радіоактивно забрудненої зони (чиста зона). Наведені вище обставини в сукупності, на переконання відповідача, спростовують факт постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 20.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 25.10.2022.
23.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням відповідача від 02.03.2023 № 172650006213 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з непідтвердженням факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116019152), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119209226), задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 , а саме:
визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.03.2023 № 172650006213;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні;
в задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
05.06.2024, на виконання рішення суду в справі № 460/12854/23, відповідачем прийнято рішення № 172650006213, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із відсутністю необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. У спірному рішенні відповідачем зазначені наступні мотиви його прийняття: до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проживання на підставі довідки від 16.02.2023 № 379, виданої Рокитнівською селищного радою, оскільки згідно з актом перевірки факту проживання від 07.03.2023 № 1700-1102-1/1609 виявлено розбіжності періодів проживання зазначених в довідці та будинкових книгах. Таким чином, наданими документами не підтверджено постійне проживання позивача в селищі Томашгород Сарненського району Рівненської області. Період постійного проживання (роботи) заявника у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить - 2 роки 2 місяці 25 днів (з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по 31.12.1992), чого не достатньо для визначення права на зниження пенсійного віку.
Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії та вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Водночас, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Тотожна правова позиція щодо умов визначення наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII висловлена Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 (адміністративне провадження № К/990/634/24).
Таким чином, суд констатує, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 щонайменше 3 роки.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні гарантованого добровільного відселення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (адміністративне провадження № К/9901/45843/18) та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 (адміністративне провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).
Крім того, у постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 (провадження № К/990/40765/23), від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 (адміністративне провадження № К/990/11776/23), від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 (адміністративне провадження № К/990/28639/23) Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботою) в ній особи.
Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач заперечує наявність у позивача права на зниження загального пенсійного віку з тих мотивів, що документально підтверджений період його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить менше трьох років. Такий висновок пенсійного органу ґрунтується на тому, що доданими до заяви документами стверджується навчання та робота позивача на незабруднених територіях, а саме: у період з 28.06.1987 по 03.06.1989 позивач проходив дійсну військову службу і місце її проходження не підтверджено; у період з 01.09.1989 по 03.03.1990 позивач навчався у професійно технічному училищі № 11 у м. Рівне; у період з 15.03.1990 по 01.10.1990 позивач працював на Харківському мотобудівному заводі "Серп і молот". Крім того, за наслідками перевірки довідки від 16.02.2023 № 379 про факт проживання позивача в селищі Томашгород Сарненського району Рівненської області встановлено, що згідно з погосподарськими книгами такий період становить з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по даний час.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.
Як встановлено судом, питання наявності у позивача права на зниження пенсійного віку як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи вже було предметом дослідження судом в адміністративній справі № 460/12854/23.
Так, згідно з мотивувальною частиною рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23 підставою для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 слугували наступні мотиви суду (дослівно):
"Таким чином, факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом держави посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи суду надано не було.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення лише 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.".
В силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, згідно з резолютивною частиною рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23 відповідача було зобов'язано повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у такому рішенні.
Разом з тим, оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії від 05.06.2024 № 172650006213 стверджується, що відповідні висновки суду (щодо підтвердження факту проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років) не були враховані відповідачем при повторному розгляді питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023.
Також, суд враховує, що в спірному рішенні від 05.06.2024 № 172650006213 відповідач не покликається на обставини проходження позивачем дійсної військової служби, його навчання у професійно технічному училищі № 11 у м. Рівне та роботи на Харківському мотобудівному заводі "Серп і молот".
Згідно з висновками Акта перевірки факту проживання для призначення пенсії згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 07.03.2023 № 1700-1102-1/1609 (далі - Акт № 1700-1102-1/1609), копія якого долучена відповідачем до матеріалів судової справи, в будинкових книгах для прописки громадян по смт Томашгород Рокитнівського району Рівненської області (інші документи діловодом на перевірку не надавались) прослідковуються записи по ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і зазначено реєстрацію за місцем проживання - в смт Томаштород Сарненського (колишнього Рокитнівського) району Рівненської області з 26.04.1986 по 02.06.1986 року та з 14.11.1990 по даний час.
Селище Томашгород Сарненського району Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, підтверджений довідкою від 16.02.2023 № 379 період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення (у селищі Томашгород Сарненського району Рівненської області) становить 32 роки 04 місяці 11 днів (з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по16.02.2023 (день видачі довідки)), визнається відповідачем згідно з Актом № 1700-1102-1/1609.
З огляду на вказане, суд констатує, що позивач набув право на зниження пенсійного віку на 6 років.
Одночасно суд зауважує, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Також, суд повторює, що згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 року.
В силу вимог абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII позивач має право на зменшення на 6 років як пенсійного віку, так і страхового стажу.
Тобто, для призначення пенсії на пільгових умовах позивач повинен мати страховий стаж в розмірі 24 роки, оскільки пенсійного віку - 54 років - позивач досягнув у 2023 році.
Згідно зі спірним рішенням про відмову у призначенні пенсії від 05.06.2024 № 172650006213, наданими позивачем документами підтверджено наявність у нього страхового стажу обсягом 29 років 08 місяців 02 дні.
Таким чином, суд констатує, що при зверненні із заявою про призначення пенсії від 23.02.2023 позивач досягнув віку 54 років, підтвердив право на зниження пенсійного віку на 6 років та наявність страхового стажу понад 24 років, а тому відповідач приймаючи рішення від 05.06.2024 № 172650006213 діяв всупереч приписам Конституції України та Закону № 796-XII, а також без урахування висновків суду, викладених у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23, чим порушив право позивача на соціальний захист у старості.
Відтак, вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2024 № 172650006213, а також зобов'язання призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-XII, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати пенсійний орган призначити йому пенсію з 08.02.2023, тобто з наступного дня після досягнення пенсійного віку. Така вимога позивача в повній мірі узгоджується з приписами частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, згідно з якими пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсійного віку позивач досягнув 07.02.2023, а за призначенням пенсії - 23.02.2023, тобто в межах визначеного частиною першою статті 45 Закону № 1058-ІV строку.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовну заяву слід задовольнити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, за подання даного адміністративного позову позивачем сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн, а тому судові витрати останнього в частині сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.06.2024 № 172650006213 на виконання рішення суду від 27.12.2023 № 460/12854/23 (вих. № 14290/03-16 від 05.06.2024), яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 08.02.2023 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн, 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25.11.2025.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК