24 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15699/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
16.11.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов (надійшов до суду 19.11.2025), що заявлений до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за усі роки служби за вирахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період проходження служби з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" за вирахуванням виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" за вирахуванням виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" за вирахуванням виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" за вирахуванням виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатиш ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2024 по 09.02.2024 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" за вирахуванням виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації його грошового забезпечення за усі роки служби з 01.01.2020 по 09.02.2024 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за усі роки служби з 01.01.2020 по 09.02.2024 з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати належного грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення), за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належного грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення), за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час.
За приписами частини другої статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті.
У ході з'ясування питання чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, крім іншого, з'ясуванню підлягає питання дотримання строків звернення до суду з позовом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об'єктивні причини.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто, відтоді коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Вищевказані правові висновки відображені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 9901/141/20.
Відповідно до положень статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться до вимог про нарахування та виплату складових грошового забезпечення позивача під час проходження ним військової служби у складі Військової частини НОМЕР_1 , яка в силу пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України є публічною службою.
Тож таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Вирішуючи питання конкуренції норм КАС та КЗпП, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.
Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 №540-IX КЗпП України було доповнено главою XIX такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 №211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 №651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №580/9690/23.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач з 01.01.2020 по 09.02.2024 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Тож про належні до виплати, але не виплачені роботодавцем суми грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися після отримання грошового забезпечення за відповідний місяць розпочинаючи з січня 2020 року.
Однак з цим позовом заявник звернувся до суду лише 16.11.2025, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом, в частині вимог, які охоплюють період з 01.07.2023 (наступний після завершення карантину день) по 09.02.2024.
Заявник просить поновити строк звернення до суду з огляду на обставини проходження ним військової служби під час дії на території України воєнного стану, а також невиконання відповідачем обов'язку повідомлення про суми, нараховані під час проходження військової служби за спірний період.
Такі доводи заявника, за відсутності в матеріалах справи доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, суд до уваги не приймає.
Як свідчить зміст наказу №41 від 09.02.2024, копія витягу якого додана до позовної заяви, ОСОБА_1 , заступника командира батареї з морально-психологічного забезпечення І батареї протитанкових керованих ракет, призначеного на посаду заступником командира штурмової роти з морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
Тож з урахуванням висновків Верховного Суду, сформульованих в останній з постанов від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, суд констатує факт пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у частині позовних вимог, які охоплюють період з 01.07.2023 по 09.02.2024, за відсутності переконливих пояснень щодо поважності причин його пропуску.
Окрім цього, відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 вказаного Кодексу, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом, заявляє вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати його грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 09.02.2024 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році та ненарахування і невиплати індексації його грошового забезпечення.
Однак, позивач не надав доказів, що могли би свідчити про наявність хоча б якихось ознак спору з приводу обставин, про які той веде мову, у вигляді письмової відмови чи принаймні доказів звернення до відповідача та неотримання відповіді у встановлений законом строк з приводу заявлених у позові вимог.
Натомість, як слідує зі змісту позову, позивач до відповідача з цього приводу навіть не звертався.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, наявність ознак спору є необхідною передумовою для відкриття судом провадження в адміністративній справі.
Про факт звернення до відповідача щодо ненарахування та невиплати його грошового забезпечення за період 01.01.2020 по 09.02.2024 та позицією відповідача з цього приводу заявник нічого не повідомляє.
Вказане свідчить про відсутність ознак публічно-правового спору в цій частині вимог на даний час, у зв'язку з чим позивачу слід пояснити суду що саме не вчинив відповідач за відсутності ініціативи самого позивача на вжиття заходів щодо відновлення своїх прав у спосіб визначений законом.
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічно, частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання повідомлення про цю ухвалу та роз'яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для повернення позовної заяви.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку, в частині вимог за період з 01.07.2023 по 09.02.2024, а також позовної заяви із зазначенням не лише пояснень щодо обставин порушення діями, бездіяльністю чи рішеннями відповідача прав позивача, а й наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Б. Супрун