про залишення позовної заяви без розгляду
25 листопада 2025 року м. Рівне №460/17267/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. розглянувши адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_1 , оформлене довідкою №434 від 11.03.2025;
зобов'язати військово-лікарську комісію ВЧ НОМЕР_1 провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності для проходження військової служби.
Ухвалою суду від 24.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 14.10.2025 залишено позовну заяву без руху.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс на інші протии Великобританії», «Девеер протии Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковим для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
У клопотанні про поновлення строків звернення до суду позивач зазначає про досудове врегулювання спору, а тому звернення до суду з позовною заявою здійснене у межах встановлених законом процесуальних строків.
Дослідивши докази, які надані на підтвердження вказаних обставин, суд зазначає, що позивачем надано копію скарги, яка звернена до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, однак доказів її направлення суду не надано. Також судом неможливо встановити дату звернення позивача із вказаною скаргою, а тому факт досудового врегулювання спору є непідтвердженим.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_1 , оформлене довідкою №434 від 11.03.2025, однак з позовом звернувся лише 19.09.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку передбаченого статтею 122 КАС України.
При цьому, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з позовом, а тому, з урахуванням принципів пропорційності та юридичної визначеності, суд позбавлений можливості зробити висновок про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява №28090/95, п.45).
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, п. 33).
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 3, 4 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За наведеного у сукупності, оскільки позивач пропустив місячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску судом не встановлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України.
Керуючись статтями 240, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 25 листопада 2025 року
Суддя С.А. Борискін