25 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа №440/5331/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, та
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року та з 01 березня 2025 року без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №440/5331/25 - без змін.
Рішення суду набрало законної сили 27.08.2025.
04.09.2025 позивачу виданий виконавчий лист №440/5331/25.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.09.2025 відкрито виконавче провадження №79119001.
30.10.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана у порядку статті 383 КАС України, у якій заявник просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №440/5331/25 та зобов'язати боржника подати в установлений судом строк докази вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №440/5331/25 ГУПФ України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025, нарахована до виплати пенсія у щомісячному розмірі 28810,23 грн без обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначено розмір доплати, що за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 становить 17304,24 грн. Суму доплати обліковано в органах Пенсійного фонду та буде виплачено за наявності додаткових асигнувань.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Положеннями КАС України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю.
Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтями 287 та 382 - 382-3 КАС України, а спеціальний - закріплений у статті 383 цього Кодексу.
Так, відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Суд враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №440/5331/25 зобов'язано ГУПФ України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат.
Залученою до матеріалів справи копією протоколу про перерахунок пенсії з 01.01.2025 підтверджено, що відповідач на виконання вимог судового рішення провів перерахунок пенсії позивача, розмір пенсійної виплати склав 28810,23 грн.
Крім того, за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 позивачу нарахована доплата до пенсії у розмірі 17304,24 грн, що визначена як різниця між нарахованим на підставі рішення суду у цій справі розміром пенсії та фактично виплаченими сумами пенсії за вказаний період.
Таким чином, рішення суду в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2025 без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", фактично виконане відповідачем без зволікань та у спосіб, визначений судовим рішенням.
У поданій до суду заяві позивач зазначив, що з 01.03.2025 йому нарахована пенсія у загальному розмірі 30310,23 грн, тоді як до виплати з 01.03.2025 призначена пенсія у розмірі 28810,23 грн.
Суд враховує, що з 01.03.2025 відповідач на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" обчислив суму індексації пенсії позивача у розмірі 1500,00 грн, внаслідок чого підсумок пенсії позивача з надбавками з 01.03.2025 склав 30310,23 грн, проте до виплати призначена пенсія у розмірі 28810,23 грн.
У листі від 25.06.2025 у відповідь на звернення представника позивача щодо підстав невиплати частини пенсії з 01.03.2025 відповідач зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №440/5331/25 виконане в межах покладених на ГУПФ зобов'язань.
Суд зауважує, що предметом спору у справі №440/5331/25 була правомірність застосування до пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Залученими до матеріалів справи протоколами про перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025 та 01.03.2025 підтверджено, що нарахування пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №440/5331/25 здійснено без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Водночас застосування з 01.03.2025 пенсійним органом приписів частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром не було предметом судового спору у цій справі, а тому не може бути й предметом судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №440/5331/25.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутні протиправні дії чи бездіяльність відповідача - ГУПФ України в Полтавській області щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №440/5331/25.
Суд не встановив свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу.
За відсутності обставин протиправності дій чи бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, суд не знаходить підстав для постановлення окремої ухвали.
А тому, заяву позивача належить залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 381-1, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА