25 листопада 2025 року м. РівнеСправа №460/7657/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,
Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Рівненське ОВ ФСЗОІ, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), у якому просить стягнути з адміністративно-господарську санкцію та пеню на загальну суму 16710,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті недотримання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" до ФОП ОСОБА_1 було застосовано адміністративно-господарську санкцію в сумі 16255,22 грн та за порушення терміну сплати даної санкції нараховано пеню в сумі 455,00 грн, які у добровільному порядку відповідачем не сплачені.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Махаринця Д.Є. від 18.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а позивачем - відповіді на відзив.
Відповідач подала відзив, у якому заперечила проти позовних вимог. Зазначила, що середньооблікова кількість штатних працівників за рік обчислюється підсумовуванням середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та діленням одержаної суми на 12. Позивач вказала, що нею не було порушено вимог щодо працевлаштування інваліда, оскільки позивачем при розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу не було взято до уваги те що, відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.08.2023. Покликаючись до положень пункту 3.2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, позивач зауважила, що підприємство, яке працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12. Середньооблікова кількість працівників відповідача за 2023 рік з початку роботи, тобто від 02.08.2023 становить серпень - 2, вересень - 9, жовтень - 9, листопад - 10, грудень - 10 (2+9+9+10+10)/12 = 3. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 справу №460/7657/24 передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.
Ухвалою суду у складі судді Дорошенко Н.О. від 05.09.2025 адміністративну справу №460/7657/24 прийнято до провадження.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №14-1 від 10.03.2023 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю №17 від 10.03.2023, позивачем у формі електронного документу через електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України для відповідача направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, за змістом якого:
- Середньооблікова чисельність штатних працівників становить - 8 осіб;
- Середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб - “0»;
- Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць - 1 особа;
- Фонд оплати праці штатних працівників, грн - 260083,58;
- Середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн - 32510,45;
- Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць - 0,00;
- Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн - 16255,22 грн.
Як стверджує позивач, усі розрахунки здійснені ним виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку, без можливості їх коригування.
У зв'язку з несплатою санкції в добровільному порядку позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 455,00 грн та звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають з приводу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантій їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).
Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-IX (чинний з 06.11.2022) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції:
“Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Отже, Законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб'єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Пункт 6 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591, передбачає обчислення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція № 286).
Пунктом 2.1 Інструкції №286 передбачено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.
Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 Інструкції №286 передбачено, що підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.
Приклади:
2) Підприємство почало працювати у березні. Середньооблікова кількість штатних працівників становила: у березні - 450 осіб, квітні - 660 осіб, травні - 690 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (5 місяців) становить 360 осіб (450 + 660 + 690) : 5).
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.08.2023, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис за № 2010800000000004157.
З долучених до відзиву доказів суд встановив, що чисельна кількість штатних працівників відповідача за серпень 2023 року становить 2 особи; вересень 2023 року - 9 осіб; жовтень 2023 року - 9 осіб; листопад 2023 року - 10 осіб; грудень 2023 року - 10 осіб.
Вказані обставини підтверджуються податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Податковий розрахунок сум доходу) за 3-4 квартали 2023 року від 07.11.2023 та від 23.01.2024, які прийнятті податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції; відомостями про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за 3-4 квартали 2023 року від 07.11.2023 та від 23.01.2024; відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 3-4 квартали 2023 року
Відтак облікова кількість штатних працівників відповідача за період з 02.08.2023 по 31.12.2023 становить 40 осіб (2+9+9+10+10).
Отже, з урахуванням положень підпункту 3.2.6 пункту 3.2 Інструкції №286, середньооблікова чисельність штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік становить 3 особи ((2+9+9+10+10)/12 = 3,33, а з урахуванням математичного заокруглення - 3).
З огляду на встановлені обставини, беручи до уваги приписи статті 19 Закону № 875-ХІІ, суд доходить висновку, що установлений чинним законодавством норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, - не може бути застосований до відповідача за 2023 рік, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників 3 особи не досягає встановленого нормативу (є меншим одного робочого місця).
Таким чином, у справі, що розглядається, у відповідача був відсутній обов'язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю у 2023 році, а тому позивач при розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, припустився логічної та арифметичної помилки, що виключає підстави для стягнення з відповідача відповідних сум санкцій та пені.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Враховуючи результати судового розгляду справи, судові витрати відповідно до статті139 КАС України не розподіляються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Замкова, 10 А/1, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 13979356)
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення складений 25 листопада 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко