25 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14868/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., перевіривши обставини усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
29.10.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов (зареєстрований судом 30.10.2025) за підписом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 проти ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому представниця просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу у період з 20.05.2023 по 04.09.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 04.09.2025, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2025, з урахуванням ухвали від 24.11.2025 про виправлення описки, заяву адвоката Єрьоміної В.А. про поновлення строку було залишено без задоволення, а позовну заяву було - без руху та запропоновано позивачеві усунути виявлені недоліки шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з інших підстав, а також доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку, в частині вимог за період з 01.07.2023 по 28.07.2025.
11.11.2025 до суду надійшла заява представника позивача від 10.11.2025 про поновлення процесуального строку. Обґрунтовуючи обставини поважності причин пропуску строку, заявниця стверджує, що про деталі нараховування грошового забезпечення позивач дізнався лише після отримання відповіді на адвокатський запит. При цьому, як і раніше, наполягає на тому, що позивач не отримував письмового повідомлення про суми нарахованого грошового забезпечення, з огляду на що просить суд поновити строк на звернення до суду з цим позовом. До того ж адвокат вважає, що, зокрема, і в період з 20.05.2023 по 28.07.2025 частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Вирішуючи питання про можливість поновлення строку звернення з цим позовом, суд зазначає, що зміст поданої заяви, як і зміст позовної заяви, не містить будь-яких доводів з приводу того, що позивач, звертаючись до суду 29.10.2025 з порушенням трьохмісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України, з позовними вимогами про нарахування та виплату, зокрема, за період з 01.07.2023 по 28.07.2025 грошового забезпечення, не мав реальної можливості звернутися до суду у строк, встановлений законом.
Стосовно тверджень заявниці з приводу того, що позивачу не було відомо як нараховувалося грошове забезпечення за спірний період, суд зазначає, що факт отримання листа відповідача від 13.09.2025 у відповідь на звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти набагато пізніше після не отримання виплати.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
В ухвалі від 04.11.2025 суд наголошував на обставинах дії в часі норми частини 2 статті 233 КЗпП України, тож суб'єктивне тлумачення адвоката з цього приводу суд до уваги не приймає.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Позивач не використав надану йому можливість, не надав доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волі та пов'язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду в частині вимог, що охоплюють період з 01.07.2023 по 28.07.2025, оскільки позивач не навів поважних причин його пропуску та не надав відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви, в частині вимог заявлених з пропуском строку, встановленого частиною 3 статті 122 КАС України та статтею 233 КЗпП України.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни від 10.11.2025 про поновлення процесуального строку - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01.07.2023 по 28.07.2025, - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун