21 листопада 2025 року м. Рівне №460/15212/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправними дій відповідача, щодо не здійснення неналежного нарахування грошового забезпечення за період з період з 01.11.2022 року по 31.12.2022 рік включно;
- зобов'язання відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з врахуванням надбавки за вислугу років в складі грошового забезпечення та в складі одноразових додаткових видах грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог за період з 01.11.2022 по 31.12.2022 року включно та з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Постанови №44 та із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправними дій відповідача, щодо не здійснення неналежного нарахування грошового забезпечення за період з період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 рік включно;
- зобов'язання відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з врахуванням надбавки за вислугу років в складі грошового забезпечення та в складі одноразових додаткових видах грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року включно та з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Постанови №44 та із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправними дії відповідача, щодо не здійснення неналежного нарахування грошового забезпечення за період з період з 01.01.2024 року по 30.04.2024 рік включно;
- зобов'язання відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з врахуванням надбавки за вислугу років в складі грошового забезпечення та в складі одноразових додаткових видах грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 року включно та з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Постанови №44 та із урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання відповідача здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати та нарахувати і виплатити компенсацію на відповідний рахунок.
Ухвалою суду від 05.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з позовною заявою вимоги позивача ґрунтуються на тому, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.11.2022 по 14.03.2025. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2025 № 70, позивача з 14.03.2025 виключено зі списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням. Також, в наказі вказано, що вислуга позивача станом на день звільнення становить 08 років 05 місяців 23 дні. При цьому, виплату надбавки за виплату років позивачу відповідач здійснював у грудні 2023 року та з лютого 2024 року по березень 2025 року. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки на момент зарахування до військової частини НОМЕР_1 його вислуга становила понад 6 років. За наведених обставин, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, відповідач позовних вимог не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що позивач є військовослужбовцем, призваним на військову службу по мобілізації. Відповідно, особова справа позивача формувалася та зберігалася у ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював мобілізацію позивача. Таким чином, на день формування наказів про вислугу років військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у відповідача була відсутня будь-яка інформація про вислугу позивача. Відповідач не міг знати про вислугу років позивача у 2022 та 2023 роках, оскільки сам позивач таку інформацію не надавав. За період військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач не звертався до командування військової частини із рапортами (зверненнями) про необхідність здійснити йому перерахунок вислуги років, хоча відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України позивач був зобов'язаний звернутися до свого безпосереднього начальника. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Дослідженими у справі доказами судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 01.11.2022 по 14.03.2025 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2022 № 295, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого навідника гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 наказано вважати таким, що з 01.11.2022 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою шпк “старший солдат».
Згідно з копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2025 № 70 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 14.03.2025 було виключено із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням зі служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.03.2025 № 64-РС у запас. Також, у наказі вказано про те, що вислуга позивача станом на день звільнення становить 08 років 05 місяців 23 дні.
Відповідачем надано представнику позивача довідки про види нарахувань та утримань за 2022-2023 роки, розрахунково-платіжні відомості за 2024-2025 роки.
Згідно з наданими відомостями, нарахування позивачу надбавки за вислугу відповідач здійснював, починаючи з грудня 2023 року.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третю статті 9 Закону №2011 встановлено, що до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
В свою чергу, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Абзац перший пункту 1 розділу IV Порядку № 260 передбачає, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах, зокрема від 1 до 5 років - 25 відсотків.
Пунктом 6 розділу IV Порядку № 260 передбачено, що для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців.
Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.
Наявною у справі копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2025 № 70 стверджується, що вислуга позивача станом на день виключення зі списків особового складу становила 08 років 05 місяців 23 дні.
Отже, на момент зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 його вислуга мала становити щонайменше 06 років 01 місяць 10 днів.
Водночас, суд встановив, що згідно з довідками від 06.08.2025 за №№ 4483, 4484 про види нарахувань та утримань військовослужбовця ОСОБА_2 , карток особового рахунку військовослужбовця №№ 1018, позивачу у період з листопада 2022 року до листопада 2023 взагалі не виплачувалась надбавка за вислугу років. Більше того, вказаними доказами стверджується, що обрахунок вислуги років відповідач розпочав здійснювати з червня 2024 року з обсягу вислуги 07 років 08 місяців 11 днів.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.
У відзиві відповідач зазначає, що на дату зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 , особова справа для підтвердження військової служби до нього не надходили та була відсутня. Відповідач також наголосив, що позивач не подавав рапортів з питань незарахування строку військової служби до вислуги років.
Суд зазначає, що до обов'язків позивача не входить подання рапортів про виправлення помилок в частині належного обрахунку вислуги років, а той факт, що у військовій частині була відсутня особова справа для підтвердження попередніх періодів військової служби не може мати негативних наслідків для можливості судового захисту прав позивача, що узгоджується з пунктом 6 розділу IV Порядку № 260.
Отже, відсутність належних дій відповідача щодо встановлення дійсної вислуги позивача та не видання необхідних наказів призвело порушення права позивача на належний розмір грошового забезпечення.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось судом вище, не здійснюючи нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років в період з листопада 2022 року по квітень 2024 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата вказаних складових грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів Позивачу у зв'язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Стаття 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»(далі - Закон №2050-ІІІ) передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, частково доведено правомірність своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» за період з 01.11.2022 по 30.04.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) з урахуванням надбавки за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» за період з 01.11.2022 по 30.04.2024 з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати частини грошового забезпечення з 01.11.2022 по 30.04.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 21 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Н.В. Друзенко