справа№380/13667/25
24 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу без повідомлення сторін за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні відстрочки від мобілізації ОСОБА_1 на підставі абзацу (за наявності) - пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від мобілізації ОСОБА_1 на підставі абзацу (за наявності) - пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.03.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією, оскільки він зайнятий постійним доглядом за своїм батьком, ОСОБА_2 . Батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи та за висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) № 43 потребує постійного стороннього догляду. Факт здійснення догляду підтверджується Актом № 17 від 14.03.2025. Проте, рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 20.03.2025 № 12, йому відмовлено у наданні відстрочки з необґрунтованої, на думку позивача, причини: «подано не повний пакет документів». Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки він надав усі необхідні документи, вичерпний перелік яких передбачено чинним законодавством, що беззаперечно підтверджують його право на відстрочку.
Ухвалою від 10.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу було встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року витребувано у відповідача докази, а саме: копію рішення (протоколу) про відмову у наданні відстрочки та всі матеріали, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
На виконання вимог ухвали суду, 14.11.2025 року від представника відповідача надійшли витребувані докази та додаткові пояснення.
17 листопада 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив повністю.
В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач стверджує, що Позивач не надав повного пакету документів, необхідних для отримання відстрочки, що стало підставою для відмови.
Водночас, у відзиві не конкретизовано, якого саме документа не вистачало у поданому пакеті. Крім того, відповідач наголошує на дискреційних повноваженнях Комісії та зазначає, що суд не може перебирати на себе повноваження державного органу щодо прийняття рішення про надання відстрочки.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило.
З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з даними військового квитка, є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
18 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Як на правову підставу для отримання відстрочки, позивач посилався на положення пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вказуючи на те, що він зайнятий постійним доглядом за своїм батьком, ОСОБА_2 , який за станом здоров'я потребує такого догляду.
На підтвердження викладених у заяві обставин та на виконання вимог чинного законодавства, позивачем долучено вичерпний пакет документів, а саме:
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.01.1982, що беззаперечно підтверджує родинний зв'язок позивача з особою, яка потребує догляду (є його батьком);
- копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) серії ААГ № 607002, яка засвідчує встановлення його батькові ІІ групи інвалідності;
- копію висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) закладу охорони здоров'я № 43, у якому зазначено про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді;
- копію Акта про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) №17 від 14.03.2025, складеного уповноваженою комісією, який підтверджує, що саме позивач, ОСОБА_1 , фактично здійснює такий догляд.
Судом встановлено, що позивачем надано пакет документів, перелік яких визначений Додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
За результатами розгляду вказаної заяви, Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла рішення, оформлене протоколом від 20.03.2025 № 12, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні відстрочки. Підставою для такої відмови, як встановлено з наданої позивачем копії протоколу, є: «Подано не повний пакет документів». При цьому, у рішенні відповідача відсутня будь-яка конкретизація щодо того, яких саме документів не вистачало, які вимоги законодавства порушені позивачем, та не надано жодного обґрунтування щодо неповноти поданого пакету.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по цей час.
Закон №3543-XII визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Приписами статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частиною 7 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Тобто, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
В даному ж випадку, позивач вважає, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII, у зв'язку із чим звернувся з відповідною заявою до відповідача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.
Проте, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв.
Суд зауважує, що відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Відповідач, в свою чергу, не надав суду жодних доказів того, що уповноваженою комісією належним чином розглядалась заява позивача та за результатами її розгляду приймалося обґрунтоване рішення щодо наявності чи відсутності у нього права на відстрочку
Таким чином, виходячи із обставин цієї справи та беручи до уваги те, що прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації належить до безпосередніх повноважень відповідача та останнім заяву позивача від 18.03.2025 належним чином не розглянуто, суд дійшов висновку, що належним способом захисту є зобов'язання відповідача вирішити питання про надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки суду.
При цьому, у задоволенні позовних вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за наслідком розгляду заяви від 18.03.2025, слід відмовити з огляду на таке.
У цій справі суд не надає оцінку наявності чи відсутності у позивача права на відстрочку від військової служби на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність дій чи бездіяльності посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у спірних правовідносинах у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Отже, для захисту порушеного права позивача належить зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняв немотивовене рішення, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов'язати відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне мотивоване рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не обмежує розмір компенсації судових витрат чи їх розподіл, а лише розподіляє їх пропорційно до задоволених вимог.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (одну вимогу немайнового характеру задоволено , а другу вимогу немайнового характеру - шляхом зобов'язання повторного розгляду замість зобов'язання надання відстрочки), суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 50% сплаченого судового збору, що становить 484,48 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач просить стягнути з відповідача 10 000 грн.
Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «East/West Alliance Limited» проти України», «Борисенко проти України», згідно з якою відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які доведені, що вони фактично здійснені і є необхідними, а їх розмір є розумним.
Суд встановив, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що вказує на її незначну складність. Позовні вимоги задоволено частково. З огляду на обсяг наданих послуг (підготовка позовної заяви, відповіді на відзив), складність справи та принцип співмірності, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат у 10 000 грн є завищеним.
Враховуючи вищевикладене, а також критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд доходить висновку, що справедливою та співмірною сумою витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є 2 000 (три тисячі) гривень.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , оформленої протоколом № 12 від 28 березня 2025 року.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вирішити за заявою від 18.03.2025 питання про надання відстрочки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням його правової оцінки наданої судом у рішенні.
4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 копійок.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.
7. У задоволенні вимоги про стагнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складений 24.11.2025
Суддя Коморний О.І.