24 листопада 2025 року м. Рівне №460/16245/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.04.2025 та зобов'язання зарахувати до страхового стажу період з 02.06.2015 по 15.05.2016 в кратному розмірі та період з 19.07.1991 по 02.04.1993.
В обґрунтування позову зазначено, що в березні 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач відмовив йому у такому призначенні. Повідомлено, що разом з заявою позивач надав управлінню всі необхідні та наявні у нього документи, а тому відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії діяв протиправно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин справи. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив про відсутність підстав для призначення позивачу дострокової пенсії за віком згідно з ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також вказано, що позовні вимоги щодо зарахування позивачу до страхового стажу період з 02.06.2015 по 15.05.2016 в кратному розмірі та період з 19.07.1991 по 02.04.1993, є необґрунтованими та недоведеними, оскільки документами підтверджена участь в АТО в період з 19.05.2016 по 06.07.2016. За таких обставин, просив у задоволенні позову відмовити.
Зважаючи на положення вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши позовну заяву, наявні в матеріалах справи докази, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 був призваний по мобілізації та проходив військову службу в Національній гвардії України.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №182 від 29.07.2016 ОСОБА_1 з 29.07.2016 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. За змістом наказу позивач брав безпосередню участь в проведенні Антитерористичної операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності у м. Слов?янськ, Донецької області в періоди з 19.05.2016 по 06.07.2016, 29.07.2016, відповідно до постанови КМУ від 04.06.2014 №232, від 17.07.1992 №393 та згідно з наказом командувача Національної гвардії України від 12.12.2014 №500 зазначені періоди в пільговому обчисленні рахувати один місяць служби за три місяця. Вислуга років на військовій службі станом на 29.07.2016 складає: у календарному обчисленні - 03 роки 02 місяці 15 днів.
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу пенсійного фонду про призначення пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву з долученим до неї документами передано на розгляд ГУ ПФУ у Рівненській області.
07.04.2025 ГУ ПФУ у Рівненській області за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №133850019199, яким відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (страховий стаж позивача 21 рік 07 місяців 06 днів при необхідних 25 років). При цьому, зазначено, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 19.07.1991 по 02.04.1993 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.02.1992, оскільки наявне виправлення в році прийняття на роботу; періоди військової служби з 02.06.2015 по 15.05.2016 згідно з довідками про нараховані суми грошового забезпечення від 18.03.2025 №1892, №1891, оскільки довідки не відповідають вимогам, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 №3-1.
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст.9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами п.4 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Статтею 57 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) визначено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII встановлено види військової служби, до яких, зокрема віднесено військову служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій. Зокрема, згідно з п.19 ст.6 цього Закону учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
При цьому, суд враховує, що за змістом абз.2 ч.1 ст.8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 р. № 393 (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №393) в пункті 1 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" і "з" статті 12 такого Закону, до вислуги років, зокрема, зараховуються: військова служба в Збройних Силах; служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пп. "а" пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема: особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 “Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/2607 відповідно до Законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530).
Згідно із пунктом 1.1. Положення №530 цим Положенням визначається порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим з військової служби.
За змістом 2.3 розділу 2 Положення №530 участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Таким чином, системний аналіз наведених норм права в їх взаємозв'язку із положеннями статті 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Висновки аналогічні за змістом щодо такого застосування норм права викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі № 160/6146/19.
При цьому, суд враховує, що Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на території України з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і діє дотепер.
Як свідчить зміст витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №182 від 29.07.2016 ОСОБА_1 проходив військову службу та брав безпосередню участь в проведенні Антитерористичної операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності у м. Слов?янськ, Донецької області, зокрема, в періоди з 19.05.2016 по 06.07.2016, 29.07.2016.
Отже, відповідач при вирішенні питання про призначення пенсії за віком повинен був зарахувати вказані періоди до страхового стажу позивача в кратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці). Доказів невчинення таких дій чи вчинення їх в неналежний спосіб позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Поряд з цим, позивач у позовній заяві просить зарахувати до страхового стажу в кратному розмірі період військової служби з 02.06.2015 по 15.05.2016.
Так, в оскаржуваному рішенні від 07.04.2025 вказується про не зарахування до страхового стажу позивача періоди військової служби з 02.06.2015 по 15.05.2016 згідно з довідками про нараховані суми грошового забезпечення від 18.03.2025 №1892, №1891, оскільки довідки не відповідають вимогам, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 №3-1.
Однак, зазначені довідки сторонами суду не були надані. Крім того, ні матеріали позову, ні докази, долучені відповідачем до відзиву, не дають суду підстав вважати, що в період з 02.06.2015 по 15.05.2016 ОСОБА_1 проходив військову службу та брав безпосередню участь в проведенні Антитерористичної операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині та зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача в кратному розмірі період військової служби з 02.06.2015 по 15.05.2016.
Судом також встановлено, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 19.07.1991 по 02.04.1993 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.02.1992, оскільки наявне виправлення в році прийняття на роботу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_2 від 03.02.1992, яку він надав відповідачу для призначення пенсії по віку разом з іншими документами.
Записи у ній чіткі, містять відбитки печаток підприємств та підписи посадових осіб. Будь-яких позначень чи дописок, які б змінювали його суть або перекручували б його зміст, та давали б підстави сумніватись у їх правдивості, немає.
При цьому, твердження відповідача про незарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 19.07.1991 по 02.04.1993, що відображений у вказаній трудовій книжці, оскільки наявне виправлення в році прийняття на роботу, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні та наголошує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи особи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №677/277/17 та від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23
Суд також враховує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Більше того, суд звертає увагу, що в силу вимог ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
Суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 03.02.1992 та відповідно на призначення пенсії, позаяк зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії та надав усі можливі і наявні у нього документи. Натомість відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу цих періодів роботи позивача, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.
Системний аналіз норм пенсійного законодавства дає підстави для висновку, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком відповідач зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, на переконання суду, відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 19.07.1991 по 02.04.1993 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.02.1992 є непропорційною заявленій легітимній меті, а тому її не можна вважати такою, що здійснена обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Отже, рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії №133850019199 від 07.04.2025 в частині незарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню. Відтак для повного і належного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 19.07.1991 по 02.04.1993.
Водночас, суд зауважує, що загальний страховий стаж позивача, з урахуванням зазначеного відповідачем у рішенні (21 рік 07 місяців 06 днів) та періоду його роботи з 19.07.1991 по 02.04.1993 (1 рік 8 місяців 15 днів), становить менше законодавчого визначеного (25 років), необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV.
З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави для скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №133850019199 від 07.04.2025 в повному обсязі.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 19.07.1991 по 02.04.1993 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.02.1992.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області №133850019199 від 07.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком в частині незарахування до страхового стажу періоду його роботи з 19.07.1991 по 02.04.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.07.1991 по 02.04.1993 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.02.1992.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.П. Зозуля