Справа № 640/11606/20
25 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2020р. №0015544203, від 24.02.2020р. № 0015564203 та від 24.02.2020р. № 0015604203.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 року у справі №640/11606/20 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На виконання положень п.2 розділу ІІ 28843 та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, адміністративну справу №640/11606/20 було направлено для подальшого розгляду до Одеського окружного адміністративного суду 09.04.2025 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ГУ ДПС у м. Києві, збільшуючи суму грошового зобов'язання за спірними ППР не врахувало, що отримання доходу за таким видом діяльності як перевезення вантажів автомобільним транспортом є неможливим без регулярного використання матеріалів та отримання послуг, як не врахувало і того, що витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу), також належать до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
Крім наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 19.02.2019р. № 5083 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , інших документів, а саме повідомлення про проведення вказаної у наказі перевірки, не отримував. Неотримання письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки позбавило можливості надати документи, які підтверджують отримані доходи та дійсно понесені витрати у 2017 та 2018 роках з метою визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Висновки Акту перевірки про порушення скаржником п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, ґрунтуються лише на припущеннях, без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а тому податков - повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що відповідно до п.79.2 ст.79 ПКУ, повідомлення ГУ ДПС у м. Києві від 20.12.2019 року №19118/ФОП/26-15-42-03-27 та копію наказу № 5083 від 19.12.2019 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, 21.12.2019 року направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Лист отримано 26.02.2019 року ФОП ОСОБА_1 . Перевірка проведена у приміщені Головного управління ДПС у м. Києві. За результатами перевірки складено акт в якому відображені порушення податкового законодавства. Позивач не подавав до податкового органу податкові декларації та не надав до перевірки Книгу обліку доходів і витрат та підтверджуючі документи щодо походження товару та понесені витрати. В порушення вимог п. 177.2 ст.177 ПКУ, ФОП ОСОБА_1 не задекларовано чистий оподатковуваний дохід від провадження підприємницької діяльності в сумі 937572,00 грн., в т.ч. по періодах за 2017 рік - 814 520,00 грн.; за 2018 рік - 123 052,00 грн. На вказані суми нараховані податки та збори які відображені у оскаржуваних ППР. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст.78, ст. 79 ПК України, п, 2 ст, 13 Закону України від 08 липня 2010 року Хе2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДГІС у м. Києві №5083 від 19.12.2019 року, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи ~ підприємця ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне, страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акта.
За результатами перевірки встановлено, що в порушення вимог п. 177.2 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 не задекларовано чистий оподатковуваний дохід від провадження підприємницької діяльності в сумі 937572,00 грн., в т.ч. по періодах за 2017 рік - 814 520,00 грн.; за 2018 рік - 123 052,00 грн.
Податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб складають:
2017р - 814520,00 * 18% « 146 613,60 гри.
2018р - 123052,00 * 18% = 22 149,36 грн.
За результатами перевірки встановлено, ФОП ОСОБА_1 не нарахований та не сплачений військовий збір з чистого оподатковуваного доходу у сумі 14 063,58 грн., в т.ч. за 2017 рік у розмірі 12 217,80 грн. та за 2018 рік у розмірі І 845,78 гри., чим порушено п. 16 1 підр. 10 розд. XX Податкового кодексу України.
Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено порушення п.177.5 ст.177, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями, а саме неподання податкових декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки та до перевірки не була надана Книга обліку доходів та витрат.
25 лютого 2020р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були отримані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2020р. №0015544203, від 24.02.2020р. № 0015564203 та від 24.02.2020р. № 0015604203.
Податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2020р. № 0015544203 ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму у розмірі 210 953,70 грн., з яких 168 762,96 грн. - збільшена сума за податковим зобов'язанням та 42 190,74 грн. - сума за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими за порушення п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.
Податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2020р. № 0015564203 ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму у розмірі 17 579,48 грн., з яких 14 063,58 грн. - збільшена сума за податковим зобов'язанням та 3 515,90 грн. - сума за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими за порушення п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.
Податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2020р. № 0015604203 ФОП ОСОБА_1 була нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 грн., застосованими за порушення п.177.10 ст.177, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у м.Києві, позивач, в порядку, передбаченому п.п. 56.2, 56.3 ПК України розпочав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень та 04.03.2020р. звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.
22.04.2020р. позивач отримав рішення ДПС України від 17.04.2020р. №13801/6/99-00-08-05-04-06 про результати розгляду скарги, якою податкові повідомлення-рішення від 24.02.2020р. №0015564203, від 24.02.2020р. №0015564203 та від 24.02.2020р. №0015604203 Головного управління ДПС у м. Києві були залишені без змін, а скарга позивача від 04.03.2020р. - без задоволення.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у м. Києві і вважає, що вони є незаконними та суперечать законодавству України, а тому підлягають скасуванню.
Однією з підстав обґрунтування протиправності рішень податкового органу, позивач зазначає про порушення процедури проведення перевірки, яка виразилась в тому, що йому був вручений наказ про призначення перевірки, але не було вручене письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що позбавило можливості подати до податкового органу всі необхідні первинні документи. Крім того, зазначає, що у скарзі поданій до ДПС України просив розглянути її за особистою участю, що було проігноровано податковим органом та позбавило можливості викласти аргументи та докази.
Відповідач, з цього питання, у акті перевірки та у відзиві зазначає про направлення та вручення позивачу копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її проведення.
Дослідивши позиції сторін викладені у їх письмових заявах по суті та надані докази, проаналізувавши приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки податковим органом порушено процедуру проведення перевірки, що нівелює наслідки такої перевірки.
Відповідно до пункти 79.1, 79.2, 79.3 статті 79 ПКУ документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Таким чином, з аналізу наведених норм Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки виникає за умови завчасного надіслання до початку перевірки платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.
Зазначене узгоджується з правом платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, закріпленого у підпункті 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, та обов'язком платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, що передбачено пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Як встановлено судом, відповідач жодним чином не спростував доводи позивача щодо невручення йому повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, незважаючи на те, що про ці обставини позивач зазначав не тільки у позовній заяві, але і у скарзі поданій до ДПС України. Питання невручення вказаного повідомлення залишилось поза межами розгляду податкового органу і не було дослідженим. Крім того, у цій скарзі, позивач просив розглянути скаргу за його участю, що також було проігноровано.
Суд зазначає, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу, у тому числі і у вигляді скарг на рішення податкового органу, та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень (скарг) надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях адміністративного оскарження рішень податкової служби та на стадіях оскарження рішень у судовому порядку, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Тобто, скаржник має право доводити в процесі адміністративного оскарження та обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до п. 5 розділу І Наказу Міністерства фінансів України № 916 від 21.10.2015р. «Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами» (далі - Наказ № 916) розгляд матеріалів скарги у закритому засіданні - розгляд матеріалів скарги контролюючим органом, який відбувається виключно за участю платника податків - скаржника або його уповноважених представників.
Пунктом 1 розділу VI Наказу № 916 особі, яка подала скаргу на рішення контролюючого органу, надано право брати участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через його уповноважених представників (у тому числі адвокатів), а також надано право надавати документи, пояснення, доводи, які стосуються предмета скарги.
Звертаючись зі скаргою до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, позивач просив у скарзі розглянути скаргу за участі скаржника, а також зазначав у скарзі, про наявність підтверджуючих документів, які підтверджують показники витрат, вказані у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017р. та 2018р., а тому у відповідача була реальна можливість перевірити такі документи, або ж повідомити платника податків, куди і кому їх необхідно надати.
Однак, в порушення приписів Наказу № 916, Державна податкова служби України розглянула скаргу без участі скаржника, чим позбавила його права надати документи, пояснення, доводи, які стосувалися предмета скарги.
Враховуючи, що фактично позивача не було своєчасно повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів, суд приходить до висновку, що контролюючим органом не було дотримано порядку проведення перевірки. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків за результатами проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Суд зазначає, що провадження у цій справі було відкрите 03.06.2020 року і сторонам були роз'яснені їх права та обов'язки, в тому числі і приписи вищенаведеної статті, але податковий орган лише подав до суду 28.07.2020 року відзив на позовну заяву та клопотання від 30.05.2025 року про врахування судом всіх процесуальних документів.
Будь-яких доказів про направлення та вручення позивачу повідомлення про перевірку суду не було надано, що дає підстави для висновку про відсутність таких доказів та підтвердження вищенаведених висновків суду.
Таким чином, як проведення без письмового повідомлення позивача про дату початку та місце проведення перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві, так і розгляд скарги без його участі Державною податковою службою України, є порушенням норм законодавства України щодо права заявника бути присутнім як під час перевірки, так і при розгляді скарги, яке забезпечується обов'язком запрошувати особу до відповідного органу, що проводить перевірку чи розглядає скаргу, якщо такий порядок перевірки чи розгляду передбачено законодавством.
Суд вважає, що незабезпечення практичного гарантованого законодавством права позивача особисто викласти аргументи особі, яка проводить перевірку чи перевіряла його скаргу, з наданням необхідних документів, дає також підстави і для сумніву у всебічному дослідженні всіх обставини, викладених як в Акті перевірки, так і в рішенні за скаргою позивача до Державної податкової служби України.
Аналогічні висновки суду і щодо ППР від 24.02.2020 р №0015604203 про застосування адміністративного штрафу за ненадання книги обліку витрат під час проведення перевірки.
Оскільки порушено процедуру проведення перевірки, яка нівелює висновки викладені в акті, то у цій справі суд не робить аналіз та висновки щодо відображених у акті перевірки порушень податкового законодавства в силу відсутності підстав до цього.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не виклав правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.241-246 КАС України, суд
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2020р. №0015544203, від 24.02.2020р. №0015564203 та від 24.02.2020р. № 0015604203.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 2290,43 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.